Вочевидь, студенти, які полюбляють цигарки смоктати, добряче допекли членів ректорату Дніпропетровського національного гірничого університету. Зрештою, все вилилося у вельми жорсткий наказ, за яким курцям і справді немає життя. Бо паління у корпусах та гуртожитках вузу, зокрема і в туалетних кімнатах,забороняється взагалі. Більше того, не можна диміти й на вулиці Олеся Гончара та проспекті Карла Маркса, на яких розташовано університет.
Сьогодні у Веховній Раді буде бій. На словах чи на ділі — однаково залежить від поведінки спікера, більшості та опозиції. Першому доведеться нелегко, адже треті рятуватимуть від других право народу обирати собі Президента. Нагадаємо, на розгляд парламенту буде винесено всі три схвалених Конституційним Судом проекти змін до Основного закону, у двох з яких передбачене обрання глави держави Верховною Радою. Прагнучи запобігти цій антинародній нормі, депутати від «Нашої України» зареєстрували вже 140 постанов про неприйнятність внесення змін до Конституції.
Через тиждень увесь світ святкуватиме Новий рік, який, за східним календарем, пройде під знаком Зеленої мавпи. Звісно, відзначатимуть його й українські політики. От тільки зустрічатимуть вони не позеленілого макака, а наступника на троні Леоніда Кучми. Адже, попри те, що вибори нового глави держави відбудуться аж наприкінці жовтня, за політичним календарем України, 2004-й — рік великих президентських перегонів. І саме цього Нового року найбажанішим подарунком під ялиночку для кожного бодай трохи значущого діяча нашого політикуму був би свій, власний засіб мас-медіа — теле- або радіоканал чи газета. Адже якщо сам діяч у президенти й не балотується, то з допомогою «слухняних» ЗМІ може дуже допомогти «своєму» кандидатові (як в обмін на «дружбу» в майбутньому, так і за вельми немаленькі гроші) набрати відповідну кількість голосів. От тільки увесь «серйозний» телепростір уже розподілений до останнього шматочка між магнатами найвищого ешелону, державне радіо з ранку до ночі рекламує інтернет-газету «Тиждень» (з «адресою» temnik.com.ua), а різні «FM-ки» навряд чи можна вважати справді дієвим засобом агітації. Інша річ — газети. Їх багато, їх можна розорити одним судовим позовом, щоб купити за безцінь або й просто знищити — якщо купити не вдається, а ЗМІ працює на відверто «неугодного» кандидата.
Винуватці трагедії, яка забрала життя 17 чоловік, за попередніми даними, — погані дороги та старі автобуси. Ще 19 поранених в автокатастрофі під Алуштою — досі на лікарняних ліжках. Троє з них — у вкрай важкому стані.
Ніч на 13 грудня для трудящих Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля» виявилася знаменною. Гірники традиційно рапортували про дострокове виконання річного завдання з видобутку «чорного золота». Звісно, у таких випадках прийнято звитяжців заохочувати. І однією з найпривабливіших нагород тут стало відзначення кращих путівками до пансіонату «Золотий колос» в Алушті. Може, не в найкращий «курортний» час, та все ж таки... Кандидатів на поїздку визначали обидва профспілкові комітети безпосередньо на шахтах. Отже, на кожному з десяти підприємств відібрали по вісім чоловік. І коли тепер говорять, що це були кращі з кращих, у тому ніскільки не доводиться сумніватися. Шахтарська праця колективна, тож кожного справді видно наскрізь. Та й профспілки працюють зовсім не для «галочки». Тож кандидатів відбирали по справедливості. Звісно, їх називали везунчиками. Ще б пак — після важкого трудового року відпочити в Алушті, хай і зимовій, але все одно гарній! Хоча без незадоволених не обійшлося. Тепер же вони, у свою чергу, себе вважають везунчиками, якщо таке слово у подібному випадку взагалі прийнятне.
