Позавчора у Хорватії стартував 16-й жіночий чемпіонат світу з «рукометниці» — так у цій балканській країні називають гандбол. Для нашої національної збірної грудневий форум важливий ще й тим, що вона — остання представниця ігрових видів спорту України — ще має можливість потрапити на Олімпійські ігри в Афінах. Утім для цього слід подолати два групових етапи і вдало зіграти у «плей-оф», увійшовши до кращої п'ятірки «мундіалю». У першому раунді, в групі С, команді Леоніда Ратнера необхідно потрапити до трійки кращих — це не виглядає проблематичним, враховуючи очевидну перевагу норвежок, румунок і українок над японками, аргентинками й тунісками.

Подібна ситуація «читалася» заздалегідь. Турецький «Галатасарай» міг потрапити до 1/8 Ліги чемпіонів лише за умови двох перемог у двох завершальних поєдинках. Тим часом «Ювентус», позавчорашній суперник турків, у «плей-оф» вийшов достроково. Тому не дивно, що Марчело Ліппі не взяв із собою в Дортмунд (куди було перенесено матч через терористичні акти в Стамбулі) Дель П'єро й Дзамбротту, а Трезеге, Недвед і Буффон лишилися в запасі.

У попередньому номері «УМ» ми підбили підсумки «Конкурсу футбольних прогнозів», у кількох словах розповівши, як в останній момент на «турнірну долю» наших провидців вплинув «допінговий скандал», пов'язаний із полтавською «Ворсклою». Перш ніж навести деякі подробиці цієї непростої справи, відразу зауважимо: «Ворскла-Нафтогаз» подала апеляцію на рішення Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ. Тобто теоретично зарахування поразки полтавцям у матчі 15-го туру з «Іллічівцем» ще можуть скасувати.

Чим займаються топ-моделі «на пенсії»? Це всі знають: знімаються в кіно, ростять дітей і доглядають чоловіка, випускають парфуми й ексклюзивні лінії одягу тощо. А серед цих «тощо», до речі, бувають і дуже корисні справи. Скажімо, суперманекенниця 90-х років минулого століття, красуня зі знаменитою родинкою — Сінді Кроуфорд — переймається долею дітей, хворих на рак. 25 років тому Джефрі, маленький брат тоді дванадцятирічної Сінді, помер від лейкемії (у народі цю хворобу називають раком крові), бо родина Кроуфордів була небагатою, а ефективне лікування коштувало надзвичайно дорого.

Британська громадська організація «За нормальну англійську мову» вже традиційно визначає щорічних номінантів та лауреатів, що відзначаються найгірше «підвішеними» язиками. І якщо попередні рази «пальму першості» за недорікуватість отримували здебільшого зірки шоу-бізнесу, то нині найнеоковирнішою фразою, виголошеною привселюдно, «відзначився» міністр оборони США Дональд Рамсфелд. Відомий своїми прямолінійними заявами, він так прокоментував пошук в Іраку зброї масового знищення: «Мене завжди особливо цікавлять донесення про щось, що насправді не сталося, тому що, як ми знаємо, існують відомі відомі, тобто речі, про які ми знаємо, що ми їх знаємо. Також ми знаємо, що існують відомі невідомі, тобто ми знаємо, що є речі, яких ми не знаємо. Але також є і невідомі невідомі — ті речі, про які ми не знаємо, що ми їх не знаємо».

Світ шоу-бізнесу, а разом з ним і численні фанати легендарної групи «Бітлз», перебуває у стані шоку. А все через статтю одного журналіста, що днями вийшла у відомій французькій газеті «Фігаро». Як стверджується в цьому матеріалі, дружина покійного Джона Леннона — «ядра» знаменитої ліверпульської четвірки — після його загибелі пробула у статусі вдови всього-на-всього півроку, а потім вискочила заміж за якогось молодика.

Легше відшукати голку в копиці сіна, ніж вібруючий мобільник у дамській сумочці.

Коли ви дістанетеся до «української Венеції» — містечка Вилкового, що в південно-західному куточку Одещини, то всі ваші пізнавальні бажання пересилить одне нетерпіння: одразу ж, без перепочинку, кинутися в обійми блакитно-зеленого заповідного Дунаю — і всотувати очима невимовну красу, на дотик серця відчути звабу Божого раю.

Плодюче на нові імена видавництво «Кальварія» започаткувало нову серію актуальної літератури «Жіночий кулак». Презентація перших трьох книжок відбулася 11 вересня у рамках Х Львівського форуму видавців. Одначе ваша покірна слуга, безнадійно шарпаючись між двома заходами, не потрапила на жоден. Тобто живого знайомства з авторками не відбулося. Із трьох представлених письменниць — Марини Гримич, Лариси Денисенко та Марини Меднікової — особисто знайома лише з останньою. Її перші два (з майбутньої трилогії) романи «Ой!» та «Тю!» свого часу жадiбно зажовувала у громадському транспорті, а в перервах між редагуванням теленовин із насолодою ті тексти перетравлювала. Відтоді мій власний кулак дещо змінив пріоритети, тож із «Терористкою» зазнайомилася вже в теплій квартирі у м'якенькому фотельчику з твердим наміром хай там що про цю книжку написати в першу чергу.