Радійте, «пірати» і «піратки», які вже не мислять свого життя без улюбленого фільму, а також «звичайні» фанати красунчиків Орландо Блума і Джонні Деппа та чарівної Кейри Найтлі, — для вас є чудова новина! «Пірати Карибського моря» нарешті повертаються: незабаром розпочнуться зйомки продовження «Прокляття чорної перлини». Як називатиметься наступна «серія», поки що невідомо (хоча кілька варіантів у пресі вже проскакувало). Зате відомо, що продовжень буде одразу два: знімальна група вирішила «відштампувати» другий і третій фільми одночасно. Мабуть, щоб компенсувати шанувальникам тривалу паузу між виходом «Прокляття» та довгоочікуваного сіквелу.

Штучний інтелект наступає: канадський інженер Майкл Грінспен уже протягом п'яти років вдосконалює робота, який... грає в більярд. За словами винахідника, через 5—10 років його машина під назвою «Діп грін» стане в більярді таким же чемпіоном, яким у 1997 році був комп'ютер «Діп блю», що обіграв Гаррі Каспарова.

З листа читача редакторові газети: «Ваші кросворди принижують мою людську гідність — через них я відчуваю себе повним ідіотом!».

Важким виявився понеділок для тринадцятьох солдатів залізничних військ Міноборони: окрім того, що хлопці працювали цілий день на благо Вітчизни, будуючи автодорогу Київ — Одеса, вони під вечір ще й опинилися на лікарняних ліжках — так сумно закінчився «водопій».

Поки сердешні «бюджетники», залякані начальством, ставлять, а студенти, заробляючи собі на пиво, «малюють» підписи за Януковича, основний конкурент кандидата від влади спілкується з народом. Адже 1 серпня у виборчій кампанії Віктора Ющенка розпочався активний, «польовий» етап, протягом якого лідер коаліції «Сила народу» відвідуватиме міста, містечка й села в регіонах. Про це вчора на своїй першій прес-конференції у статусі керівника виборчої кампанії Ющенка повідомив журналістам віце-спікер парламенту Олександр Зінченко. За словами Олександра Олексійовича, влітку пріоритетними для В.Ю. будуть південні та східні області — Одеська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська та Крим.

Історія з «лювовью» нашого «Прємьєр-міністра» до граматики розрослася на ще один нюанс. Декларацію про доходи, в якій Віктор Янукович, вказуючи власну посаду, примудрився зробити дві помилки, хтось у ЦВК намагався виправити. За спостереженнями сайту «Оглядач», трапилося це минулих вихідних. Утім старання «коректора» ні до чого доброго не призвели. У слові збереглися дві помилки: тепер воно виглядає як «Премьер-міністр».

Оксані Забужко належить безжально точне спостереження: дилемою українця в новітні часи майже завжди був вибір між не-буттям і між буттям-що-вбиває. О ні, не треба сприймати ці слова занадто спрощено. І в російській, і в радянській імперіях на вищих ієрархічних щаблях було чимало вельми успішних персонажів, які так і не позбулися м'якого українського «г». І все ж людина платила за свій успіх зреченням від свого родового коріння. Розплачувалася в кращому разі ставленням до своєї «Малоросії» як до благословенного краю пісень, шароварів і галушок, місія якого — вносити зворушливий місцевий колорит у багатюще загальноросійське панно (адже в'ятичам з костромчанами так само дозволено було в міру любити їхню «малу батьківщину»). Отже, платила за кар'єру асиміляцією в організм iмперії, а відтак — національним не-буттям.

У кожного народу існують свої неповторні коди, які не судилося зрозуміти представникам інших націй, — слова, які не піддаються перекладу, жарти, які ніхто більше не розуміє, традиційні вироби мистецтва, які у чужих руках ніколи не досягнуть досконалості. Як би це не було банально, але Україна таки — країна пісень і вишивок. Країна, в якій вишивальниці й килимарі сплачують податки нарівні з підприємцями, якi продають жувальні гумки й презервативи, і не мають жодних пільг. Країна, в якій автентичний одяг — це розкіш, у якій чи не єдина фабрика художніх виробів давно почила в Бозі. Проте унікальна українська вишивка живе... Принаймні у своєму історичному центрі — на Полтавщині, у Решетилівці.

«Півная» — не люблю це слово, воно відгонить сирістю, пліснявою й іншими неприємними запахами. У Львові заклади, де можна випити кухоль пива, називають красивим і трохи незвичним для слов'янського вуха словом «кнайпа». А в часи мого студентства найвищим шиком для іногородніх було приїхати двогодинним потягом зі Станіслава чи електричкою з Тернополя до Львова на гальбу свіжого «Львівського», яке на той час вважали чи не найкращим пивом на наших теренах (нагадаю, що в ті донезалежницькі часи асортимент цього популярного напою був більш ніж скромним — окрім «Жигулівського», згаданого «Львівського» та ще якогось місцевого трійла, важко пригадати ще щось).