Як же, мабуть, нудно й нецікаво найпрогресивнішій з усіх соціалісток Наталi Вiтренко бігти по доріжці президентських перегонів-2004! Минулого разу хоч моральне задоволення було: сама президентом не стала, але ж і Мороза не пустила! А тепер, коли лiдер СПУ уже не відіграє ключову роль у суперництві з владою, змагання втратили гостроту. Звісно, користь від такого пробігу така-сяка є: можна нагадати про себе виборцям — дивись, у 2006-му ПСПУ й перескочить поріг парламентських виборів. Якщо, звісно, не залишиться при владі нинішній режим, який минулого разу відібрав у прогресивно-соціалістичного легіону якийсь відсоток на користь провладного блоку «За єдину Україну!», «віддячивши» чорною невдячністю за працю Наталі Михайлівни на користь Леоніда Даниловича. Тільки не подумайте, що це ми так вважаємо — нам-то якраз добре відомо, що Вітренко зовсім не допомагала Кучмі перемогти на президентських виборах-1999, а просто послідовно й принципово боролася проти єдиного тоді достойного суперника Л. Д. — п'ять років тому лідера Соцпартії Мороза. А от «червона загроза» Петро Симоненко, з якого тоді зробили «хлопчика для биття», думає інакше. За що й ризикує відповідати перед ображеною лідеркою ПСПУ в суді.