У процесі «Сполучені Штати проти Павла Лазаренка» дуже скоро зазвучать фінальні акорди. Його безпосередні учасники, і, зокрема, адвокат колишнього українського прем'єра Денієл Горовітц, вважають, що завіса над цим дійством впаде десь наприкінці цього тижня. «Присяжні тепер слухають заключні аргументи» — наводить слова Горовітца «Українська правда». І додає, що захисник Лазаренка розраховує на виправдальний вирок суду та сподівається, що «до п'ятниці підсудного буде визнано невинним». Бачення майбутнього вироку Горовітцем збігається з тими висновками, яких дійшов його колега Андрій Федур (до адвокатської когорти Павла Івановича Федур, щоправда, не має жодного стосунку, проте він, як уже згадувала «Україна молода», не так давно допитувався на процесі як свідок сторони захисту). Для «УМ» Федур є ще й свідком того, як, власне, відбуваються судові слухання у справі Лазаренка — слухання, про які ми знаємо і багато, і мало водночас.

Ми звикли чути від селян нарікання на поганих банкірів, які неохоче видають кредити, особливо під невисокі відсотки. Проте виявляється, що й для представників комерційних банків сільське господарство залишається тією загадкою, яку важко збагнути людині з прагматичним бізнесовим мисленням. Проте, як правило, історії про неповернення кредитів на селі кочують між банкірами як «страшилки», вражаючи уяву неймовірними подробицями, але ніколи не виносяться з вузького кола «посвячених» на широкий загал. Проте інколи чаша навіть зразкового банківського терпіння переповнюється. Особливо тоді, коли керівники господарств, звиклі до того, що держава борги їм списує, набираються нахабства і поводяться із заставленим майном, як зі своїм власним, тобто, при першій же нагоді спускають його з молотка...

Ольга Линдюк, мешканка села Бузуків Черкаського району, — неймовірно смілива жінка. Маючи на руках п'ятеро малих дітей, вона не побоялася залишитися без сильного чоловічого плеча й подала на розлучення. Навіть суддя, який розлучав подружжя, не витримав і запитав Ольгу Василівну, за що вона збирається жити й годувати дітей? Тоді жінка відповіла просто і впевнено, що хліба просити не буде, а працюватиме. Бо переконана, що немає такої ситуації, з якої б людина не знайшла вихід.
Так і сталося. Взяла своїх чотирьох малих синів —Василя, Михайла, Дмитра й Сашка — та доньку Олю і поїхала з рідного села Космач Косівського району Івано-Франківської області на Черкащину шукати кращої долі. Далі на порожньому місці створила фермерське господарство, а ще вийшла заміж і народила другу доньку. Тепер ця симпатична й говірка жінка разом із чималою родиною керує своєю «Трембітою» й має неабиякий успіх.

Минулого тижня після кількарічної перерви в «Україні» відбувся сольний концерт Надії Шестак. Програма називалася «Віри, любові — Надія Крутова-Шестак», у ній народна артистка України вперше виступила під подвійним прізвищем (Крутова — це її прізвище за чоловіком) і відзвітувала про те, що відбувалося останні роки в її житті. Після кожної(!) пісні під сценою збиралася черга із 15—20 людей з квітами, привітати колежанку із сольником прийшла майже вся «стара гвардія» української естради — Світлана і Віталій Білоножки, Павло Зібров, Алла Кудлай, Віктор Шпортько, Іво Бобул, Ян Табачник і Тетяна Недєльська, співак-початківець Дмитро Гордон, а в фіналі концерту перед артисткою «вишикувалися» в ряд пишні квіткові кошики від Президента, Голови ВР, Олександра Омельченка, Анатолія Кінаха та кількох фірм із коренем «газ».

Сьогодні й завтра на малій сцені Київського ТЮГу в рамках міжнародного театрального фестивалю «Київ травневий» гастролюватиме театр «Унга Рікс» зі Стокгольма. Цей колектив, що має статус Національного шведського пересувного театру для дітей, показуватиме одну з останніх своїх прем'єр — виставу «Пакунок», вигадану молодим хореографом та драматургом Дженсом Остбергом.

Я заборгувала Марії Матіос як мінімум дві рецензії: якраз на ті дві книжки — «Бульварний роман» і «Солодка Даруся», які презентували у п'ятницю в «Українському домі» в рамках Міжнародної виставки-ярмарку «Книжковий сад». Мій борг тягнеться в часі, як неквапливий п'яниця вулицею, не стільки тому, що я лінива і зайнята, а, зізнаюсь чесно, тому, що я не знаю, як підступитися до книг. Про «Бульварний роман» колись при нагоді обов'язково напишу, вже й контекст придумала, а «Солодка Даруся» після презентації ввігнала мене у ще більший розпач. Особливо, коли прочитала підготовлені для преси уривки з відгуків у інших ЗМІ. Якщо раніше я просто довго підбирала слова до того цунамі думок і почуттів, які збурила «Даруся», то тепер змагатися в красномовстві зі своїми колегами, а тим паче з письменниками, які на презентації майже в один голос визнали, що кращого роману за останні років 20 в українській літературі не було, — повне безглуздя. Тому я й вдамся до їхньої допомоги.

На Черкащині, у Володимирському лісництві Смілянського держлісгоспу державного об'єднання «Черкасиліс», яке очолює Анатолій Карпук, недавно випустили на волю гурт диких кабанів, яких утримували тут у вольєрах. Щасливі п'ятачки пішли до лісу так упевнено, наче там і жили. «Ми тепер кілька років не дозволятимемо полювання, адже тварини повинні звикнути до нових умов», — розповідає «Україні молодій» Віктор Садовський, головний мисливствознавець Черкасилісу. За словами Віктора Людвіговича, серед випущених на волю — кабан і дві свинки, одна з яких навіть має шестеро поросят — їм усього по три тижні.

Не знати, як зі справжньою статистикою виїзду прикарпатців на закордонні заробітки, а ось за змінами прізвищ, імен та по батькові, пов'язаних із проблемами в'їзду в країни Європи та Північної Америки, Івано-Франківщина тривалий час перебуває в групі областей-лідерів. У 2001 році за цим показником — 2495 «перейменованих» громадян — вона посіла друге місце в Україні.