Норвезька експедиція MAR-ECO, яка досліджувала глибини Атлантичного океану, відкрила види морської фауни, які ще не були відомі вченим, повідомили на прес-конференції в Стокгольмі її керівники. 60 членів експедиції з 13 країн світу впродовж двох місяців досліджували глибинну екосистему навколо Центральноатлантичного хребта, найвищого утворення дна Атлантичного океану, яке пролягає на відстані шести тисяч кілометрів між Ісландією та Азорськими островами. Науковці наголосили, що це найтаємничiше та найменш вивчене середовище нашої планети.

22 січня цього року «Україна молода» у замітці «Пане Президенте, за вами боржок!» детально виклала подробиці неймовірних поневірянь 102-річного мешканця селища Розівка: попри законні підстави і навіть рішення низки судів, фронтовик упродовж п'яти років не міг одержати бодай частину своїх заощаджень, довірених совдепівському Ощадбанку (принаймні мінімум, дві тисячі гривень, довгожитель повинен був одержати без перепон). Доведений до відчаю такою несправедливістю, кавалер ордена Слави, інвалід першої групи Іван Нестеренко вирішив запросити на свій 102-й день народження особисто Президента України. Однак Л. К. проігнорував запрошення; не дав «гарант» Конституції, судячи з перебігу подій, і відповідних доручень своєму оточенню.

Упродовж п'яти років культову споруду зводили за рахунок пожертвувань християн регіону (лише громади Римсько-католицької церкви зібрали понад 210 тисяч гривень), а також одновірців з Канади, Польщі, Італії та інших країн. Усього ж на, власне, храм і адміністративно-господарчий блок було пожертвувано близько трьох мільйонів гривень. Їх вистачило, аби архітектурний комплекс центральної частини міста прикрасити дещо зменшеною копією базиліки святого Петра, що у Ватикані (запорізький храм, аналогів якому немає у країнах Східної Європи та СНД, збудовано в районі вулиці Якова Новицького). Подібна церква, з іменем Бога Отця Милосердного, функціонувала в Єрусалимі, однак у першому сторіччі нашої ери була зруйнована.

Років через сотню такі «залізні коні», напевнє гасатимуть по наших вулицях у переважній більшості. Бо саме за ними — майбутє. Вони не забруднюють довкілля шкідливими викидами, є компактними і напрочуд економними. Їм не потрібне пальне, а працюють вони на акумуляторах.

Шість років — прекрасний період для будь-якого фестивалю. По-перше, вже є історія, яка не лише фіксувала найцікавіше, а й працювала на авторитет. По-друге, перші гулі вже набиті, ризик повторюватися ще занадто малий — ну не шістдесят же років, а всього лише шість! — тож ідей море, та й бажання їх реалізовувати ще не перетворилося на вироблений рефлекс.

Луцьк у сфері комунальних послуг значиться у числі піонерів ось уже впродовж останніх десяти років: одними з перших у державі лучани перейшли на централізовану оплату за житлово-комунальні послуги, як і запровадили диференційовану систему оплати цих послуг, позбавившись у такий спосіб ще радянської зрівнялівки. Єдина ділянка, де міській владі ніяк не вдається вигадати цікаве і дієве ноу-хау, — це боротьба з боржниками, хоч випробувано було багато методів. Навіть друкування списків боржників у місцевій газеті очікуваного результату не дало. Трішки виправила ситуацію реструктуризація комунальних боргів.

Мешканці Львова заборгували постачальникам 54 мільйони гривень за газ та 17 мільйонів за електроенергію. Як розповів директор комунального підприємства Львова «Залізничтеплоенерго» Мирон Тереха, один львів'янин заборгував за опалення 23 тисячі гривень. Ніщо не допомагало змусити його розрахуватися — ні суди, ні судовиконавці. І тільки телекамера під час чергового візиту до боржника змусила його це зробити. Не кращі справи і у Львівтеплоенерго. За гарячу воду львів'яни сплачують приблизно третину належних коштів. Тому із 1066 будинків гарячу воду отримують мешканці 734. Це при тому, що лише кожний п'ятий споживач платить за гаряче водопостачання.

Поняття «національна гордість», зокрема «національна спортивна гордість», властиве громадянам будь-якої країни світу. Це надбання всієї країни, яке вирізняє її з-поміж інших держав, а відтак воно перебуває під пильною увагою громадськості, ним опікується держава. Важко уявити, щоб, скажімо, знамениті лондонський «Арсенал» чи мюнхенська «Баварія» шукали сумнівні фінансові схеми або брали участь у політичних махінаціях. Хоча це й не державні клуби, але вони уособлюють Велику Британію та Німеччину, а тому питання репутації для них — справа загальнодержавна. В Україні ж склалися інші етичні стандарти. Йдеться, зокрема, про донедавна національну гордість України — футбольний клуб «Динамо» (Київ), який несподівано для вболівальників став закритим акціонерним товариством. Його нові власники — компанії відомих вітчизняних олігархів, зареєстровані в офшорній зоні на Британських Віргінських островах.
«Динамо» вже не є спортивною візиткою України. Більше того, клуб став знаряддям для фінансових оборудок. Адже згадані острови — притулок для ділків, які перекачують туди величезні кошти, сплачуючи за це мізерні відсотки. Відтак найулюбленіша українська народна команда перетворилася на пересічний клуб Британських Віргінських островів...

Попереднi новини від протестуючих студентів були невеселими. «Україна молода» повідомляла про масові затримання молоді й можливий розвиток подій — суд та вирок за Адміністративним кодексом (нецензурна лайка, спротив міліції — варіантів багато). Як стало відомо згодом, у суботу зранку дійсно відбулися суди, і студентам інкримінували передусім нецензурну лайку (паралель з подіями 9 березня 2001-го і студентським комітетом «За правду» напрошується сама собою). Проте «дали» студентам небагато — одну добу адмінарешту, яку вони вже встигли відсидіти у райвідділках Ромен та Недригайлова. Відтак затриманих відпустили.

7 серпня 2003 року вночі з Миколаєва два перших літаки з українськими вояками на борту полетіли на війну. Спершу 138 наших переправили в Кувейт двома групами. Того ж дня, тільки ввечері, з Борисполя урочисто, з промовами і благословенням священиків, відправили в Кувейт ще два літаки. Загалом з 7 по 10 серпня 19 рейсами ІЛи-76 перевезли поближче до кордонів з Іраком увесь особовий склад 5-ї особової механізованої бригади (ОМБР). Цими ж днями до порту Ель-Кувейт прибув турецький пором «Унд Софіт Бей» з технікою 5-ї ОМБР: 60 бронетранспортерів БТР-80, 11 бойових розвідувально-десантних машин БРДМ-2, 217 автомобілів, інша техніка.