«Українська культура — як українська жінка. Основна проблема — недофінансування», — сумно пожартував керівник програми «Музеї України» Віктор Тригуб на прес-конференції, що відбулася в Музеї гетьманства на Подолі. Вищезгадана програма була започаткована торік. Мета цієї програми — підтримка українських музеїв. Як зазначив Віктор Тригуб, основне завдання, яке поставили перед собою ініціатори акції, — це відродити славну традицію відвідування музеїв та підняти музейну справу на європейський рівень. Шефство над програмою взяло Азово-Чорноморське козацтво на чолі з отаманом Петром Аброскіним.

У Центральному парку культури та відпочинку Дніпродзержинська схильні вважати цю надзвичайну подію мало не крадіжкою століття. Поцупили ж бо металеву основу фонтана, сконструйовану з нержавіючої сталі.

Слова про те, що в житті завжди є місце для подвигу, певно, стосуються й маленьких дітей. А підтвердженням цього може слугувати випадок, який трапився днями у Корсунь-Шевченківському. Там семирічна дівчинка Альона винесла з палаючої хати свою дворічну сестричку Діану.

Кажуть, що кожен справжній чоловік — патологічно «схиблений» на зброї. Але якщо для когось ці забавки минаються безкарно, то дев'ятнадцятирічний Володимир з Оржева відтепер до кінця життя пам'ятатиме, що зброя — не іграшка.

Ця трагедія трапилася недавно в Умані на Черкащині. Днями у міліцію зателефонували місцеві жителі й повідомили про те, що до одного з будинків намагається потрапити невідомий.

Те, що слов'янам властиво надавати один одному чимало «останніх шансів», загальновідомо. Проте звідки взялася така звичка в Хосе Сулеймана — президента Всесвітньої боксерської ради (WBC), — незрозуміло. Хоча причини останнього рішення, звичайно, слід шукати у площині фінансової мотивації. Бо, згідно з правилами найпрестижнішої у професійному боксі організації, боксер, який володіє титулом чемпіона світу, однозначно упродовж шести місяців повинен повідомити про свій намір захищати титул або відмовитися від нього. Нагадаємо, що Леннокс Льюїс свою останню перемогу — досить сумнiвну, над Віталієм Кличком, — одержав у червні. Незважаючи на те що «король рингу», яким себе вважає британець, закон проігнорував, WBC надала йому ще один шанс гідно завершити кар'єру.

У ніч на 23 січня циклон нарешті досяг території України, яку в буквальному розумінні замело, особливо в південно-східній і центральній частинах. Даішники не помилялися, коли через ЗМІ застерігали водіїв, що ліпше пересидіти циклон удома. Бо минулих вихідних і справді на дорогах робилося щось неймовірне. Як повідомили у Центрі протипожежної пропаганди Управління МінНС у Миколаївській області, так, у п'ятницю під вечір на трасі Кишинів — Полтава на околиці села Воєводське у снігу застрягли 3 автобуси. На щастя, у когось був мобільний телефон, і полонені зими зуміли додзвонитися рятувальникам. Щоправда, підрозділам пожежної охорони добратися виявилося непросто. Подекуди кучугури сягали трьох (!) метрів заввишки. Тож дорогу пробивали бетеером і аварійно-рятувальним автомобілем на шасі КамАЗу. Пізніше довелося підключити два трактори і дві вантажівки УРАЛ і КамАЗ із місцевої військової частини.

Про це ще мало говорять у масах, але цього вже дуже боїться влада, бачачи, що трапилося в Грузії. Ідеться про нуртування в жерлі опозиції планів підняти народ на потужний виступ. І якщо з літа 2002 року всі чекали 16 вересня як проби сил прихильників «четвірки» і перед Українським домом тоді зібрався стотисячний мітинг, то тепер ідеться про значно більшу кількість протестантів, і не лише у вигляді мітингу за принципом «постояли й розійшлися», і навіть не тільки в наступальній формі демонстрацій. Головне, що змушує ставитися до цих анонсів серйозно, — це час. Політичний момент року виборів, коли є підстави гадати, що цих самих планових всенародних виборів не буде. Голос вулиці, про яку говорять навіть найкомпромісніші опозиційні лідери, — це відповідь на 276 піднятих більшовиками рук за політреформу в першому читанні. Чи буде їх 300 включно з ногами, хвостами тощо в другому? Своє право обирати мають заявити принаймні по тисячі демонстрантів на кожного депутата більшості — учасника повзучого конституційного перевороту.

Невідомо, за що у п'ятницю та суботу підіймали келихи шампанського президенти України і Росії: за рік палкої дружби і культурного взаємозбагачення чи за перемогу Путіна у боротьбі за те, що українці донедавна називали стратегічними та національними інтересами? А випивати шампанське довелось у напрочуд помпезній атмосфері. В п'ятницю, коли Путін та Кучма обмінювалися палкими компліментами в Палаці «Україна», центральні телеканали в кращих традиціях «совка» припинили своє мовлення, всі як один поступившись ефіром урочистому засіданню, яке відкрив... гімн СРСР, взятий на озброєння «новою» Росією. А Данилович навіть заявив, що такий «широкомасштабний мiждержавний проект» (це про роки України в Росії і Росії в Україні) «не мав до останнього часу аналогiв у вiдносинах Спiвдружностi Незалежних Держав». На користь виняткової унікальності «проекту» Кучма навів той факт, що цими днями минає 350 рокiв з дня Переяславської ради. І якщо для Кучми цей ювілей є фактором дружби, то для росіян (принаймні таке враження складалося після перегляду «їхніх» новостійних передач) це ознака того, що Україна — вічний сателіт «вєлікой і могучєй» Росії.

«Я, президент Грузії, перед Богом і народом заявляю, що буду захищати Конституцію Грузії, незалежність, цілісність і неподільність країни, сумлінно виконувати обов'язки президента, турбуватися про безпеку і добробут громадян моєї країни, про відродження могутності мого народу і вітчизни», — з такими словами новообраний президент Грузії Михайло Саакашвілі позавчора офіційно став третім главою країни у її новітній історії.