Меморандум перетворюється на меморіал урядової нерозпорядливості

Меморандум перетворюється на меморіал урядової нерозпорядливості

Цінова лихоманка на ринку нафтопродуктів цього разу виявилася не сезонною, а, швидше, системною хворобою. Тривожні сигнали почали надходити набагато раніше. Тоді у передчутті нової кризи, ще на початку лютого, уряд утворив міжвідомчу комісію, яка мала контролювати ціноутворення — надто вже яскраво запам'яталось усім, якою ціною вдалося стабілізувати зерновий ринок. Так от, хоча комісію утворили нібито своєчасно, це не завадило ціновому маховику розкрутитися до загрозливих масштабів, аж поки хвороба не захопила державні фінанси (досить згадати скандальну ситуацію навколо відшкодування ПДВ). Період від березня до сьогодні, — це, власне, хронологія судомних потуг уряду з метою стабілізувати й упорядкувати ринки.
Рік розпочався обвалом системи ціноутворення у кількох секторах економіки. Першою, як і годиться, стала на диби вугільна галузь — вона завжди була призвідником системних криз у вітчизняній економіці. Тоді в усьому звинуватили міністра палива та енергетики Сергія Єрмілова — стан у вугільній галузі послужив офіційною причиною для його звільнення з посади. Хоча насправді цей міністр постраждав через те, що надто наблизився до святая святих розрахунків вищої урядової еліти з російськими партнерами — постачальниками нафтопродуктів. Потім захвилювалися споживачі металу, насамперед підприємства залізничного транспорту і будівельники. У відповідь уряд натиснув на бунтівників, скориставшись важелями Антимонопольного комітету, й у добровільно-примусовому порядку уклав меморандум із підприємствами гірничо-збагачувального комплексу.

Привид Сталіна — над заповідниками

Президентський указ від 21 квітня цього року оголосив про створення в Україні 13-го національного природного парку — Ічнянського НПП в Чернігівській області (у рамках Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, затвердженої Постановою Верховної Ради України ще 1997 року). Але чи потрібні нам оті національні парки і загалом заповідні території? Судіть самі... Потрібно побудувати глибоководний судноплавний канал на Дунаї — і ось перешкода: Дунайський біосферний заповідник. Треба спорудити крісельний витяг на Говерлу — а тут вам заповідна зона Карпатського національного природного парку. Необхідно будувати міст через Хортицю — не дає національний заповідник «Хортиця» і заказник загальнодержавного значення «Дніпровські пороги». Треба добудувати Південно-Українську АЕС (Ташлицьку ГАЕС) і таким чином наповнити Олександрівське водосховище — заважає історичне урочище Бузький Гард у регіональному ландшафтному парку «Гранітно-степове Побужжя». «То нащо тоді, — обурюється заповзятий чиновник, — нам ці заповідники? З ними самі тільки проблеми і ніякого зиску». Може, їх «розігнати», як Сталін, котрий у 1951 році ліквідував 88 заповідників?

«Укрриба» в аміаку

Сталося це вчора на території акціонерного підприємства «Укрриба» в Солом'янському районі столиці. Як повідомила «УМ» начальник інформаційного центру Київського територіального управління Держдепартаменту з нагляду за охороною праці Олена Гулідова, розлив аміаку стався під час розмороження однієї з холодильних камер «Укрриби». Швидше за все, робітники пошкодили аміакопроводи, розташовані на стелі холодильника, коли розвантажували його, але причини аварії повністю ще не з'ясовано.

Саша — не радість, але наша

Саша — не радість, але наша

З південноамериканського Еквадору, де проводився конкурс «Міс Всесвіт-2004», повернулася українська делегатка Олександра Ніколаєнко — професійна моделька, ведуча «Погоди» та «Шанс Model.UA» на «Інтері». Як відомо, Саша не увійшла навіть у число 15 фіналісток, хоча на шляху до основного конкурсу здобула звання «Міс купальник» і вагу нібито фаворитки. А от у боротьбі за титул «Міс фотогенічність» Саші змагатися не довелося — її просто не включили до числа дівчат, які боролися за таке визнання. Навіть сувенір від «Міс України» зайняв лише «почесне» 67-ме місце серед 80 можливих. І в конкурсі національних костюмів ми пролетіли, як фанера над Еквадором... А яке цікаве, а головне — сексуальне вбрання із соняшником на правій груді, мінімумом тканини й великою кількістю стрічок пошила Саші дизайнерка Дорожкіна! Словом, радіти ні з чого. Проте сама Саша запевняє, що вона не винна. На позавчорашній прес-конференції у Києві Саша заявила, що насправді на «Міс Всесвіт» велику роль відіграє статус держави, те, як до неї ставляться в Європі і світі. Тому дівчина, мовляв, може бути ну дуже гарною, але якщо до її країни в журі ставлення негативне, то вже нічого не вдієш...

