Виступаючи позавчора під вечір в ефірі радіо «Ехо Москви», кандидат у президенти РФ Іван Рибкін не зміг, бо, напевно, не дуже хотів, прояснити причини і подробиці свого дивного зникнення. У Києві, коли почув по українському радіо про те, що його розшукує московська міліція, Рибкін «тільки здивувався, але не став нікому дзвонити». Тут нагадаємо, що Рибкін зник з дому на чотири дні, і здивування викликає саме те, чому здивувався він, зачувши, що його подано у розшук. «Я начебто нікуди й не зникав, тільки переночував у свого приятеля. Поїздка моя була діловою, а не розважальною», — пояснив кандидат, який до часу ефіру встиг оговтатися.

Когорту так званих номенклатурних працівників недаремно порівнюють із колодою карт. Як би ретельно не перетасовувалися шістки, королі й тузи — проте деінде виникне добре знайоме обличчя. Причому нерідко це обличчя буває добре знайоме через недобрі справи. Нікого, мабуть, не здивую, якщо мова знову піде про тих, хто має професійно охороняти від зазіхань букву закону.

Уже в суботу журі Берлінського міжнародного кінофестивалю назве тих, хто одержить «Золотого» та цілий виводок «срібних ведмедів» (чому сей звір? А все просто — він є символом Берліна). Поки що важко сказати, хто саме здобуде найвищі і найбажаніші нагороди. Конкурсна програма доволі рівна, і поки у ній не спостережено очевидних лідерів.

Зі стін донецької школи №57 у 1981 році вийшов випускник, який згодом став її справжньою гордістю. Про шкільні роки олімпійського чемпіона, шестикратного чемпіона світу зі стрибків із жердиною Сергія Бубки донедавна можна було дізнатися у шкільному мізеї. Тут зокрема зберігається і випускний альбом чемпіона, що його випускник так і не встиг отримати, бо поїхав на змагання. А тепер у приміщенні школи з'явилася і меморіальна дошка, яка всім, хто вміє читати російською, повідомляє, що у 57-й школі з 1979 по 1981 роки вчився видатний спортсмен XX сторіччя і Герой України.

Чим ближче до виборів, тим більше новин приходить про наступ влади та її сателітів на медіа-фронті. Б'ють по святая святих демократії — незалежних і опозиційних засобах масової інформації. Громадськість ще не оговталася від судового рішення закрити наймасовішу антивладну газету «Сільські вісті», а маховик репресій зазіхнув на радіо «Свобода» — найдоступнішу серед поважних інформаційно-політичних станцій, яка у форматі FM вела щоденне кількагодинне мовлення на хвилях радіо «Довіра».
Трапилося це позавчора: журналісти «Свободи» отримали листа з радіостанції «Довіра» від її нових керівників. Вони вирішили зняти «Свободу» з ефіру всеукраїнської FM-мережі «Довіри», починаючи з 17 лютого, або ж закликали домовитися «про зміну формату програм».

Умовний конкурс на найбільш уживану абревіатуру останньої декади приніс би, напевне, лаври переможця Центральній виборчій комісії — буквосполучення ЦВК пройшлося тріумфальним маршем по сторінках друкованих та iнтернет-видань. Воно й зрозуміло, бо інформаційний привід наявний: Президент нарешті визначився з дванадцятьма кандидатурами на заміщення вакантних (після звершення каденції) посад членів Центрвиборчкому. Про «кандидатський мінімум» Президента «УМ» уже писала, мимохідь торкнувшись також деяких законодавчих положень щодо ЦВК. Проте закон як такий на наших шпальтах іще не розглядався, хоча час для цього, думається, вже настав.

За підозрою в організації замаху на Дарницький суд затримано 11 чоловік, повідомив учора столичний голова Олександр Омельченко. В тому, що вибух 9 лютого у приміщенні суду був спланованою акцією, мер переконаний достеменно: «Судячи із сили вибуху, у будинку суду було закладено до півтора кілограма вибухівки».

Що менше часу залишається до президентських виборів, то частіше Леонід Кучма переконує суспільство в тому, що цього разу на найвищу посаду в державі не балотуватиметься. Та скільки б гарант не співав мантру «не-піду-не-буду», йому все одно не ймуть віри — ні народ, ні експерти, ні політичні діячі. Очевидно, що для сумнівів у справжніх намірах Л.Д. і справді ще є підстави. Однак якщо Кучму таки висунуть на третій термін, забезпечити його перемогу можна хіба що здавши всі бюлетені, котрі надійдуть до виборчкомів, у макулатуру й замінивши їх папірцями з позначками у «правильних» квадратиках. Адже, як свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова з 27 січня по 3 лютого цього року, навіть за умови абсолютної роз'єднаності опозиції шансів у нинішнього Президента немає.

Тихий саботаж голови правління ВАТ «Укртранснафта» Станіслава Василенка стосовно проекту Євроазійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) став притчею во язицех всієї країни. Те, що це не минеться для нього безкарно на небесах, було зрозуміло давно, а от чи дістанеться йому на горіхи тут, на грішній землі, було незрозуміло доти, поки уряд не розв'язав питання про напрям трубопроводу «Одеса—Броди». Хоча це рішення прийняли ще 4 лютого, у міністерстві тиждень тримали «інтонаційну паузу». Тим ефектніше пролунала заява міністра Сергія Єрмілова про те, що він пропонує звільнити від займаних посад пана Василенка і його заступників у зв'язку з невиконанням ними доручення уряду із забезпечення запуску нафтопроводу «Одеса—Броди» і його заповнення технологічною нафтою.