«Це найважча криза Америки з початку війни в Іраку» — написала вчора німецька газета «Тагесшпігель». І мова зовсім не про так і не знайдену зброю масового знищення, яку вже навіть американська преса називає «зброєю масового зникнення», мова не про фактичне повстання іракців проти окупаційних військ, мова навіть не про тих більш ніж 700 американських військовослужбовців, які загинули в Іраку під час бойових дій. Більш за все цьому іміджу Америки зашкодили останні повідомлення про приниження та тортури, що їх окупаційні війська чинять над іракцями. «Підтвердження фактів, що американські солдати сексуально принижували та піддавали тортурам іракців, доводячи їх навіть до смертельних випадків, знову поставило під знак запитання сенс всієї цієї війни. Чого варті аргументи, що війна служила звільненню від режиму, який піддавав тортурам та вбивав, якщо «визволителі» також гвалтують та піддають тортурам?» — запитує оглядач німецької газети.

Ніч. Сирне кружальце повновидого місяця заглядає в котел, який булькає невідомим варивом. «Це приворотне зілля», — на німе запитання з усмішкою відповідає Олег Скрипка, і я йому вірю. Бо як же інакше, адже знаходимося ми на високому пагорбі Старокиївської гори, неподалік закинутого монастирського цвинтаря, і гуляємо сороміцькі вечорниці. Це останні «домашні» гуляння, бо, за народними звичами, на початку травня починається «вулиця». Звичайні відвідувачі столичних пагорбів з неприхованою цікавістю підтягувалися до дивного натовпу, що ряснів вишиваними сорочками, плахтами, жупанами, смушевими шапками і кольоровими стрічками, а коли в голову вдаряла самогонка, запропонована господинями дійства, і весела музика троїстих, вони вже ставали частиною барвистого печворку жупанів і юпок.

У тому, що критикувати наших можновладців — справа небезпечна, вже мав нагоду переконатися на власній шкурі не один український журналіст чи політичний діяч. 1 травня, на День солідарності трудящих, до когорти постраждалих за критику владних осіб приєдналися й двоє помічників-консультантів народного депутата-«нашоукраїнця» Володимира Філенка. Іван Варченко та Євген Золотарьов організували у Харкові оригінальну протестну акцію «Остання сорочка для Віктора Януковича». Одежину, гаптовану характерними для закладів певного штибу місць смужками, «позиціонували» як останній подарунок Прем'єрові від українського народу.

Не встиг міський голова Львова Любомир Буняк відпочити після бучного святкування дня міста, яке львів'яни відзначають 2 травня, як йому не на жарт зіпсували настрій. Минулої середи львівська громада за ініціативою вельми одіозної структури «ОУН в Україні» (не плутати з «нормальною» ОУН!) провела збори, на яких було оголошене рішення про проведення референдуму щодо дострокового припинення повноважень мера. Тут же було сформовано ініціативну групу, яка збиратиме підписи за проведення громадського опитування з приводу незадоволення роботою Буняка.

Яких тільки аргументів на користь своєї позиції не наводять апологети політичної реформи в її нинішньому варіанті, аби реанімувати розгляд змін до Конституції ще до президентських виборів! До речі, перед тим, як роз'їхатися на травневі свята, «більшовики» і їхні ліві союзники по реформі планували визначитися з тим, що й коли розглядати, ще до 11 травня. Спершу «реформатори» акцентували на тому, що 8 квітня, коли задумка Банкової, гаряче підтримана комуністами й соціалістами, гучно луснула, голосувався не 4105-й, схвалений Конституційним Судом, а зовсім інший законопроект. Потім вигулькнула інша версія: проект був «правильний», він справді провалився, і тепер про нього можна забути. Але ж є ще стільки чудових змін до Основного закону, оформлених у законопроекти під іншими номерами! От їх, мовляв, і треба розглядати й проштовхувати, поки ще не пізно.

На травневі свята вінничани не лише відпочивали, а й збирали старі радянські гроші. Не подумайте, що якийсь банк збирався обміняти їх на сучасні. Монети радянського зразка знадобились на виготовлення пам'ятника цим монетам. Назва майбутнього постаменту — «Скорбота за внесками».

Реконструкція Сирецького каналізаційного колектора, що несподівано затягнулася через складні гідрогеологічні умови, відтепер піде значно жвавіше. На об'єкті розпочали використання єдиного в Україні мікротунельного комплексу AVN 1200C, що його придбали у Німеччині за 10 мільйонів гривень. Прокладений ще у 60-х роках колектор, що простягається від вулиці Сирецької до Кузьминської, почав «рватися» мало не щороку. Тому тут вирішили прокласти паралельну каналізаційну гілку. Із запланованих двох з половиною кілометрів нового колектора зробили близько третини. Просуватися швидше будівельникам заважали складні гідрогеологічні умови: поряд знаходяться невеличкий ставок, протікає річка Сирець, над колектором проходить залізнична колія.

Учора у зв'язку з переходом на літню форму на київському стадіоні «Спартак» відбувався традиційний міліцейський стройовий огляд — до цього заходу правоохоронці готувался кілька тижнів. «Приймали іспит» на готовність особового складу до несення служби міністр внутрішніх справ України Микола Білоконь та міський голова Олександр Омельченко. Нинішній захід відрізнявся від попередніх (сам міністр відзначив, що він пройшов на вищому рівні, аніж торішній) — на стадіоні були представлені всі без винятку підрозділи столичної міліції: починаючи від спецпідрозділу «Барс», що «займається» терористами, і закінчуючи курсантами Національної академії та Інституту внутрішніх справ.

Усю Москву облетіло ім'я українця Сергія Єршова. У те, що зробив наш 29-річний земляк, російським правоохоронцям досі важко повірити — Єршов накивав п'ятами зi слідчого ізолятора «Матроська тиша». Із того самого, де нині «проводять час» фігуранти у справі ЮКОСа Платон Лебедєв та Михайло Ходорковський. Це легендарне у кримінальних колах місце прикметне ще й тим, що за всю його історію втекти звідси вдалося лише двічі.