Позавчора Віктор Ющенко завершив дводенну передвиборчу поїздку по Одещині. Народний кандидат у президенти зустрівся з виборцями 18 населених пунктів, відстань між крайніми з яких — містами Ананьїв та Болград — сягає близько 300 кілометрів. І повсюди місцеві жителі радо вітали лідера «Нашої України» та жваво з ним спілкувалися, тоді як можновладці іноді демонстрували мало не вороже ставлення до фаворита виборчих перегонів. Так було, зокрема, і в місті Болград, де напередодні мешканцям відверто «не рекомендували приходити на зустріч з Ющенком». І в райцентрі Іванівка, де, як уже повідомляла «УМ», керівник райдержадміністрації С.Форніка за день до приїзду В.Ю. наказав начальнику ДРБУ розпочати терміновий ремонт покриття центрального майдану, на якому була запланована зустріч із лідером коаліції «Сила народу». Протягом десяти годин перед прибуттям Ющенка на риття котловану, знесення на майдані асфальту й завезення піску було кинуто майже всю наявну техніку будівельної організації. Більше того, за словами мешканця райцентру Олександра Дерев'янка, племінника розстріляного кілька років тому редактора «Вечерней Одессы» Бориса Дерев'янка, «будівельники одержали команду не припиняти «термінову» роботу і в момент зустрічі з кандидатом, але ніхто, певна річ, не став виконувати такого розпорядження...»

Унаслідок блокади залізничних шляхів у Придністров'ї українські потяги, що йдуть у тому напрямку, змушені були змінити маршрут. Таке розпорядження Міністерству транспорту дав перший віце-прем'єр Микола Азаров. Проте продаж квитків у молдавському напрямку не припинявся, передає «Форум». Київ уже прогнозує економічні збитки від протистояння Кишинева і Тирасполя. Як повідомили «УМ» у прес-службі Укрзалізниці, потяги курсують обхідним шляхом. Точнішої інформації дізнатися не вдалося, оскільки все начальство на той момент знаходилося «в тому районі».

Наслідки сильного дощу з градом та шквальним вітром завдали місту таких збитків, що вчора на позачерговому засіданні постійної Кіровоградської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки було оголошено надзвичайну ситуацію місцевого масштабу. За даними УНІАН, в обласному центрі буревій повалив близько 70 дерев. Лише вчора від них вдалося звільнити проїжджі частини вулиць, однак розпиляно і вивезено лише 12 дерев. Триває також ліквідація аварійних дерев, які можуть, якщо знову зірветься вітер, упасти на будинки. За підрахунками комунальних підприємств, зеленому господарству міста завдано шкоди на суму 10 тисяч гривень.

Що означає вислів «подвійні стандарти», пояснювати, думається, не потрібно. Це внутрішня, моральна ознака української владної машини з усіма її правоохоронними органами, інститутом прокурорського нагляду тощо. Аби не бути голослівним: два народні депутати України привернули останнім часом загальну увагу, причому з абсолютно різних приводів. Один з них, «нашоукраїнець» Олексій Козаченко, пережив збройний напад невідомих, інший — нині виключений з «Нашої України» — Олег Тягнибок озвучив тези, які широкий загал сприйняв як некоректні. За останнього прокуратура вчепилася намертво, як піраньї вгризаються у щось їстівне: з єдиним наміром — розшматувати... О'кей, скажемо ми, вважатимемо, що Тягнибок на додачу до втрати членства у фракції заслужив ще й переслідування з боку прокуратури, але тоді навіть складно буде уявити, яких надлюдських зусиль докладе ця сама прокуратура для того, щоб знайти і притягти до відповідальності нападників на іншого нардепа — Козаченка. Проте ось тут на всіх нас і чекає повна несподіванка. Виявляється, що й справи такої кримінальної (за фактом замаху на державного діяча) не існує. Її, цю справу, взагалі ніхто не порушував.

Ніхто не сумнівався, що в повторному матчі другого кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів між «Шахтарем» та «Пюніком» дива не станеться. Існували лише побоювання, що експерименти зі складом, які можна було передбачити, деяка розслабленість та важкий від зливи газон завадять гірникам перемогти. А це було вкрай небажано, оскільки Україні треба зміцнювати свій рейтинг в УЄФА.

