Форум проводився — вже увосьме — головним чином зусиллями Конфедерації спілок кінематографістів. Є така, існує з 1990 року. Не чекаючи розпаду СРСР, кінематографісти реформували всесоюзну спілку в конфедеративну єдність, кожен член якої є цілком самостійним. За півтора десятиліття ніхто не побажав залишити кінематографічне братство. Ніхто, окрім... Не вгадали, аж ніяк не прибалти. Про свій вихід з Конфедерації заявила Спілка кінематографістів Росії, очолювана Нікітою Михалковим. Причина розбрату тривіальна — поділ майна. Росіяни вважають, що, скажімо, величезне приміщення Кіноцентру на Красной Прєснє — їхнє. Суди, звитяжні баталії, з детективними наворотами включно. Пікантності баталіям додавало те, що Конфедерацію очолює недавній дружбан Михалкова, знаменитий сценарист Рустам Ібрагімбеков...

У середу в Зимовому театрі Сочі відбулася церемонія відкриття XV Російського та XI Міжнародного кінофестивалів «Кінотавр», яку провів президент фестивалю, відомий актор Олег Янковський. До Сочі для участі у фестивалі прибули більше 70 діячів російського кіно. У конкурсах та на спецпоказах фестивалю будуть демонструвати 133 фільми, з яких 17 будуть боротися за перемогу в російському конкурсі та 16 — у міжнародному.

Підбір команд у групі А вийшов не найсильнішим, але доволі цікавим. Тут виступатимуть господарі першості — португальці, їхні сусіди — іспанці, доволі несподівані фіналісти — греки і росіяни, які начебто особливої загрози для піренейців не становлять, але всі їх за звичкою побоюються, бо ніколи не знаєш, чого чекати від країни, котру «аршином общим не измерить».

Нарешті всі очікування позаду, організатори трохи полегшено зітхнули – почали! Позавчора ввечері у столичному Палаці спорту відбулося відкриття 20-го чемпіонату Європи, на який з’їхалися найсильніші грації планети, що невдовзі претендуватимуть на нагороди Олімпійських ігор в Афінах. На церемонії відкриття, небувалого для України за рівнем і представництвом спортивного турніру, господарі продемонстрували величезну кількість гімнастичних програм — від дитячих номерів, народного гопака до варіацій на сучасну тему мюзиклу «Мулен руж». Композиції справді захоплювали глядачів. Сидячи на трибунах, думалося, що нечасто відчуваєш подібний щирий захват.

Фінальна нарада американських присяжних у справі Павла Лазаренка, що розглядається в суді Північного округу Каліфорнії у Сан-Франциско, вийшла нетривалою, забравши менше тижня. Тож уже вчора ЗМІ облетіла звістка з-за океану: екс-Прем'єр-міністр України визнаний винним за всіма 29 пунктами обвинувачення, висунутими прокуратурою США.

Деяким політичним силам без провокацій жити нудно й нецікаво. Звісно, незабаром вибори, де фахівці з брудних технологій, ціла армія яких уже, вочевидь, готується до президентської кампанії під пильним оком кураторів з Банкової, зможуть розійтися на повну котушку. Але на те вони й фахівці, щоб розпочати підготовку до гарячої пори зарання, аби встигнути «набити руку». Одним із чергових етапів їхньої «розминки», судячи з усього, став рімейк історії з подвійним громадянством «нашого українця» Євгена Червоненка.

Редакції газет, які зазнають брутальних переслідувань, проведуть завтра акцію, мета якої — привернути увагу до стану зі свободою слова в нашій державі. Підтримку заходу надають Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації й Спілка журналістів України.

Пре­зи­дент Ле­о­нід Куч­ма по­зав­чо­ра вве­че­рі сво­їм ука­зом по­ка­рав ви­со­ко­по­са­до­вих вій­сь­ко­ви­ків за нед­ба­лість, що і ста­ла при­чи­ною ви­бу­хів на ар­ти­ле­рій­сь­ких скла­дах під Но­во­бог­да­нів­кою. «По­ле­ті­ли го­ло­ви» ке­рів­ни­ка Ген­ш­та­бу Олек­сан­д­ра За­ти­най­ка та го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча Су­хо­пут­них вiйськ ЗС Пет­ра Шу­ля­ка, що, на­пев­но, є спра­вед­ли­вим. Про­те «меч спра­вед­ли­вос­ті» не за­че­пив їх­ньо­го пат­ро­на — мі­ніс­т­ра обо­ро­ни Єв­ге­на Мар­чу­ка. Той від­був­ся «лег­ким пе­ре­ля­ком», бо са­ме так мож­на трак­тува­ти пре­зи­ден­т­сь­ку до­га­ну Мар­чу­ку з поперед­жен­ням «про пер­со­наль­ну від­по­ві­даль­ність за стан ви­бу­хо-­по­же­жо­не­без­печ­них ар­се­на­лів, баз та скла­дів». Згід­но з ука­зом Пре­зи­ден­та Ук­ра­ї­ни ви­хо­дить так, що мі­ністр обо­ро­ни до ме­лі­то­поль­сь­кої ка­тас­т­ро­фи пер­со­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті за стан ар­се­на­лів не ніс. Гро­мад­сь­кість обу­ре­на та­ким рі­шен­ням Вер­хов­но­го Го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча, ад­же, за ло­гі­кою ре­чей, мі­ністр обо­ро­ни теж мав би бу­ти «від­с­тав­ле­ним» ра­зом із Шу­ля­ком та За­ти­най­ком, бо чим йо­го від­по­ві­даль­ність є мен­шою, ніж у під­лег­лих?

Позавчора завершився тижневий «тур» Україною співдоповідачів Парламентської Асамблеї Ради Європи Ренати Вольвенд та Ханне Северінсен. У порівнянні з попередніми, січневими, ці відвідини були для доповідачок значно спокійнішими. Панове Корчинський та Джангіров уже не називали європейських гостей у «темниковому» телеефірі «старушенціями». А представники влади приділяли Вольвенд та Северінсен більше уваги (щоправда, їм не вдалося погомоніти з Президентом, хоча це й входило в план поїздки), намагаючись усюди, де можна, підстелювати європейкам «килимки» демократії. Як наслідок — доповідачки поїхали з України з думкою, що в українців «є всi можливостi, щоб провести бiльш чеснi i прозорi вибори». При цьому Ханне Северінсен, яка висловила цю фразу, додала: «Вибори будуть чесними, якщо вони (політики. — Авт.) дотримають своїх обiцянок». А обіцянок, як і запевнень у невідворотності демократизації, доповідачкам наговорили багато.