Ольга Линдюк, мешканка села Бузуків Черкаського району, — неймовірно смілива жінка. Маючи на руках п'ятеро малих дітей, вона не побоялася залишитися без сильного чоловічого плеча й подала на розлучення. Навіть суддя, який розлучав подружжя, не витримав і запитав Ольгу Василівну, за що вона збирається жити й годувати дітей? Тоді жінка відповіла просто і впевнено, що хліба просити не буде, а працюватиме. Бо переконана, що немає такої ситуації, з якої б людина не знайшла вихід.
Так і сталося. Взяла своїх чотирьох малих синів —Василя, Михайла, Дмитра й Сашка — та доньку Олю і поїхала з рідного села Космач Косівського району Івано-Франківської області на Черкащину шукати кращої долі. Далі на порожньому місці створила фермерське господарство, а ще вийшла заміж і народила другу доньку. Тепер ця симпатична й говірка жінка разом із чималою родиною керує своєю «Трембітою» й має неабиякий успіх.

Минулого тижня після кількарічної перерви в «Україні» відбувся сольний концерт Надії Шестак. Програма називалася «Віри, любові — Надія Крутова-Шестак», у ній народна артистка України вперше виступила під подвійним прізвищем (Крутова — це її прізвище за чоловіком) і відзвітувала про те, що відбувалося останні роки в її житті. Після кожної(!) пісні під сценою збиралася черга із 15—20 людей з квітами, привітати колежанку із сольником прийшла майже вся «стара гвардія» української естради — Світлана і Віталій Білоножки, Павло Зібров, Алла Кудлай, Віктор Шпортько, Іво Бобул, Ян Табачник і Тетяна Недєльська, співак-початківець Дмитро Гордон, а в фіналі концерту перед артисткою «вишикувалися» в ряд пишні квіткові кошики від Президента, Голови ВР, Олександра Омельченка, Анатолія Кінаха та кількох фірм із коренем «газ».

Сьогодні й завтра на малій сцені Київського ТЮГу в рамках міжнародного театрального фестивалю «Київ травневий» гастролюватиме театр «Унга Рікс» зі Стокгольма. Цей колектив, що має статус Національного шведського пересувного театру для дітей, показуватиме одну з останніх своїх прем'єр — виставу «Пакунок», вигадану молодим хореографом та драматургом Дженсом Остбергом.

Я заборгувала Марії Матіос як мінімум дві рецензії: якраз на ті дві книжки — «Бульварний роман» і «Солодка Даруся», які презентували у п'ятницю в «Українському домі» в рамках Міжнародної виставки-ярмарку «Книжковий сад». Мій борг тягнеться в часі, як неквапливий п'яниця вулицею, не стільки тому, що я лінива і зайнята, а, зізнаюсь чесно, тому, що я не знаю, як підступитися до книг. Про «Бульварний роман» колись при нагоді обов'язково напишу, вже й контекст придумала, а «Солодка Даруся» після презентації ввігнала мене у ще більший розпач. Особливо, коли прочитала підготовлені для преси уривки з відгуків у інших ЗМІ. Якщо раніше я просто довго підбирала слова до того цунамі думок і почуттів, які збурила «Даруся», то тепер змагатися в красномовстві зі своїми колегами, а тим паче з письменниками, які на презентації майже в один голос визнали, що кращого роману за останні років 20 в українській літературі не було, — повне безглуздя. Тому я й вдамся до їхньої допомоги.

На Черкащині, у Володимирському лісництві Смілянського держлісгоспу державного об'єднання «Черкасиліс», яке очолює Анатолій Карпук, недавно випустили на волю гурт диких кабанів, яких утримували тут у вольєрах. Щасливі п'ятачки пішли до лісу так упевнено, наче там і жили. «Ми тепер кілька років не дозволятимемо полювання, адже тварини повинні звикнути до нових умов», — розповідає «Україні молодій» Віктор Садовський, головний мисливствознавець Черкасилісу. За словами Віктора Людвіговича, серед випущених на волю — кабан і дві свинки, одна з яких навіть має шестеро поросят — їм усього по три тижні.

Не знати, як зі справжньою статистикою виїзду прикарпатців на закордонні заробітки, а ось за змінами прізвищ, імен та по батькові, пов'язаних із проблемами в'їзду в країни Європи та Північної Америки, Івано-Франківщина тривалий час перебуває в групі областей-лідерів. У 2001 році за цим показником — 2495 «перейменованих» громадян — вона посіла друге місце в Україні.

Минулорічним розпорядженням Київської міської державної адміністрації з метою більш тісної взаємодії органів державної влади з підприємцями було запроваджено телефонну «гарячу лінію» «Київ — підприємцям».

Сторожа Південного цвинтаря, що в Космічному районі обласного центру, недільного ранку ледь не знепритомніла, побачивши наслідки нічного візиту зловмисників. Ущент розбито майже сімдесят мозаїчних пам'ятників, кілька десятків — гранітних; повисмикувані хрести стирчали «ногами» догори...

Сумними наслідками закінчилося самодіяльне підведення каналізаційної труби до одного з помешкань у розташованому неподалік аеропорту приватному секторі Івано-Франківська. Після того як бульдозер вирив траншею, власник будинку по вулиці Челюскінців вирішив на її дно самотужки «послати» відвідну трубу. Однак у цьому місці несподівано стався зсув важкого глинистого грунту і повністю засипав необережного аматора-монтажника.