Не секрет, що багатьох можновладців та їхніх підспівувачів із числа «кабінетних» хліборобів не влаштовує перебування на чолі Асоціації фермерів і приватних землевласників України народного депутата-«нашоукраїнця», голови аграрного парламентського комітету Івана Томича — надто вже хочеться бачити лідером фермерського руху зговірливішу, власне, свою, «приручену» людину. От тільки чи потрібна така людина самим фермерам? Останнім за щоденними клопотами, звичайно, не до політики. Та про те, що саме Іван Томич представляє фактично єдину політичну силу, яка й підтримала фермерський рух ще, так би мовити, в зародку й відстоює права, інтереси вільних селян послідовно, без будь-яких «поправок» на передвиборчу кон'юнктуру, — вони добре пам'ятають.

На останній сесії Рівненської облради її голова Роман Василишин підтвердив, що з нового року таки запрацює давно занедбане підприємство ВАТ «Рівнельон». Як і писала «УМ», у підприємства з'явився новий власник, який пообіцяв вивести льонарів з кризи. Колишній гігант промисловості краю неодноразово переходив з рук в руки. Проте ніяких зрушень на краще не було, виробництво занепадало, доходи становили лише 35—40 тисяч на місяць. Сума заборгованості із виплат заробітної плати сягнула понад півтора мільйона гривень. У гуртожитках комбінату постійно відключали світло за борги.

Про конфліктну ситуацію у Солонянському районі на Дніпропетровщині ми свого часу писали. Її початок сягав ще тих часів, коли повновладним господарем в області почувався Павло Лазаренко. Саме тоді на солонянських землях нібито виявили поклади справжнього золота. Принаймні багато хто став шукати корінь проблеми саме у цьому факті. Навіть робилися відповідні заяви тоді ще монолітного Народного руху України.

Ну хто не пам’ятає гоголівської Оксани з різдвяної ночі! Великі променисті очі, лукава посмішка, сміх і жарти — ми бачимо красуню щоразу, як переглядаємо чорно-білий фільм «Ніч перед Різдвом», знятий Олександром Роу 1961 року. Образ Оксани на екрані втілила українська актриса Людмила Мизнікова, тепер Бєлінська. Не будемо рахувати роки, що розділяють теперішнє і нинішнє, а просто завітаємо до гостинної господи Людмили Миколаївни. Духмяний запах пирога, глечики і прабабусині млинки для кави, крісла з вигнутими спинками — тут мешкає наша актриса. Вона щось говорить-говорить, плівка крутиться, а потім — посмішка — неймовірно! — та ж сама, що запалює вогники в очах, точнісінько як у кіношної Оксани. Вічне, кажуть, часу не підвладне...

Цього разу Центр сучасного мистецтва при НаУКМА , який завжди симпатизував передовій думці, подивував навіть тих, хто цю родзинку розпізнав давно. На ініційованій Шведським інститутом та Шведською спілкою ремесел і дизайну виставці «Дизайн для кожного тіла» експонуються предмети, адресовані, зокрема, і людям із нестандартними фізичними параметрами. Тобто користуватися ними зручно не лише середньостатистичній «здоровій» людині, а й вагітним, ревматикам, людям із розладами зору чи обмеженою рухливістю. Кілька десятків експонатів, спроектованих за правилом «універсального дизайну», не залишають жодних сумнівів у тому, що до нестандартних людей можна і варто ставитися з повагою будь-де: вдома, на вулиці, на роботі, в театрі...

Тридцять років тому в місті Ужгород у сім'ї Муржів народилося дитя, якого батьки нарекли Шандором. Оточений змалечку музикою, він рано проявив свій абсолютний музичний слух. Це не дивно, бо ще його дід працював головним скрипалем і капельмейстером у герцога. І батько теж чудово грає на скрипці. Хлопчика в 9 років віддали на навчання в Центральну музичну школу при Московській державній консерваторії. Шандору поталанило з педагогом — він навчався у класі професора Ірини Бочкової, під керуванням якої закінчив ще й консерваторію й аспірантуру при ній.

Нова правда кібер-панку звучить так: світ тримається не на трьох китах, а на далекому сервері. Відтак глобальність катастроф переосмислюється: якщо одного дня Венеція таки піде під воду, а Японія перетвориться на високотехнологічні руїни, безсилі перед землетрусами, — це ще не апокаліпсис. А от якщо накриється мультиюзерний домен — масштаб і наслідки цієї катастрофи погасять сонце.

Припустимо, без їжі можна прожити довше, ніж без води. Але чи правильно ми харчуємося? Хтось з'їдає вранці яєчню з шинкою та гарячий борщ надвечір — і може працювати цілий день. Комусь щохвилини подавай м'ясо. А є товариші-студенти, що живляться винятково холодними бутербродами, які запивають кока-колою. Тим часом саме харчуванням, стверджують санологи (тобто фахівців зі здоров'я людини), ми можемо примножити або своє здоров'я або, навпаки, кількість хвороб.

Зима в розпалі. Епідемія грипу та гострих респіраторних інфекцій — також. За даними Міністерства охорони здоров’я, у країні за четвертий тиждень епідемії кількість хворих збільшилась на 0,9 відсотка.

Екологічно він абсолютно безпечний, оскільки енергогенеруючою сировиною є так званий біогаз. Давно доведено, що в органічних речовинах виникають бактерії, у результаті життєдіяльності яких виробляється метан. Павло Семенюк вирішив створити реактор, який би працював за цим принципом. Щоправда, лише зменшену модель, але діючу.