Навіяло рекламою:
— Дідусю, а скільки в сокові «Садочок» яблук?
— Десять! І це тільки в банановому! А уяви, скільки їх у томатному!

Учора Конституційний Суд почав розгляд справи за поданням 55 народних депутатів про відповідність Основному закону низки указів Президента щодо діяльності Державного управління справами. Як передає УНІАН, народні депутати вважають укази глави держави «Про Державне управління справами», «Питання державного управління справами» та «Про положення про державне управління справами» такими, що не відповідають Конституції.

Те, про що тривалий час говорили у кулуарах парламенту і про що не раз писала «УМ», схоже, збудеться: Голова парламенту Володимир Литвин нарешті отримає членський квиток Аграрної партії і, цілком можливо, очолить її. Ще наприкінці минулого тижня таку думку, перебуваючи в Луцьку, «офіційно» висловила Катерина Ващук — народний депутат і один iз найвпливовіших «аграріїв». Катерина Тимофіївна розповіла, що нового голову АПУ, себто Литвина, обиратимуть на черговому партз’їзді, який відбудеться у червні. «Він — справді селянин, народився у селі, його родина живе там, у нього ані з серця, ані з душі не вийшло село», — не скупилася на компліменти Литвину пані Ващук.

За попередніми підсумками підрахунку голосів на довиборах, у 136-му одномандатному округу Одеси перемогу одержала «людина адмінресурсу» — заступник голови Одеської облдержадміністрації Антон Кіссе, який досі був також депутатом Одеської міськради, чільним представником болгарської діаспори в Україні і нібито навіть радником віце-прем'єра Азарова. Як стало зрозуміло з останнього діалогу з журналістами, депутат Кіссе має намір працювати в парламентському комітеті з прав людини, очолюваному «нашоукраїнцем» Удовенком, а голосуватиме, найвірогідніше, солідарно з фракцією «Трудова Україна» чи й увійде до неї.

Олегу Медуниці цього року виповниться 33. Вік визначальний, як на наші уявлення. Майже півтора року Олег очолює всеукраїнську молодіжну громадську організацію — Молодіжний націоналістичний конгрес. Лише недавно склав повноваження голови Сумського обласного комітету молодіжних організацій, залишившись, утім, заступником голови, — від Сумщини він дистанціюватися не хоче. Бо народився у Сумах.
Біографія загалом традиційна: закінчив школу, педінститут за фахом — учитель географії-біології, працював у сільській школі. Можна уявити його кар'єру, якби вона припала на інші часи: чоловік молодий, енергійний, напевне, став би директором школи, а там, дивись, — у райвно чи й облвно знайшлося б крісло для здібного організатора, спортсмена, туриста. Втім шкільний випускний припав на 1988-й. У 90-му Медуниця був серед тих, хто створив у Сумах Спілку незалежної української молоді. У жовтні того ж року Олег — серед перших студентів, які розбивають на київському майдані намети. Пригадую тих хлопчиків-студентів початку 1990-х, їхню спробу змусити цей світ мислити інакше... Дивувало тоді й викликає питання зараз: звідки в тих «суто радянських» дітей сходу України взявся український патріотизм і відмінне від загальноприйнятого сприйняття історії?

З учителем Шишацької гімназії, керівником районних організацій Української народної партії та громадського об’єднання «За Україну! За Ющенка!» постійні читачі нашої газети вже знайомі. Про літні археологічні експедиції школярів під керівництвом одного з кращих в Україні викладачів історії (кілька років тому він переміг на всеукраїнському конкурсі «Вчитель року») «УМ» розповідала неодноразово. Як і про Солов'я-політика, котрий «не словом, а ділом» розбудував найчисельніший на Полтавщині районний осередок «нашоукраїнської» партії, що налічує понад 400 чоловік, видає опозиційну газету.

Спершу була масштабна реконструкція. Після неї архітектурно приваблива історична частина Івано-Франківська набула майже аристократичного блиску. За цю роботу групу архітекторів і будівельників у 2001 році нагородили Державною премією України. Потім обласний центр Прикарпаття охопив справжній будівельний бум — ошатні і комфортні житлові, торгові та офісні будівлі почали рости, як гірські гриби-красені після теплого серпневого дощу. На одній з прес-конференцій місцевий журналіст поважного віку резонно зауважив, що такого масштабного, швидкісного і якісного будівництва не спостерігалося ні за перших, ні за других «совітів», як, власне, й упродовж усієї 342-річної історії міста. Цю тенденцію підтвердив і міський голова Зеновій Шкутяк, зазначивши, що за співвідношенням обсягів зданих в експлуатацію новобудов і кількістю населення Івано-Франківськ нині в Україні поступається лише столиці.
У чому ж розгадка прикарпатського феномену, адже 240-тисячний Івано-Франківськ не належить до числа вітчизняних промислових гігантів і за рівнем концентрації капіталу, вочевидь, поступається доброму десятку українських міст? Про це, а також про стан і перспективи сучасного містобудування — наша розмова з президентом створеної сім років тому будівельно-інвестиційної компанії «Гаразд Україна» Костянтином БОРОДАЙКОМ.

— Пливуть два козаки в човні, тихо теревенять між собою. І, як годиться, настає хвилина, без якої не обходиться жодна чоловіча розмова. Один у іншого питає: «Слухай, а ти жінок любиш?» — «Ой, куме, як їх люблю! Я їх так люблю, так люблю... Ну, ото... пошти, як коней!» Цією приказкою український козак Гарбуз намагався пояснити журналістам, чому ці чотириногi красені займають таке місце в його житті. Вийшло, мабуть, не зовсім відповідно до законів логіки, однак максимально переконливо...

Минулих вихiдних у запорізькому палаці спорту «Юність» відбувся перший матч двораундового поєдинку між національними збірними України і Росії за путівку на чемпіонат світу. Досі наші гандболісти жодного разу не перемагали північних сусідів (на чемпіонаті Європи у Словенії, коли відбулася остання очна дуель, у груповому турнірі українці також поступилися — 26:28). Попри цю обставину, наставник зіркової дружини (а збірна Росії є діючим олімпійським чемпіоном) Володимир Максимов із повагою говорив про нашу команду: «Україна була учасником багатьох першостей світу, Європи, завжди боролася за перемогу і знаходила для цього шляхи».

Екс-запоріжанин Олег Великий, котрий, як відомо, прийняв німецьке громадянство, днями побував у рідному місті. Олег визнає свою відірваність від українського «ручного м'яча»: «Я в Ессені приймаю програми українських каналів «Новий», «ICTV», «Інтер», однак інформації про гандбол вони дають дуже і дуже мало».