Цілую ваші ноги...

Цілую ваші ноги...

Хтось іще сумнівається, що солодкоголосий співак Марк Ентоні кохає свою молоду дружину Дженніфер Лопес просто до нестями? А от і не варто. По-перше, з часу їхнього весілля минуло всього лише якихось два тижні, а протягом такого часу молоді чоловіки зазвичай і справді ще кохають своїх жінок. Той же Марк колись готовий був своїй першій (а потім — і другій) дружині Дайанарі ноги цілувати, і навіть цілував, а вже через рік розлучався з нею, «бо кохання минуло». А тепер та сама історія повторюється і з Джей Ло. Однак Ентоні (це якраз і є «по-друге») щиро вірить у те, що цього разу все буде інакше, і понад усе прагне довести це своїй нинішній половині. Ноги, природно, теж цілує, ще й запевняє, що красивіших нижніх кінцівок, ніж у Дженніфер, немає у жодної жінки на світі. Саме тому на доказ цього свого твердження Марк придбав коханій в'єтнамки, тобто пляжні «шльопки», за... 24 тисячi доларів.

Рене Зеллвегер як гармошка

Рене Зеллвегер як гармошка

Друзі й родичі Рене Зеллвегер скаржаться на те, що вже протягом тижня не можуть застати «оскароносну» актрису вдома. Окрім того, вона відмовляється ходити на сімейні обіди й вечірки, не відвідує ніяких урочистих заходів і взагалі майже не виходить... із тренажерного залу. Річ у тому, що змученій зайвою вагою (йдеться, до речі, всього-на-всього про 15 кілограмів) Рене нарешті дозволили схуднути, а вона про це мріє вже майже три місяці. Тобто мріяла, звісно, й раніше — одразу після того, як перетворилася на пампушку, але терпіла, оскільки, як свого часу розповідала «УМ», об'ємна фігура була потрібна голлівудській зірці для головної ролі в екранізації шалено популярного жіночого роману «Щоденник Бріджит Джонс-2». Причому за примусове потовщання до й без того чималого гонорару Рене додали «призовий» мільйон доларів. Несправедливість полягає в тому, що зйомки вже майже три місяці як завершилися, однак сердешній Зеллвегер категорично не дозволяли скидати вагу, аж доки продюсери й режисери не переконаються, що з фільмом все ОК і не треба перезнімати жодної сцени.

Курять — як у мед пливуть

Багато чудернацьких змагань є на світі. Але якщо до розпиття пива на швидкість ми завдяки традиційним фестивалям уже звикли, то турніри, пов'язані з курінням люльки, — це таки дещо нове для нас. Тим більше що йдеться про змагання не найшвидших «люлькокурців», а таких, що здатні розтягнути цей «сеанс» якомога довше. Отже, днями в Санкт-Петербурзі відбувся міжнародний чемпіонат із повільного куріння люльки, у якому взяли участь 56 представників різних регіонів Росії, нашого Києва та польської Познані.

Анекдоти

Якщо тебе назвуть дурнем, не вимагай доказів, а то, чого доброго, ти їх отримаєш...

Рентген у «бусику»

Рентген у «бусику»

VII Міжнародна спеціалізована виставка «ІНМЕД-2004», яку урочисто відкрив міністр охорони здоров'я України Андрій Підаєв, присвячена Дню медичного працівника, який відзначатимуть завтра. Експонати — різноманітне модерне приладдя як для медиків, так і для пересічного громадянина. Широкий спектр необхідних для сучасної медицини «обладунків», починаючи зі звичайнісінької стерильної вати і закінчуючи надсучасними лабораторними методиками та технологіями, а також новітнє діагностичне обладнання, передові розробки для офтальмології, стоматології, препарати різних фармацевтичних компаній представили розробники з Харкова, Луганська, Кіровограда, Сум, Білої Церкви та інших регіонів України.

У Росію «прорубали вікно»

Хуліганські інциденти в Російському культурному товаристві імені Пушкіна у Львові вже стали традицією. Минулого року було зафіксовано п'ять таких випадків, а цьогоріч тільки у червні на російський культурний центр нападали вже двічі. 6 червня невідомі зловмисники розбили вітрину та вікно концертної зали центру. А цієї середи троє хлопців розбили скло вхідних дверей, зірвали оголошення зі стенду у фойє, а коли на шум прибігли черговий адміністратор і голова молодіжної організації російського товариства, молодики втекли і знадвору один з них жбурнув каменюкою у двері центру, розбивши скло. За словами директора Російського культурного центру у Львові Олега Лютикова, нападники ображали працівників центру нецензурною лайкою. Він також вважає, що напади пов'язані з Днем Росії, який святкували 12 червня.