Баскетболісти «Лос-Анджелес лейкерз» виграли на домашньому майданчику шостий матч серії півфінальної серії чемпіонату НБА у «Міннесоти тімбервулвз» — 96:90 (О'Ніл — 25 очок, Брайант — 20 — Спрюелл — 27, Гарнетт — 22). Таким чином, «озеряни» довели рахунок перемог у цьому протистоянні до 4:2 і стали кращою командою Західної конференції. Дуже плідно провів у зустрічі свої 7 хвилин на майданчику українець Станіслав Медведенко: набрав 8 очок, реалізувавши всі 4 кидки, зробив 1 блок-шот і 3 підбори. Суперником команди 25-річного киянина у фіналі стане переможець пари «Індіана» — «Детройт» (тут рахунок у серії поки що — 2:3). Нагадаємо, що після переїзду до США у 2000 році український форвард двічі поспіль ставав чемпіоном найсильнішої баскетбольної ліги світу, отримував золотий перстень як запасний «Лейкерз», а тепер, у найрезультативнішому своєму сезоні в НБА, має шанс зробити своєрідний «хет-трик».

«Куме, знаєш, як москалі наш борщ називають?» — «Як?» — «Пєрвоє!». Жарт жартом, але з Олександром Абдуловим сталася подібна історія насправді. На зйомках фільму десь у російській глибинці зайшов він якось із приятелем пообідати в ресторан. Офіціантка, прийнявши замовлення щодо других страв, і питає: «Жидкоє будєтє?». Це при тому, що в російській мові є такі чудові назви перших страв — «ботвінья», «свєкольнік», «уха», «сєлянка» (зауважте, не солянка, а саме «сєлянка»), «окрошка», вже не кажучи про «шті» (а не «щі»). А що ми можемо додати? Борщ, юшка, бульйон, та й той не наш, і все? Але ж є ще чеська полєвка, польська зупа, італійське мінестроне, німецький айнтопф, французьке консоме чи буйабес. А іспанське гаспачо? Вслухайтеся в саму назву — як казав Паніковський, це ж поема! Проте для гаспачо ще не настала пора, а от мексиканську кукурудзяну зупу готувати можна в будь-яку пору року.

На порозі літо — благодатна пора не лише для відпочинку, а й для заготівельних робіт, адже один літній день рік годує. Полунички, вишеньки-черешеньки, абрикоси, яблука, а далі — помідори, огірки, баклажани і ще багато-багато поживних, корисних, смачнючих, необхідних узимку вітамінних продуктів, які необхідно заздалегідь заготувати. І хай собі ледарі й нездари кпинять («...а ось там я бурячки посію...») над українською вдачею думати на кілька ходів уперед, готувати все про запас, та вже як потраплять на гостину до хлібосольних газдів, то й про кпини забудуть — стіл в українців завжди вгинався від соленого, вареного, в'яленого, моченого, квашеного, маринованого. Звідси i традиції провідних вітчизняних виробників харчових продуктів, які шанують українські звичаї i випускають чимало консервацій за народними переписами.

Підживлення організму — запорука хорошого самопочуття і здоров'я, але для того, щоб і ваша шкіра мала таке саме «гарне самопочуття», її також потрібно підживлювати. Проте навесні виникає ще одна проблема — веснянки та пігментні плями. Щоб убити двох зайців — освіжити і заодно відбілити шкіру, пропонуємо кілька масок, якими користувалися ще наші бабусі. Жодної хімії — тільки натурпродукти.

Лише в травні можна спостерігати таке буяння трав і зела, і саме о цій порі слід робити «зелені» заготовки на зиму, адже зараз зелені приправи «набирають» найбільше вітамінів.

Таки ожила Вірменська криниця у старій частині Кам'янця-Подільського. Із застосуванням новітніх інформаційних технологій тут крізь призму спроектованих на екран архівних документів і фотографій, що супроводжуються звуковими коментарями, постає багатюща історія древнього міста над Смотричем. До філософських роздумів про вічне спонукає і встановлений маятник Фуко, що явив світові французький фізик далекого 1851 року в Пантеоні. Додаткового ефекту додає освітлення криниці на всій її 55-метровій глибині.

Правда, інколи так хочеться все змінити, кинути, знятися з місця і полетіти?! Куди? Та будь-куди, але щоб назустріч своїй мрії. Якісь ми осілі стали, зовсім не як правнуки кочових скіфів, які, кажуть, були нашими пращурами. Тому так радісно стає, коли хтось ламає стереотипи, що буцімто для українців існують кордони — ситцеві, залізні чи обкручені колючим дротом. «Брехня!» — кажуть кілька «підірваних» (у доброму розумінні цього слова) хлопців, сідають у старий добрий «Запорожець» і рушають на острів Папуа — Нова Гвінея, місце, де раніше мандрував Миклухо-Маклай. Хоча, звісно, до шматочка землі в океані на автомобілі не допливеш, але до китайського кордону наш «Запорожець» точно дофуричить, упевнені учасники проекту «Вірус без кордонів» історик Любомир Крупніцький, фізик Андрій Бандрівський та фотограф Ігор Маркін. Середній вік експедиції 22 роки — як і народного українського автомобіля, що пробіг уже 55 тисяч кілометрів. «На «Запорожці» ми плануємо добратись до китайського кордону, і якщо він буде в хорошій формі й китайці нас пропустять, їхатимемо далі, доки доїдемо; якщо цей варіант не проходить — лишаємо машину в Киргизстані й забираємо по дорозі назад», — каже Любко. Про цього хлопця «Україна молода» вже писала минулого року, розповідаючи про його авантюрне велосипедне ралі «Париж—Тернопіль». Тепер на черзі Азія — від Росії до «черепашачого» острова неподалік Австралії.

Ще задовго до старту XVII міжнародного турніру з пожежно-прикладного спорту, присвяченого пам'яті пожежників-героїв Чорнобиля, який наприкінці минулого тижня відбувся в Івано-Франківську, основними претендентами на перше загальнокомандне місце вважали українців та росіян. Якраз між ними на цих меморіалах, починаючи з 1988 року, зазвичай точиться найгостріша боротьба. За кілька хвилин до старту змагань, відкрити які належало «штурмовикам» — спортсменам, котрі за допомогою ручної драбини досягають вікна четвертого поверху навчальної вежі, міністр із надзвичайних ситуацій України Григорій Рева до числа фаворитів зарахував також білоруських спортсменів, хоча сюрпризів можна було очікувати й від інших команд-учасниць із Болгарії, Естонії, Латвії, Молдови, Словаччини, Угорщини, Узбекистану та Чехії.