Йдеться про Кримську (Східну) війну, що в аналах історії зафіксована на відрізку 1853—1856 років, за сфери впливу на Чорному морі й Балканах між царською Росією і коаліцією держав (Велика Британія, Франція, Туреччина і Сардинське королівство). Ареною бойових дій флотів і суходольних армій тоді стали Закавказзя і Балкани, Балтика і Чорне море. І навіть далеку Камчатку та війна не оминула, проте все ж головні й кровопролитні події розгорнулись на Кримському півострові. Альмінська, Інкерманська, Балаклавська битви і, нарешті, 349-денна оборона Севастополя, позначені героїзмом російських вояків, водночас розкрили всю військову і економічну неміч феодальної Росії. Витративши на війну понад 800 мільйонів рублів і втративши понад 522 тисячі людей тільки вбитими (турки — приблизно 400 тисяч, англійці і французи — 120 тисяч), царський режим зазнав нищівної поразки, яка суттєво підірвала його престиж у Європі. І підштовхнула самодержавство до скасування у 1861 році кріпосного права, реформування армії, владних інституцій. Кримська війна, як наголошують історики, дала поштовх розвитку збройних сил, оперативно-тактичного і військово-морського мистецтва європейських держав. Її досвід ознаменував перехід від гладкоствольної до нарізної зброї, від парусного дерев'яного до парового броненосного флоту. У сухопутних військах підвищилась роль вогневої підготовки атаки, на зміну колонної ударної тактики прийшов стрілковий ланцюг.
Проблемою правильного варіанта новорічної ночі люди далекоглядні переймаються задовго до тієї урочистої хвилини, коли куранти починають відлік першого дня Нового року. Хтось штурмує туристичні агентства, хтось обдзвонює ресторани та нічні клуби, окремі оригінали збирають компанію для поїздки на дачу, оскільки шашлики на свіжому морозному повітрі під зоряним небом — це теж нечувана романтика як для нашого урбаністично-прагматичного життя. Один мій знайомий взагалі вважає, що правильно зустрінутий Новий рік — це коли було тридцять перше грудня, а потім зразу — бац! — третє січня. Звичайно, такі провали в пам'яті для людини молодої дуже навіть спокусливі та зрозумілі. Але той же знайомий водночас категорично заявляє, що не «доганяє» людей, які Новий рік зустрічають iз мискою салату «олів'є» на столі, під телевізор, а першим новорічним тостом для них є вітальна промова Президента. «Нудно, — кривиться він, — поїли і спати, а де ж свято?» Ось тут саме час посперечатися. Оскільки відповідь на питання «А де ж свято?» наші доблесні телевізійники готували не один місяць. Знімали, переманювали зірок, режисерів та стилістів, запускали інтриги у пресу, шифрувалися й вигадували найвишуканіші анонси, які б глядачеві не залишали вибору — дивитися треба тільки це і лише на цьому каналі. Отож поки наші співвітчизники ганяються за новорічно-екстремальними варіантами, саме час дізнатися про плани каналів на новорічні свята.
Приємно, що в невеликому портовому місті Кіль на балтійському узбережжі Німеччини українець здатен зібрати 12-тисячну аудиторію на свою підтримку. Проте це все одно не означає, що братам Кличкам треба й надалі однозначно пов'язувати своє майбутнє з гамбурзьким клубом «Юніверсум промоушен». Його керівник Клаус-Пітер Коль, звичайно нормальна людина, але, як кажуть, «хороший хлопець» — не професія. Час спливає, Володя й особливо Віталій підходять до порога, коли вже можна починати думати про завершення кар'єри, а поєдинків із великими преміальними і відповідним резонансом гер Коль їм досі не організував. Недарма ж фахівці у своїх звітах про суботні події на німецькому рингу, де билися Кличко-молодший і американець Ніколсон, левову частку відвели саме цій темі.
Чи приверне «найшвидша гра у світі» увагу потенційних меценатів після київського етапу «Євро-челенджа»? Принаймні столична влада вже пообіцяла збудувати новий льодовий палац.
Страшне очікування для родичів змінились ще серйознішим випробуванням — упізнанням тіл своїх рідних. У самому шахтарському місті, де у зв'язку з трауром відмінено всі розважальні заходи, учора готувалися до похорон, які плануються сьогодні. Правда, не всі гірники будуть поховані в Павлограді, адже серед загиблих — мешканці трьох міст.
Третій упродовж останніх двох місяців резонансний злочин сколихнув Калуш — цього разу жертвою убивць став син міського голови. Попрощатися з 28-річним Тарасом Сушком, котрий помер від жорстоких побоїв, минулого понеділка зібралося 5 тисяч калушан.
