І взимку, і влітку багато хто з нас ламає голову над проблемою, де провести відпустку чи бодай на вихідні гайнути подалі від гамірного міста. Якщо довго не вигадувати, то, маючи в кишені кругленьку суму, можна податися давно протореними маршрутами на море чи в гори. Втім, зізнаймося, навіть в облюбованих та комфортних місцях масового скупчення відпочиваючих не завжди вдається цікаво і з користю для себе провести час. Отож краще «паняйте» на село.

Для дільничних інспекторів міліції, котрі опікають наші села, чи не найболючішою проблемою залишається транспортна. Змушеному добиратися до найвіддаленіших сіл своєї дільниці на перекладних сучасному Аніскіну співчувають, здається, всі. А от фермери Чутівського району вирішили посприяти розрубуванню цього гордієвого вузла максимально конкретно. На суто добровільних благодійницьких засадах вони у складчину зібрали необхідну суму, купили новеньку «Таврію» і передали її відділенню дільничних інспекторів «рідного» райвідділу міліції.

Ми­ну­лої п'ят­ни­ці свят­ку­ва­ла свій день на­род­жен­ня од­на з най­по­пу­ляр­ні­ших і найус­піш­ні­ших топ-мо­де­лей сві­ту. У це склад­но по­ві­ри­ти, але 16 січ­ня Кейт Мосс ви­пов­ни­ло­ся 30. Ця дів­чи­на ста­ла не прос­то ма­не­кен­ни­цею, яку за­люб­ки зап­ро­шу­ють на по­ка­зи сво­їх ко­лек­цій усі ви­дат­ні ди­зай­не­ри сві­ту, а й сво­є­рід­ним сим­во­лом кін­ця 90-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­літ­тя. Ко­хан­ня Кейт до­ма­гав­ся не один ві­до­мий плей­бой, а кра­сун­чик Джон­ні Депп так дов­го мрі­яв із нею од­ру­жи­ти­ся, що від­мо­ва мо­де­лі лед­ве не роз­би­ла йо­му сер­це. Щоп­рав­да, да­ле­ко не всі мо­жуть наз­ва­ти міс Мосс іде­а­лом — ти­ся­чі ма­те­рів з усіх ку­точ­ків пла­не­ти прок­ли­на­ють її за те, що їх­ні донь­ки до­ве­ли се­бе до вис­на­жен­ня ді­є­та­ми, го­ло­ду­ван­ня­ми й різ­но­ма­ніт­ни­ми за­со­ба­ми для схуд­нен­ня, на­ма­га­ю­чись до­сяг­ти стан­дар­тів сво­го ку­ми­ра. От тіль­ки ске­лет­на ті­ло­бу­до­ва Кейт діс­та­ла­ся їй від на­род­жен­ня, а не­щас­ні дів­чат­ка на­зав­жди втра­ти­ли здо­ров'я, праг­ну­чи ски­да­ти­ся на цю да­ле­ку від жі­ноч­них форм ан­г­лій­ку...

Рек­ла­ма — це, як ві­до­мо, ру­шій тор­гів­лі. Але в на­ші ча­си ві­де­о­ро­ли­ків, у яких роз­по­ві­да­єть­ся про пе­ре­ва­ги тих чи ін­ших то­ва­рів та пос­луг, роз­ве­ло­ся стіль­ки, що це пра­ви­ло до­реч­но де­що пе­реф­ра­зу­ва­ти: ру­ші­єм тор­гів­лі те­пер є ОРИ­ГІ­НАЛЬ­НА рек­ла­ма. І пі­ар-ме­нед­же­ри фран­цузь­ко­го бу­дин­ку ви­со­кої мо­ди, який так і на­зи­ва­єть­ся — French Fashion House, ду­же доб­ре цю іс­ти­ну зас­во­ї­ли. Для рек­лам­ної кам­па­нії сво­єї но­вої ко­лек­ції ку­паль­ни­ків фран­цу­зи за­лу­чи­ли 180 швей­цар­ців — 90 жі­нок і 90 чо­ло­ві­ків, — які про­тя­гом го­ди­ни муж­ньо мер­з­ну­ли на сні­гу, де­мон­с­т­ру­ю­чи ку­паль­ні кос­тю­ми фір­ми, си­дя­чи на... льо­до­вій бри­лі.

На­реш­ті гол­лі­вуд­сь­кий Ін­ді­а­на Джонс — Гар­рі­сон Форд — до­мо­вив­ся зі сво­єю дру­жи­ною про умо­ви їх­ньо­го роз­лу­чен­ня. Под­руж­жя вже дав­но не жи­ве ра­зом, біль­ше то­го, Форд кіль­ка ро­ків зус­т­рі­ча­єть­ся з ак­т­ри­сою Кал­ліс­тою Флок­хард і вже на­віть зап­ро­по­ну­вав їй од­ру­жи­ти­ся, щой­но звіль­нить­ся від по­пе­ред­ніх шлюб­них пут.

