...І понад сто років тому в Мінську теж була весна. Приреченість — остання приреченість, що вже не залишає надії, опускалася похмурою сталевою завісою над коханням, яке якось дивно називати таким, що не відбулося. Він помирав у Неї на руках, а Вона, мабуть, на самому дні серця усвідомлювала, як багато Їй дано — не жити, а вмирати поруч із Нею вирішив Він. Інакше не народились би, можливо, ці Її вірші...
Намарилося, що я гуцулка зі старою прокуреною файкою. Сиджу собі десь глибоко-глибоко у Карпатах, куди навіть коні не годні піднятися. Аж закохується у мене файний хлопака з рівнини, який забрів до моєї хатинки у пошуках екзотики й некислих екстремальних вражень. Та й давай мене долучати до набутків цивілізації, бо ж, окрім Біблії, я нічого не читаю, а жодних світських пісень, окрім коломийок, — не знаю. Насамперед узявся мене середньонаддніпрянського діалекту вчити, щоб легше нам було порозумітися. Бо у нас люди потроху і по-польськи, і по-німецьки, і по-мадярськи вміють. По-москальськи теж розуміють, але не зізнаються, бо москалі занадто вже місіонерством захоплюються. А по-наддніпрянськи якось не дуже знають, бо, як пояснив мій знайомий, навіть наддніпрянці своїм діалектом не говорять, хіба що найупертіші. Решта — по-москальськи. Бо у них на рівнині нема як схрони влаштовувати. То й перейшли, слабкодухі, на місіонерський, щоб ті москалі повідчеплювалися.
До 1 травня Музей історії Києва залишить приміщення історичного Кловського палацу і перебереться в Український дім. «УМ» уже писала про спробу знищити Музей історії Києва й перетворити Кловський палац на Палац правосуддя. Проте скарги і пояснення музейників не вплинули ані на Адміністрацію Президента, ані на Кабмін, не переконали вони і Київміськадміністрацію. Невідомо, чи то українській Феміді власне приміщення здалося занадто тісним, чи Кловський палац виявився завеликою спокусою, але факт залишається фактом: музейників, які відчайдушно боролися за збереження унікальної колекції Музею історії Києва, вирішено відселити. Зараз експонати вже навіть спакували у коробки й частково перевезли в нове приміщення на Хрещатик, 2.
Декілька тривожних годин довелося пережити мешканцям села Мислібори. Вночі з каньйону річки Ушиця донісся наростаючий гуркіт, клекотіння, згодом на поверхню грунту вирвалася вода. Усе змітаючи на своєму шляху, рідина вперемішку з землею хлинула у низину, накривши неподалік села прилеглу дорогу. На щастя, тієї пори доби вона була безлюдною, інакше б трагічних наслідків не уникнути. Лише на ранок відкрилася моторошна картина: значна площа зі зламаними деревами перетворилася на місиво.
На Черкащині у селі Шрамківка Драбівського району аж 6 тамтешніх родин водночас залишилися без житла: згорів будинок барачного типу, в якому вони мешкали. А причиною пожежі, як повідомив «Україні молодій» Костянтин Проценко, помічник начальника управління МінНС в Черкаській області став включений... інкубатор. Ось так курчата не з власної волі спалили будинок.
Позавчора в Полтаві на засіданні прес-клубу заступник начальника Головного управління МінНС у Полтавській області Олександр Гнатенко вручив «відомчі» нагороди — Почесні грамоти і цінні подарунки — за мужність і самовідданість одразу трьом юним «колегам»-рятувальникам із селища-райцентру Чутове. Наймолодшому з них, першокласнику місцевої школи Андрію Стеклянкіну, виповнилося лише сім років. Його рідний брат Олексій Стеклянкін навчається на першому курсі тамтешнього профтехучилища № 55, а Роман Шапаренко — в десятому класі тієї ж Чутовської загальноосвітньої школи I — III ступенів.
Свого часу громадянина В'єтнаму Ч., який закінчував навчання в одному зі столичних ВНЗ, до селища міського типу Турбів на Вінниччині привела любов: він познайомився з симпатичною подолянкою і вирішив пов'язати з нею життя. Щоправда, до ЗАГСу вони не звертались і вирішили жити в незареєстрованому шлюбі, від якого через рік народилася донечка. Після вузу Ч. вирішив на батьківщину не повертатись, позаяк у нього вже з'явилася сім'я, і цілком законно отримав посвідку на проживання. Він займався дрібним бізнесом у Києві, періодично навідуючись до дружини в Турбів, де у нього за п'ять років з'явилися приятелі.
Учора львівський пам'ятник «Жертвам комуністичного режиму», який торік урочисто відкрили навпроти колишнього приміщення КДБ по вулиці Степана Бандери (тут тепер розмістили міське управління міліції), залишився без «розпізнавального знаку» — меморіальної таблички. Бронзову плиту з написом «Жертвам комуністичного режиму» у вівторок уночі буквально з-під носа у міліціонерів поцупив юний «металіст».
Аргентинський суддя Хорхе Урсо видав міжнародний ордер на арешт колишнього президента країни Карлоса Менема, оскільки він чотири рази поспіль не з'являвся за викликом суду для надання свідчень у кримінальній справі про корупцію, повідомила агенція «Франс Пресс». Такий ордер означає, що розшуком та арештом розшукуваного повинен зайнятися «Інтерпол». Утім у цьому випадку нікого розшукувати не потрібно: 73-річний Менем мешкає у сусідньому Чилі, оскільки кілька років тому він одружився з колишньою переможницею конкурсу краси «Міс Всесвіт», громадянкою Чилі Сесілією Болокко. Нещодавно у подружжя народився син Максімо. Чилійці просто повинні виконати вимоги міжнародного ордеру. Офіційні чилійські особи попередньо заявляли, що Сантьяго погодиться на екстрадицію Менема, якщо Аргентина звернеться з таким проханням.
Сейм Польщі після довгого та бурхливого засідання в ніч iз вівторка на середу обрав новим маршалком (головою) парламенту відомого політика Юзефа Олекси. Для призначення на цю посаду потрібно було набрати 188 голосів депутатів, а за Олекси проголосували 189 із 375. Нагадаємо, потреба переобрання нового спікера виникла після того, як попередній голова парламенту Марек Боровський вийшов iз правлячої коаліції та заснував iз групою інших політиків та депутатів парламенту власну партію «Польська соціал-демократія».
