Як «УМ» учора вже повідомляла, в аналізах на допінг-тест української веслувальниці Олени Олефіренко знайдено інгредієнт етаміван. Хоча препарат і не відноситься до офіційно заборонених, його дію прирівняно до впливу інших стимуляторів, за вживання яких жорстоко карає Всесвітній антидопінговий комітет (ВАДА). Оскільки вживання етамівану українкою визнано ненавмисним (Олена використала препарат за порадою лікаря команди), її, як і інших дівчат четвірки парної, навіть не позбавили олімпійської акредитації. Але, на превеликий жаль, завойована на каналі бронзова медаль перейде до екіпажу з Австралії. Це перший випадок за третю участь українців у літніх Олімпійських іграх, коли наших атлетів ловлять на допінгу й позбавляють нагороди.

Позавчора відбулося жеребкування групової стадії Ліги чемпіонів. Висновок один: слабких суперників тут не буває. І «Динамо», і «Шахтарю» випали опоненти ектра-класу. Ми побачимо гру Бекхема і Зідана, Тотті й Роберто Карлоса, Роналдо і Роналдіньйо, Кака і Мальдіні, а головне — проти партнерів по збірній гратимуть Андрій Воронін із «Байєра» та «міланіст» Андрій Шевченко.

Американська кінозірка Анджеліна Джолі просто не може спокійно всидіти на місці — постійно їй треба чимось займатися й десь світитися. Причому йдеться зовсім не про професійну кар'єру: схоже, Анджеліні так і судилося на все життя залишитися зіркою однієї ролі — після «Лари Крофт — розкрадачки гробниць» їй не вдалося зіграти в жодному фільмі, де її персонаж запам'ятався б глядачам більше. Енергії, яка б'є з Джолі ключем, актриса знаходить інше застосування. Наприклад, їздить з благодійними місіями по різноманітних нерозвинених і бідних країнах як посол доброї волі ООН або влаштовує всілякі доброчинні вечірки для хворих дітей, сиріт тощо. А недавно 29-річна знаменитість вирішила ще й навчитися керувати літаком, вбивши одразу двох зайців: знайти собі нове заняття й опанувати транспортний засіб, за допомогою якого можна перевозити гуманітарні вантажі в різні точки тієї ж Африки.

Вважається, що дипломати — люди помірковані й неазартні, адже потреба продумувати кожен свій крок зовсім не поєднується зі, скажімо, походами до казино або грою на тоталізаторі. Та й президентам нібито розважатися таким чином не належить, адже, чого доброго, можна й країну програти. Далебі! Дипломати й президенти — теж люди, і їм часом теж кортить полоскотати нерви — якщо не високими ставками у грі в рулетку, то принаймні невинним парі. Так, як повноважному послу США в Литві Стівенові Маллу та литовському президентові Валдасу Адамкусу.

Поет, прозаїк, кінорежисер, актор і сценарист Микола Вінграновський, котрий нещодавно завершив свій земний шлях, був пронизливим ліриком, філософом земної і небесної гармоній. Народившись у південних українських степах, був помічений геніальним Олександром Довженком, учився в нього режисурі у Москві. Водночас писав вірші. Зіграв головну роль у фільмі за Довженковим сценарієм «Повість полум'яних літ», що мав світовий успіх. А за тим приїхав на роботу до Києва, на кіностудію...

Учорашнє ранкове засідання колегії судової палати з цивільних справ Верховного Суду України закінчилося вигуками «Слава Україні», «Слава Верховному Суду». Емоції українських письменників, які з осені минулого року борються за справедливість у вітчизняних судах, вихлюпнулися на повну силу, коли після наради головуючий на колегії Анатолій Ярема оголосив рішення: повернути касаційну скаргу голови НСПУ Володимира Яворівського на повторний розгляд до апеляційного суду міста Києва. І якщо учора судді весь час наголошували, що красномовство обурених літераторів і народних депутатів тут недоречне, бо суд розглядає питання не по суті, а по процедурі, то на повторному засіданні Апеляційного суду йтиметься якраз по суті — чи визнавати створену 29 жовтня минулого року 70 літераторами «нову спілку» і нового її голову Наталю Околітенко, чи кваліфікувати збори письменників-«меншовиків» у Пущі-Водиці як нелегітимні.

Мешканець Первомайська, що на Луганщині, 24-річний Сергій Шаров був пасажиром Ту-154, повідомила прес-служба українського МЗС. Наразі українські дипломати і родичі загиблого вирішують питання транспортування труни з тілом Сергія на батьківщину. Можливо, хтось iз його близьких відправиться в Росію, оскільки, як повідомляє офіційний сайт авіакомпанії «Сибір» (якій належав розбитий літак), у Москві та Ростові-на-Дону створені спеціальні штаби з роботи з родичами загиблих пасажирів та членів екіпажу. Вчора ввечері в Ростов мала прибути перша група із Сочі, за ними — група з Москви. Оперативний штаб «Сибіру» цілодобово діє у московському аеропорту «Домодєдово». Працівники компанії рекомендують мати при собі всі необхідні документи, що засвідчують родинні зв'язки із загиблим, та його фотографію для впізнання.

Духовний лідер іракських шиїтів великий аятола Алі аль-Сістані у середу несподівано повернувся на батьківщину з Лондона, де проходив курс лікування хвороби серця, та закликав своїх співвітчизників вирушити у марш на священне місто шиїтів Ен-Неджеф з метою покласти край кривавому військовому протистоянню між бойовиками радикального шиїтського лідера Муктади аль-Садра та іракськими урядовими й американськими підрозділами. Аль-Сістані сподівається, що втручання народу припинить кровопролиття та вбереже від руйнації головні святині шиїтів. Сам аль-Сістані провів ніч у місті Басра на півдні країни та вчора зранку вирушив до розташованого за 400 кілометрів Ен-Неджефа. Колона його автомобілів та автобуси з тисячами віруючих пересуваються під охороною іракської поліції та американських гелікоптерів. Тисячі шиїтів з інших куточків країни рухаються на Ен-Неджеф всіма можливими засобами пересування. Іракська поліція обстріляла одну з колон — двоє людей загинули. Аятола закликав тих своїх прихильників, які вже дісталися міста, не входити до нього, а брати Ен-Неджеф у кільце облоги.

44-річний мешканець Голлівуда Карлос Арредондо, костаріканець за походженням, після отримання позавчора повідомлення про смерть його 20-річного сина Александра, морського піхотинця, в боях у місті Ен-Неджеф вдався до акту самоспалення, повідомила вчора агенція «Ассошіейтед Пресс».

Словосполучення «опозиційна четвірка», яке ще кілька місяців тому звучало цілком природно й органічно, тепер здається далеким анахронізмом. Зрештою, навряд чи варто було сподіватися на те, що комуністи довго йтимуть пліч-о-пліч із «Нашою Україною» та Блоком Тимошенко — надто різні у них погляди на економіку, політику й навіть систему влади. Прикро, звісно, що до єдиної опозиційної коаліції так і не долучилися соціалісти, але це вже інша розмова. Йдеться-бо не про Олександра Мороза, а про ставлення до нього — здавалося б, близького партнера по «лівизні» — першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка.