На адресу ПФЛ надійшов офіційний лист із ФК «Карпати» (Львів), у якому галичани просять вважати недійсною раніше подану заявку на участь у розіграші Кубка Інтертото 2004 року. Тобто керівництво «Карпат» дослухалося до порад тренера Маркевича та багатьох фахівців про надмірні навантаження, які спричиняє участь команди в міжсезонному єврокубку.

Хокейний клуб «Рига-2000» — лідер скромного латвійського чемпіонату, так само, як «Сокіл» — українського, — в цьому сезоні в першості СЄХЛ зірок із неба не хапає. Але, навіть втративши шанси на медалі останнього турніру Східноєвропейської ліги, є вельми міцним горішком, у чому минулих вихідних мав змогу переконатися київський клуб, котрий продовжує боротьбу за третє місце в СЄХЛ і не має права програвати. Кожне вдале завершення атаки в спареній дуелі з рижанами давалося українцям через силу, зі скреготом. Варто згадати, що в Латвії підопічні Олександра Сеуканда двічі поступилися — 0:2 й 1:2, а цього разу «мінус» у вигляді чужого майданчика хокеїсти «Риги» намагалися перекрити кращим володінням прийомами кулачного бою. Крім того, як пояснив Сеуканд, відбиток на виступ «Сокола» наклала втома київських хокеїстів після участі в мінському етапі «Єврочеленджа» фактично під маркою збірної України.

Доки в нашій державі є паралімпійці, спортивне реноме України залишатиметься на висоті. Можна тільки подякувати цим мужнім людям за те, що, поки «здорові» спортсмени скаржаться на нестачу фінансування, брак нормальних баз для тренувань та інші проблеми (яких, безперечно, в українському спорті значно більше, ніж позитивів), вони знову й знову піднімаються на п'єдестал пошани, перемагаючи суперників із значно багатших і «ситіших» країн. І фінальний етап Кубка світу з лижних гонок, що 15 лютого завершився в канадському містечку Орфорд, вкотре довів, що в наших спортсменів «з обмеженими можливостями» можливості духу насправді не обмежені.

Усі ми вийшли з ідеологічної держави, де панувала своя філософія релятивізму, своя теорія світового комунізму і горезвісна практика, яка витісняється з пам'яті, як поганий сон про безупинну напасть і погоню за людиною. Однак не треба забувати, що все це разом і творило наступальний дух тоталітаризму і формувало свідомість людей. З філософії я хотів би взяти два положення.
Відносність істини. Від теорії пізнання це переходило в практику легальної брехні. Якщо нема істини, то нема спільної мови і обов'язкових правил гри. Комуніст не визнає діалогу, бо він має свою правду, і то газета «Правда».

З-поміж сільських районів мешканці лише трьох районів Запоріжжя стовідсотково забезпечені автобусним сполученням із райцентрами. Найменш комфортно почуваються потенційні пасажири Кам'янка-Дніпровського, Новомиколаївського, Чернігівського і Токмацького районів, де більше третини сіл і хуторів не значаться на маршрутах перевізників. Сумна статистика на тлі затвердженої Міністерством транспорту програми «Сільський автобус»: до 1 квітня 2004 року транспорт повинен заходити в усі села. Ті, щоправда, куди прокладено асфальтні дороги. До решти автоперевізники мають дістатися трьома роками пізніше.

Жінка, як відомо, з нічого може зробити три речі: капелюшок, салат і скандал. Але це так, коли «нічого» є дійсно абсолютним, оскільки насправді жінки набагато вигадливіші й талановитіші. Минулих вихідних у Театрі оперети давали прем'єру «Летючої миші», режисером-постановником якої є народна артистка України Тамара Тимошко-Горюшко, а диригентом-постановником — Оксана Мадараш. Оперета Штрауса завжди була класикою жанру, у подвійній же жіночій транскрипції вона зазвучала особливо насичено, іскрометно, а той феміністичний натяк, який був закладений у лібрето і який чоловіки-режисери воліють здебільшого не помічати, цього разу вийшов особливо промовистим.

Хто бачив мультик про Кротикові штани із відомого чеського «радянського» серіалу про кротика, той може собі приблизно уявити...процес створення традиційного українського рушника. Нехай вас не шокує порівняння із масової культури, технологія виготовлення тканини що на кротикові штани, що на рушник чи намітку в давні часи була однаковою. Для сучасної людини, яка автентичні українські рушники бачить здебільшого в етнографічних музеях, важко навіть уявити, яким довгим був шлях від стебла коноплі чи льону до мистецького шедевру, намальованого заполоччю на полотні. А в Україні рушник був у кожній хаті, навіть у найбіднішій, до того ж у «промислових масштабах». «Напрясти й наткати треба було на всю сім'ю, та ще й податки сплатити полотном, рушниками й ряднами. Тому й сиділи жінки за прядкою, з кужелем та веретеном у руці з осені до весни. На добу пряли по сім-десять годин: одну мичку — за годину, за п'ять годин — починок, за пять вечорів — куделю» — читаємо у книзі «Українські рушники», відомого етнографа Лідії Орел.

Ніколи ще «Океан Ельзи» не обростав такою кількістю чуток, як зараз. Грудневий виступ у Львові показав: «Океан» іще не пересох, драйву стало не менше, а Вакарчук як ліричний герой теж виглядає непогано. От хіба на сцені з'явилися нові музиканти, дівчата-вокалістки, які свого часу брали участь у записі «Суперсиметрії», азербайджанський перкусіоніст Вадик Балаян (із ним «океани» познайомились іще тоді, коли жили у Львові) та струнний квартет молодих музикантів, студентів консерваторії. Згодом Святослава чомусь почали запитувати, чи не збирається він заспівати, як Олег Скрипка, без свого гурту. І ледве Славко запевнив усіх, що йти з гурту, якому віддав майже десять років життя, нікуди не збирається, пішли чутки, що відтепер «Океан Ельзи» буде концертувати тільки на невеликих майданчиках. Така річ неабияк здивувала прихильників гурту. І, найцікавіше, виявилася правдивою. Словом, іще не було виступів, а вже не на жарт розхвилювали хлопці народ.

Для тридцятирічної Тетяни Фоменко, слідчого Дзержинського райвідділу міліції Харкова, це повернення з роботи додому було останнім. Близько 22-ї години вечора сталося сильне лобове зіткнення автомобіля «ВАЗ 2108», в якому перебувало п’ятеро представників Дзержинського райвідділу міліції, і «Крайслера» — службового автомобіля прокурора Київського району Харкова. Жінка — Тетяна Фоменко, котра сиділа на передньому сидінні, — загинула.