Прис­т­расть япон­ців до всі­ля­ких тех­ніч­них ви­на­хо­дів ві­до­ма всьо­му сві­то­ві. Яких тіль­ки ди­во­виж­них прис­т­ро­їв не ви­га­ду­ва­ли вче­ні Кра­ї­ни Схiдного Сонця! Чо­го вар­ті, ска­жі­мо, ав­то­ма­тич­ні пе­рек­ла­да­чі з ко­тя­чої та со­ба­чої мов на люд­сь­ку, не ка­жу­чи вже про звич­них для гро­ма­дян Япо­нії ро­зум­них ро­бо­тів-гу­ма­но­ї­дів, ме­ха­ніч­них ко­тів, со­бак і на­віть ри­бок. За кіль­кіс­тю по­діб­них до­сяг­нень усіх кон­ку­рен­тів пе­ре­вер­ши­ла ком­па­нія «Та­ка­ра». Але ос­тан­нім сво­їм ви­на­хо­дом ця фір­ма, схо­же, пе­ре­вер­ши­ла са­му се­бе: при­лад під наз­вою «Юме­мі ко­бо», що пе­рек­ла­да­єть­ся з япон­сь­кої як «Май­с­тер­ня снів», дає сво­є­му влас­ни­ко­ві мож­ли­вість ба­чи­ти са­ме ті сни, які той за­ба­жає.

Сим­па­тич­на сту­ден­т­ка в мі­ні-спід­ни­ці скла­дає іс­пит. Усі шпо­ри щіль­но упа­ко­ва­ні під ре­зин­кою тру­си­ків. Бі­лет, пер­ше пи­тан­ня. Ви­тя­гу­єть­ся шпо­ра, пи­шеть­ся від­по­відь. Дру­ге пи­тан­ня — шпо­ра, пи­шеть­ся від­по­відь. Тре­тє пи­тан­ня — те са­ме з-під спід­ни­ці. Вик­ла­дач не вит­ри­мує, за­би­рає шпо­ри, за­би­рає за­лі­ков­ку і ста­вить чо­ти­ри ба­ли.
— А чо­му «4»?
— За на­ка­зом мі­ніс­тер­с­т­ва.
— ?!
— За на­ка­зом мі­ніс­тер­с­т­ва у ви­пад­ку су­пе­реч­ли­вої оцін­ки во­на ок­руг­лю­єть­ся на ко­ристь сту­ден­та.
— ?!
— Ок­руг­лю­є­мо се­ред­нє, одер­жу­є­мо «4». Ну що тут нез­ро­зу­мі­ло?! За іс­пит — «2», за стрип­тиз — «5».

Українські дівчата в Мельбурн-парку продовжують радувати вітчизняних тенісних уболівальників. За стартову поразку Тетяни Перебийніс є вже дві «помсти»: після Юліани Федак, яка вперше пробилася до основної сітки турніру серії «Великого шолома», а затим вийшла й до другого раунду, почала з перемоги й 20-річна Юлія Вакуленко. Її суперницею на початку відкритого чемпіонату Австралії вчора була чешка Єва Бірнерова, й кримчанка не стала зволікати з вирішенням проблеми — 6:4, 6:3. Друга ракетка України (і 92-й номер світової класифікації) зробила п'ять ейсів (подач навиліт) і обіграла чеську тенісистку за всіма компонентами, повідомляє сайт Андрія Медведєва. В другому раунді нашу співвітчизницю очікує серйозний іспит в особі аргентинки Паоли Суарес, «посіяної» на турнірі під 12-м номером. Суарес перебуває в чудовій формі: минулого тижня вона виграла турнір WTA у Канберрі, де Юля зупинилася у півфіналі.

Ані хвилини Корнійович не сидить склавши руки! Його нестримний потяг до діяльності, надзвичайна активність і струмінь енергії, що просто б'є через край, дивує стороннього відвідувача офісу федерації. Від інтерв'ю «УМ» Олександра Наухатька буквально щохвилини відволікають телефонні дзвінки, до кабінету постійно заходять чемпіони з самбо як Радянського Союзу, так і часів незалежності. Маючи багато титулів — перший віце-президент Міжнародної федерації самбо, віце-президент Національної федерації, головний тренер збірної України, член НОК, член Всесвітньої академії мистецтв і спорту — сивочолий Олександр Корнійович не проти й зараз час від часу позмагатися на килимі. Три роки тому, напередодні свого 60-річчя, він виборював ще одне звання — чемпіона Європи серед ветеранів. «Майстрів» — виправляє мене Наухатько, наголошуючи, що зараховувати його до позаспортивної ветеранської когорти ще рано. «До речі, минулого року, — продовжує Корнійович, — суперник зустрівся — міцний горішок, чемпіон із Якутії, розкусити його, на жаль, не вдалося. Та останнє слово ще буде за нами».