Вінниччина — регіон проблемний, «неправильний». По-перше, несвідомі виборці активно симпатизують опозиції: на минулих парламентських виборах блок «Наша Україна» здобув у області майже 30 відсотків голосів, Соцпартія — 21,26; БЮТі — 13,47, а КПУ — майже 12, тоді як провладний «За єдину Україну!» — всього лише 6,28 відсотка, до того ж четверо з восьми вінницьких «одномандатників» у Верховній Раді одразу приєдналися до фракції «НУ» (згодом, щоправда, Володимир Майстришин з неї вийшов), і як не старалися місцеві й «центральні» можновладці відвоювати в опозиціонерів бодай 18-й округ, де скасували перемогу соціалістки Світлани Мельник, зрештою він усе одно дістався опонентам влади — на довиборах до парламенту був обраний «наш українець» Микола Одайник. Але офіційною причиною невдоволення Прем'єр-міністра, який учора ощасливив Вінницьку область своїм візитом, природно, стала не любов місцевих мешканців до ющенків-тимошенкiв, а суто об'єктивні проколи в діяльності обласного керівництва. Саме тому до регіону Віктор Янукович прибув не з порожніми руками, а з «подарунком» у вигляді президентського указу про призначення нового «губернатора».

Минулого тижня голова Львівської обласної ради Михайло Сендак знову потрапив до лікарні (київської) із загостренням травми хребта. А вчора, 9 червня, до Львова прибула робоча група Верховної Ради з питань вивчення суспільно-політичної ситуації у Львівській області на чолі з головою парламентського Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Анатолієм Матвієнком.

Сергій Шолох, директор радіо «Континент», який ось уже більше трьох місяців перебуває в одній з європейських столиць, позавчора повідомив у інтерв'ю «Громадському радіо», що він не збирається повертатися в Україну для участі в судовому процесі, а приїде тільки тоді, «коли будуть судити Медведчука і Кучму» — «тоді я буду як свідок».

Уряд «донецьких» кинув на вузький п'ятачок вугільного машинобудування аж 1,2 мільярда гривень бюджетних коштів. Це досить ласий шмат, за який між фірмами розгорілася справжня бійка. Найбільшою новиною у середовищі спеців українського вуглепрому є виникнення ситуації гострого суперництва виробників важкої підземної техніки. Останнім часом на галузевий ринок вийшли аж два нових виробники, причому одним із них є всесвітньо відомий Новокраматорський машинобудівний завод, а за іншим легко проглядається бізнесова «імперія» найбагатшого підприємця країни Ріната Ахметова.

Ні для кого не секрет, що найбільш криміналізованою сферою економіки є кредитно-фінансова та банківська система, яку нечисті на руку ділки використовують найчастіше для відмивання доходів, незаконної конвертації валюти та її транспортування за кордон (наприклад, у швейцарські банки). При цьому «ненависники податкової» «вербують», тобто використовують для своїх цілей працівників банківських установ, які, у свою чергу, користуючись службовим становищем, виконують операції з кредитування, відкривають поточні та депозитні рахунки і, звичайно, за деякі відрахування від незаконних операцій всіляко сприяють кримінальній діяльності своїх «хрещених батьків».

З певних причин, пов'язаних не лише з організаційним «бардаком» після матчу в Сен-Дені та розкладом літаків, а й із, як завжди, не надто теплим ставленням футбольних «світил» до журналістів, суботній матч збірних Франції та України залишився без коментарів української сторони. Наша Федерація футболу вирішила: краще пізно, ніж ніколи, й розповсюдила-таки позавчора «робоче» інтерв'ю з головним тренером «синьо-жовтих» Олегом Блохіним. Пропонуємо читачам його «суттєву» частину.

Продовжуємо представляти учасників чемпіонату Європи, який стартує в суботу в Португалії. Сьогодні на черзі — група В. Схоже, одна з найпередбачуваніших.

У ці вихідні Європа буде жити виборами. З 10 по 13 червня мешканці 25 країн нещодавно розширеного Європейського Союзу мають за завдання обрати 732 депутати Європейського парламенту. Для мешканців «старої» Європи вибори до Європарламенту вже перетворилися на рутину, через яку потрібно проходити кожні п'ять років. Активність виборців щоразу помiтно падає. Якщо 1979 року на виборчі дільниці з'явилися 63 відсотки громадян Європи з правом голосу, то 1999 — лише 49 відсотків. Щоправда, це середні показники по Європі, а якщо брати окремі країни, то 1999 року найпасивнiшими були британці (явка — 24 відсотки), а найсвідомiшими — бельгійці (явка — 91 відсоток).