Про Вінницький обласний осередок громадського об'єднання «За Україну! За Ющенка!» ми розповідали ще до його організаційної конференції, яка відбулася на початку грудня минулого року. І в цьому не було нічого дивного, адже подоляни почали створювати організацію прихильників Віктора Ющенка ще задовго до всеукраїнських установчих зборів і заздалегідь готували документи для її офіційної реєстрації. На момент проведення конференції вінницький осередок нараховував уже дві з половиною тисячі членів, а за наступні вісім місяців істотно зріс у кількісному складі — нині «ЗУЗЮ» на Вінниччині об'єднує п'ять з половиною тисяч членів. Однак, за даними голови обласної організації «зающенківців»Івана Гамрецького, ця цифра виведена тільки на підставі тих заяв «вступників», які передали в область, але значна частина їх ще перебуває в місцевих осередках і надійде пізніше. Крім того, при «ЗУЗЮ» створено молодіжну організацію, розбудовано структури в усіх сільських районах та містах обласного значення, і деякі з них відразу запрацювали досить потужно.

Категоричну незгоду з намаганнями гетьмана Українського козацтва Івана Біласа переконати всіх у тому, що очолюване ним «військо» підтримує кандидата в президенти Віктора Януковича, висловили минулої суботи на своїх зборах члени Шишацького козацького куреня.

Все це ліберальне лайно, яким тебе запихають, говорячи про твої національні інтереси, застарілі, у принципі, ідеї державності, котра нібито виправдовує існування таких паразитичних інституцій, як служба безпеки чи всілякі там лажові податкові, настільки неактуальні, що про це навіть говорити незручно; держава — тітка з жеку, котра з дня на день заповнює нікому не потрібні реєстраційні бланки, громадячись своїми целюлітними сідницями на твоїх правах і свободах, і без того хирлявих і нерозвинених. Держава пасе кожен твій крок і має відповідну статтю кримінального кодексу щодо найменшого твого руху, держава ненавидить тебе просто так — за сам факт твого в ній проживання, для неї, цієї держави, втім, як і для будь-якої іншої, було б набагато зручніше, якби ти з неї звалив — неважливо куди і неважливо з якою метою — головне подалі й назавжди. Держава, обліпивши своє обважніле черево зовнішньою сумнівною пропагандою західного способу життя та новими буржуйськими примочками, ласо підгрібає під себе всіх, хто трапляється на її шляху — перш за все, звісно, патріотів.

«Суть мистецтва полягає в його чарівності. Всі недоліки, все можна пробачити художнику, якщо його творіння зачаровує». Ці слова Іллі Рєпіна повною мірою стосуються і його самого. Хоча, за великим рахунком, Рєпіну і пробачати не було чого. Він намагався бути щирим у житті й творчості. Просто ці намагання трактувалися по-різному. Західні критики називали його геніальним живописцем, зараховували до когорти обраних. Тоді як їхні колеги з радянської Росії — ідеологом соціалістичого реалізму, гостросоціальним художником. Коли Ілля Юхимович писав картину «Бурлаки на Волзі», то переймався, швидше, творчими, технічними проблемами. На Заході цю роботу назвали «найсонячнішою картиною» Віденської всесвітньої виставки. В Росії ж її тривалий час цінували за показово-соціальний сюжет...

У Коста-Риці і на Гаїті, в Новій Зеландії, Індії, на Тибеті, в Еквадорі і Зімбабве, в Польщі, Британії, Португалії і, звісно ж, в Україні цей чарівний швейцарський палац, що височіє шпилястою короною в горах над Монтре, знають як Гірський будинок Ко. Тільки-но сходить сніг iз Роше-де-Ней, сюди, у Західну Швейцарію, з'їжджаються гості з усього світу. З першого разу складно збагнути, що об'єднує цих людей, які, можливо досі й не здогадувалися про існування один одного, але через спілкування стають друзями навіки. Особливо, коли інтернет скасував відстані, візові обмеження і кордони.