Що не кажіть, а осінь цим літом таки вдалася на славу...

Кожен «просунутий» кандидат у президенти України неодмінно повинен уміти три речі: терпляче вислуховувати все, що про нього кажуть люди, оперативно відповідати на неочікувані запитання і користуватися комп'ютером, бо куди ж без нього в ХХІ столітті? «УМ» вирішила перевірити, наскільки на це здатні фаворити нинішньої президентської гонки. Ми запросили їх у чат — найдемократичніший спосіб спілкування. Сидячи за комп'ютером, ви можете не лише поцікавитися в кандидата про все, що заманеться, а й коментувати процес по ходу чи просто теревенити з іншими відвідувачами. Щоправда, то вже право VIP-гостя — відповідати на ваші закиди й дотепи чи ні.

Як тільки поетично та лагідно не називають цей документ самі військові. Тут тобі і «Біла книга України», і «Біблія військової реформи» тощо. Та перевершив усіх, безперечно, сам міністр оборони — презентуючи СОБ, Євген Марчук назвав його «дивом, яке стане бестселером».

Bолонтери громадської організації «Молодіжний центр «Форум» розпочали у Вінниці реалізацію проекту, спрямованого на підвищення соціальної активності людей з фізичними обмеженнями, які пересуваються на інвалідних візках, та на полегшення їхнього життя. Під час його виконання планують провести моніторинг вулиць та прибудинкових територій для того, щоб зібрати інформацію про наявні в місті пандуси — похилі з'їзди, які дозволяють людям на візках долати різні підвищення (сходи, тротуарні бордюри тощо). Заключним етапом проекту стане видання у жовтні цього року спеціальної карти-схеми міста, на якій будуть позначені всі пандуси. Схема дозволить тим, хто пересувається на інвалідних візках, комфортніше почуватися на своїх маршрутах.

Цьогорічна археологічна експедиція Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній» на території Іллінського монастиря в Чернігові принесла абсолютно несподівані знахідки, які свідчать про активне життя навколо одного з найдавніших українських православних монастирів у давньоруські часи.

31 липня у Бердянську відкрився заклад, у доцільності якого і досі сумніваються як влада, так і його потенційні клієнти. Єдина у місті лазня не функціонувала п'ять з лишком років, і за цей час люд облаштувався як міг. Кому не по кишені сучасні бойлери чи газові колонки, той усі свої гігієнічні надії пов'язав з морем (Азов, до речі, у ці дні ледь не кипить (+25—26 градусів). До рішення все ж таки відкрити осучаснену лазню владу спонукала та обствина, що Бердянськтепломережа перестала дурити споживачів обіцянками й остаточно залишила курорт без гарячої води.

Підрахувати, яку частину від світової спільноти складають українці, сьогодні майже неможливо. Багато хто прийняв громадянство країни, у якій нині проживає, а чимало й таких, які про своє українське походження навіть і не знають — час має здатність «вичавлювати» з людини її національне єство, особливо якщо народилася вона вже в іншій державі, куди колись емігрували її предки. Заробітчани-нелегали ж, аби зайвий раз перестрахуватися, взагалі намагаються не надто просторікувати з приводу того, звідки вони приїхали й громадянами якої країни вони є. Але протистояти цій несправедливості, вважає президент Міжнародної організації «Об'єднання українців світу» Михайло Поплавський, не лише можна, а й треба. З властивою йому ініціативністю Михайло Михайлович розпочав із себе. І пообіцяв уже до кінця цього року відвідати якнайбільше країн, де є українська діаспора.

Це було тиждень тому. Я йшла по Брюсселю, і було там так задушливо, що здавалося, наче десь поруч є море, до тієї погоди цьому місту дуже личило б море — так хотілося негазованої води. З-за рогу вилетів скажений BMW чи якийсь інший розкішний шайтан, я тільки встигла побачити, як весело перелякався араб за кермом, пручи в несподівану лобову атаку на 48 кг мого неастрального тіла. Думка, швидкість якої — я переконалася тоді — і справді перевищує швидкість світла, встрелила у мене двома блискавичними новинами: мене уб'є мусульманин; мене поховають у Брюсселі, бо хто ж морочитиметься з перевезенням тіла в Київ за такої спеки. Перспектива бути закопаною назавжди тут, десь на околиці чужого черепично-дзвіничного міста, різко вдарила знайомим, нестерпним жахом самоти.

Усе, крапка. Численні припущення, а то й тверді переконання навіть деяких дуже поважних політологів у тому, що Леонід Кучма обов'язково балотуватиметься у президенти й на виборах-2004, виявилися хибними. До 24-ї години 1 серпня, коли Центральна виборча комісія завершила прийом документів на реєстрацію кандидатом у президенти, громадянин Кучма «заявки» на участь у президентських перегонах так і не зробив. А й справді, навіщо йому ця морока? Значно спокійніше буде податися у прем'єри — звісно, після впровадження політичної реформи. Принаймні так вважає головний конкурент кандидата від влади на нинішніх виборах — Віктор Ющенко. «Якраз зараз відпрацьовується такий сценарій, щоб Україні восени нав'язати нового Прем'єр-міністра з повноваженнями Президента. І не виключено, що його зватимуть Кучма Леонід Данилович», — саме таким, на думку В.Ю., є реальний сценарій політреформи.