Насправді відзнаку «Почесний знак УМВС», засновану наказом начальника міліцейського управління у Вінницькій області, співробітники прозвали орденом лише у приватних розмовах. Але факт залишається фактом: нагрудний знак у формі восьмипроменевої зірки діаметром 45 мм із гербом Вінниччини створено. Його мають вручати не тільки службовцям системи МВС України, які зробили «визначний особистий внесок у досягнення високих показників у роботі», а й співробітникам інших правоохоронних органів та Збройних сил за активну участь у проведенні спільних заходів з охорони громадського порядку, захисту прав і свобод громадян тощо. Не забуто і про державних службовців інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які отримуватимуть відзнаки за надання міліції дієвої допомоги, в тому числі й матеріально-технічної.

Про цей «будинку жахів», що знаходиться в селищі Калинівка Васильківського району Київщини, «УМ» дізналася від його ж мешканців. Стомившись оббивати чиновницькі пороги, вони звернулися по допомогу в газету. Вже кілька років, розповідають вони, Головне управління колійного господарства Укрзалізниці «годує» їх обіцянками про благоустрій будівлі. Адже їхній будинок, який знаходиться на балансі залізниці, не ремонтували ні разу, хоча йому вже більше 30 років! Дах постійно протікає, ремонт під'їзду не робився зовсім. Скло у вікнах під'їзду побите, вхідні двері тримаються на чесному слові. Підхід до будинку після дощу через ями та вибоїни перетворюється на суцільну калюжу. Та, як розповіли мешканці цього «шикарного» будинку, це ще «квіточки», бо про каналізаційну мережу та водопровід вони тільки мріють. Єдине джерело постачання води — це колодязь, який викопано на відстані 15 метрів від залізничної колії. Періодичне перебування на відстої вантажних потягів на запасній колії призводить до стікання в грунт нафти, бензину, солярки, аміаку, мазуту, і це далеко не весь «букет» шкідливих речовин, які через грунт потрапляють у колодязь. Тому мешканці вже й не дивуються райдужним кільцям на поверхні води, яка тхне бензином. Люди, котрі змушені пити цю воду, гірко жартують, що нею можна заправляти машини.

Історія двох чорношкірих братиків, покинутих холодною осінню в селі Мрин Носівського району (про те, як розкручувався цей детективний сюжет, «УМ» повідомляла у номері від 14 травня цього року), щойно отримала несподіване продовження. Знайшовся їхній батько! А позаяк усі несподіванки в нашому житті «люблять компанію», то з'явились і нові неофіційні дані про ймовірну матір.

Футбольний матч першості Києва серед юніорів, що відбувся на столичному стадіоні «Восход» поблизу Харківського шосе перервали чотири постріли. Фактично на очах дванадцятирічних футболістів невідомий злочинець упритул розстріляв 33-річного місцевого бізнесмена Олександра Хохлова, після чого негайно зник.

В Ужгороді відбулася презентація унікальної книжки «Злочин», яка побачила світ в Австралії. Це збірник матеріалів про всі ті злочини, які довелося пережити українському народові протягом ХХ століття (упорядник — Петро Кардаш). У книжці вміщено 250 фотографій, які не можуть не вражати задокументованістю різних звірств.

Розповів про це не хто-небудь, а начальник Запорізького облуправління міліції Микола Іллічов. На черговому брифінгу генерал повідомив про операцію з ліквідації в регіоні підпільних виробництв контрафактної продукції. Лише за два травневі тижні порушено вісім кримінальних справ, складено 56 адмінпротоколів; щодоби з торгобігу співробітники підрозділу з боротьби проти економічних злочинів вилучають «лівої» продукції на 10—15 тисяч гривень.

Зима для «Сільських вістей» ознаменувалася рішенням Шевченківського місцевого суду про закриття газети. За антисемітизм і «розпалювання міжнаціональної ворожнечі», що начебто спричинили опублікування уривків із книг Василя Яременка... Навеснi на Володимирській розквітли каштани і там же «визрів» Апеляційний суд Києва, який вчора розпочав розгляд скарги «Сільських вістей» на ухвалу суду першої інстанції. Довкола суду вирував мітинг, чулося скандування гасел, з якого у приміщенні вухо чітко вихоплювало «Руки геть..!» Трійця суддів (уся колегія, у чиєму провадженні знаходиться справа «Вістей», складається з дам) розпочала слухання майже вчасно. А міліція цього разу майже нікому не забороняла зайти до залу (хіба що тим із бажаючих, хто вже фізично не міг протовпитися у переповненому залі). Словом, початок суду не надто пригнічував. Але початок — це ще не кінець.

Хто вміє відчувати смак життя і хоче зробити свою повсякденність ще смачнішою, читайте прем'єру нової шпальти «Смачне життя». Читайте і пишіть, бо нова сторінка планується винятково інтерактивною.

Не надто теплий прийом влаштували кияни Андрієві Данилку, чи то пак усім відомій провідниці Вєрці Сердючцi вчора у Києві. Артист, повернувшись із гастролей додому, потрапив на пікет, влаштований «на честь Вєри» під під’їздом його ж будинку. Пікетники розгорнули плакати на кшалт «Геть Сердючку— гермафродита!» і «Ганьба п...м!».

Ось уже тридцять років Федір Трохимович агітує за «безвідвалку» в Україні і впроваджує її на практиці. І у свої 80 переконаний, що пройде ще кілька років, і українці викинуть не тільки плуги з полів, а й навіть лопати з городів. Невиправний оптиміст...

Сьогодні пенсіонер Федір Моргун — Герой Соцпраці, доктор сільськогосподарських наук, академік Української академії аграрних наук — з його ідеями і величезним досвідом роботи в сільському господарстві знову затребуваний на Полтавщині. Уже три роки він — позаштатний радник голови обласної адміністрації.
Серед номенклатури «стратегічного призначення» він завжди виділявся непохитністю переконань і готовністю відстоювати свою позицію до кінця, незважаючи на посади й обставини. Власне, за свою упертість (двічі відмовлявся очолювати райкоми) агроном Полтавського цукротресту Федір Моргун і «загримів» у 1954 році на цілину директором радгоспу. У Казахстані відкрив для себе праці академіків Бараєва і Мальцева, які впроваджували нову систему землеробства — безплужну. З тих пір Федір Трохимович — її найпалкіший прихильник.
Моргун мав усі шанси піднятися на найвищий щабель партійних сходів. Ще в 1978 році Брежнєв пропонував його кандидатуру на посаду секретаря ЦК КПРС із сільського господарства (пізніше її зайняв Михайло Горбачов, якого спочатку не було навіть у списках претендентів, але якого дуже активно «рухав» нагору Юрій Андропов. — Авт). Але за натурою Моргун — «вiдмовник», не любить братися за нову справу, не довівши до кінця почате. Відмовився і тоді. Наприкінці 80-х він піднімав врожаї на Полтавщині й у Москву не рвався. Але партія завжди розраховувала на вдумливого, принципового керівника і все-таки зажадала його в союзний міністерський апарат. Йому було вже 64, коли очолив новостворене Міністерство охорони природи. Однак трохи більше ніж через рік його відправили на пенсію.