Рівненщина
72 банкомати, 42 з яких встановлено в обласному центрі, діють нині на Рівненщині. Причому найбільше з них — 22 штуки — встановив Приватбанк, якому поступилися банк «Аваль» та Промінвестбанк.
72 банкомати, 42 з яких встановлено в обласному центрі, діють нині на Рівненщині. Причому найбільше з них — 22 штуки — встановив Приватбанк, якому поступилися банк «Аваль» та Промінвестбанк.
Знову втрата, яку ніхто і ніколи не зможе компенсувати. І знову серце! Джеймсу Мейсу, вченому, викладачу, публіцисту йшов лише 52-й рік.
Багатолітній в'язень сумління Василь Овсієнко, який, власне, й повідомив про передчасну смерть професора Мейса, на мій погляд, дав вичерпну оцінку доробкові професора Мейса: серце, віддане Україні. У справедливості цього впевнені всі, хто його знав: колеги-історики і, звичайно, студенти «Могилянки», у яких пан Мейс викладав, читачі газети «День», у якій він багато років вів колонку (він також був редактором англомовних версій газети і журналу «Політична думка»).
Учорашній день ознаменувався для Грузії численною демонстрацією, що проходила в столиці Аджарської автономії. За різними даними, від 15 до 20 тисяч прихильників негайної відставки глави Аджарії Аслана Абашидзе з ночі мітингували на вулицях Батумі. Тоді в місті зазвучали перші автоматні черги. Пізніше депутат грузинського парламенту Георгій Бокерія засвідчив, що «учасників акції оточено. Іде стрілянина в повітря з вогнепальної зброї», — передає «Новості-Грузія». Мітингуючі скандували: «Геть диктатора!», «Хай живе єдина Грузія!». Їхній запал підігрівали повідомлення про перехід на бік опозиції представників різних офіційних структур автономії: починаючи від міністрів і депутатів і закінчуючи Аджарською державною капелою. П'ятеро учасників мітингів було поранено.
Три вибухові пристрої з інтервалом у п'ять хвилин вибухнули вчора вранці перед відділенням поліції у південному передмісті Афін. Один поліцейський отримав легкі поранення. Наразі не відомі ні виконавці замахів, ні їхні наміри.
У неділю у Бєлграді здався поліції найбільш невловимий злочинець Сербії Мілорад Лукович, якого звинувачують у вбивстві на початку 2003 року прем'єр-міністра Сербії Зорана Джинджича. Лукович у 80-х роках залишив Югославію та кілька років служив у Французькому iноземному легіоні. З огляду на це за ним закріпилося прізвисько Легія (Легіонер). 1992 року він повернувся на батьківщину, де брав участь у громадянських війнах у складі незаконного військового угруповання «Тигри», пізніше — у складі поліцейського спецпідрозділу «Червоні берети» брав участь в етнічних репресіях у Боснії та Косові. Вважають, що вже як командир цього підрозділу він 2000 року організував викрадення та вбивство колишнього президента Сербії Івана Стамболича. Після повалення режиму Слободана Мілошевича та розформування «Червоних беретів» Легія очолив найпотужніше у Сербії мафіозне угруповання «Земунський клан».
У червні «українське питання» знову стане предметом обговорення Парламентської Асамблеї Ради Європи. Судячи з усього, ключовим моментом дискусії стануть вибори у Мукачеві. У понеділок Конгрес місцевих та регіональних влад РЄ уже затвердив доповідь, яку буде представлено для обговорення на сесії. У цій доповіді, зокрема, пропонується визнати результати виборів недійсними та призначити повторні вибори, повідомляє сайт Інституту масової інформації.
Поки українці святкують, Одеса готується до виборів. Як повідомило агентство «Репортер» із посиланням на члена окружної комісії Людмилу Шамрай, станом на 17-ту годину 29 квітня офіційну реєстрацію пройшли 23 кандидати в народні депутати по 136-му одномандатному виборчому округу. Серед них, зокрема, — відомий політик, лідер партії «Яблуко» Михайло Бродський, а також депутат Одеської міської ради Тетяна Ківалова, донька Сергія Ківалова, голови Центральної виборчої комісії. Нагадаємо, що проміжні вибори у 136-му окрузі призначено саме через те, що народний депутат від цього округу очолив ЦВК. Оскільки серед тих, хто подав заяви про висування, переважна більшість є маловідомими людьми, основна боротьба за парламентський мандат, на думку спостерігачів, розгорнеться саме між Бродським та Ківаловою.
«Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Давнє твердження аж ніяк не застаріло і нині дуже пасує окремим представникам місцевої влади, які аж ніяк не цураються водити сумнівну дружбу та співпрацювати з певною категорією населення. А в тому, що кримінальні елементи «раді старатися», можна було пересвідчитися в день зірваного в Донецьку з'їзду «Нашої України». Як показало майбутнє, подібна практика тепер уже ні для кого не дивина: і «бритоголові» дружно пішли в політику.
Всупереч прогнозам, День солідарності трудящих у Львові видався спокійним і мирним — очікуваних першотравневих сутичок опозиційних правих сил із лівими не відбулося. Ще вранці біля пам’ятника Тарасові Шевченку керівник львівської «Нашої України» Петро Олійник та лідер Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олег Тягнибок закликали учасників мітингу, які прийшли до Кобзаря з гаслами «Ні — комуністичному режиму», відмовитися від запланованих акцій протесту, аби не дати владі підстав «списати» можливі конфлікти на опозицію. Послухавши провідників, маніфестанти мирно розійшлися, аби наступного дня, 2 травня, зібратися на акцію «Ні — диктатурі! Так — добробуту», яку «Наша Україна» провела в усіх містах Львівщини.
Поки об'єднані соціал-демократи, комуністи і соціалісти різних версій у столиці солідаризувалися з трудящими й висували своїх вождів у президенти, «Наша Україна» вирішила не псувати собі та киянам першотравневий настрій і замість проводити стотисячні мітинги — поспівати на майдані Незалежності караоке з роздачею кільком сотням перехожих оранжевих надувних кульок. Але день, який так бадьоро починався, завершився вельми неприємно: 1 травня о 19.30 було здійснено напад на офіс Народного руху України (це приміщення НРУ орендує в охоронної фірми «Сакура»). Обійшлося без жертв, але моральні збитки рухівців перевищили матеріальні. Невідомі (на той час) зловмисники викрали весь наклад (понад тисячу примірників) 2-го тому десятитомного зібрання творів В’ячеслава Чорновола «Правосуддя чи рецидиви злочину? Лихо з розуму (портрети 20 «злочинців»), документи та матеріали 1966—1968 рр.». При цьому іншими матеріальними цінностями крадії, які пошкодили або й повиламували двері у всіх приміщеннях першого поверху, чомусь не зацікавилися.