Цієї весни все начебто вказувало на те, що цьогорічний урожай буде «на гідному рівні», а уряд, який так «вдало» вивів село з минулорічної зернової кризи, не лінувався робити прогнози щодо тільки-но посіяного зерна, причому майже щотижня змінюючи їх у бік збільшення. Аграрний блок уряду періодично наголошував на тому, що Україна не лише повністю забезпечить внутрішні потреби у зерні, а ще й активно його експортуватиме. Проте банальна істина — не так сталося, як гадалося — спрацювала і цього разу.

Новий спосіб обміну валюти — за допомогою зброї — «обкатали» позавчора вранці двоє мешканців Києва. І обоє тепер знають, що спосіб цей геть нікудишній — їх затримали на місці пригоди бійці відділу Державної служби охорони.

Початок цього тижня став трагічним щонайменше для 22 осіб, а також їхніх рідних і близьких. Як повідомили «УМ» у прес-службі Департаменту ДАІ МВС України, жахливі аварії сталися в Донецькій, Миколаївській, Чернівецькій і Волинській областях. При цьому у трьох із них «взяли участь» пасажирські мікроавтобуси.

Усіх киян-ласунчиків, для яких кінець літа — в першу чергу пора кавунів і динь, столична влада обіцяє забезпечити «смугастими». Для цього до Києва привезуть понад 16 тисяч тонн кавунів і динь із Херсонської, Одеської та Миколаївської областей.

У Кракові відкрилася виставка невідомих фотографій одного з найвідоміших митців ХХ століття Енді Воргола (Андрій Ворхола), зроблених його близьким приятелем Натом Фінкельштейном. З 1964 року фотомайстер почав працювати у знаменитій ворголівській «Фабриці», фактично ставши придворним художником творця поп-арту. Протягом десятиліть він фотографував Енді Воргола та його коло, до якого належало чимало американських знаменитостей.

Мільйонну візу, яку дипломатичні представництва Республіки Польща видали громадянам України, Білорусі та Росії, отримала львів'янка.
Що цікаво, Ольга надіслала свої анкетні дані по інтернету (з 15 липня можна скористатися такою послугою на сайті www.konsulat.lviv.ua , заповнивши анкету на отримання візи) і порадила усім бажаючим, щоб не стояти в чергах, використовувати сучасні засоби зв'язку для спілкування з Генконсульством Польщі у Львові.

Від мандрівника з Дніпропетровська Сергія Гордієнка, який пішки здійснює навколосвітню подорож, протягом двох тижнів не було ніяких звісток. Коли ж зв'язок налагодився, стало відомо, що він зі своїм вірним другом лабрадором Румбом уже підкорює Сибір — зокрема найближчими днями має перетнути річку Ішим, а в жовтні дійти до Новосибірська. Якщо місяць тому обох доймала нестерпна спека, то нині вже даються взнаки по-справжньому холодні ночі — ознака наближення осені.

Ось так; у країні, де немає випечених сонцем пустель, зате є найродючіші у світі чорноземи, мешкає чимало людей, які знають, що таке лягати спати на порожній шлунок. Звісно, якщо порівнювати з Таджикистаном, де їжі не вистачає для 70 відсотків населення, то в Україні ми просто «чревоугодничаємо».

Нарешті і хмельницькі правоохоронці можуть похвалитися своїм «будинком шерифа». У перший в області міні-комплекс на станції Дунаївці щойно перебрався разом із дружиною і двома дітьми дільничний інспектор, капітан міліції Олег Павлов. У комфортному просторому будинку є, крім житлових приміщень, два робочі кабінети, кімната для попереднього утримання порушників закону і гараж для службового автомобіля.

Ті, хто переглядав книгу Леоніда Кучми «Україна — не Росія», мимоволі запам'ятали назву села на Чернігівщині — Костобобрів. Майбутній Президент України деякий час навчався у тамтешній школі. Але навряд чи хтось сьогодні знає, що Костобобрів в історії нашої державності має особливе значення. Бо саме тут народився Ісаак Мазепа — одна з центральних постатей Української революції 1917—1920 років, людина, яка ще раз своїм життєвим прикладом довела, що соціалізм — не вельми тривкий фундамент для Української держави. І що український соціалізм соціалістами радянськими та їхніми послідовниками не визнається... Адже про Кучму в Костобоброві знає і старий, і малий, а от про Мазепу, тим паче Ісаака — далеко не кожен... Навіть тепер, коли вже й героїв Крут на державному рівні вшановуємо, і багато інших «білих плям» розкрили. Як не дивно, Ісаака Мазепи промінь пам'яті ще майже не торкнувся.