Ще 9 березня нинішнього року Священний синод Української православної церкви прийняв рішення про надання Святогірському чоловічому монастирю статусу «лаври». На сьогоднішній день Святогір'я залишається найбільшим духовним центром східних областей України й півдня сусідньої Росії, і в найбільші церковні свята тут збирається понад 10 тисяч прочан. А щоб стати свідками освячення лаври, до обителі з'їхалися та зійшлися майже 30 тисяч осіб.
Можна багато говорити про виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, проголошуючи з високих трибун, що «ніхто не забутий і ніщо не забуте». Але одного дня настає момент істини. І тоді стає очевидно, що всі ці високі слова — звичайна демагогія, за якою приховуються цілком конкретні наміри: нечесним шляхом здобути прихильність якомога більшої кількості людей. У цьому переконалися чимало ветеранів Великої Вітчизняної, колишніх учасників партизанського руху, які 22 вересня — в День партизанської слави — прийшли до могили Невідомого солдата у столиці України, щоб вшанувати пам'ять своїх бойових побратимів.
У незвичайний спосіб міська влада Броварів вирішила вирішити гостру проблему телефонізації: до Дня міста, яке традиційно броварчани святкують у вересні, 29 інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни отримали мобільні телефони. Щоправда, поповнювати рахунок доведеться стареньким уже самим. Однак вони раді й тому — стаціонарних телефонів на всіх у місті катастрофічно не вистачає. А молодь до Дня міста теж отримала подарунок — гучне свято.
Сталося це поблизу житлового масиву Ігрень у Дніпропетровську. 46-річний, раніше засуджений громадянин, який ніс мішок iз капустою, привернув увагу сторожів садового товариства «Зелена галявина».
Що робити, коли тобі давно перевалило за 50, плечі приємно ниють від багажу літ і набутого унікального досвіду, а енергія продовжує бити ключем? Якщо ти Майкл Віллард, то ти напишеш книгу, а ще краще — мемуари (бо дві книги вже є), щоб відносно безкоштовно ділитися знаннями з іншими. Так пан Віллард і зробив. Товстенький «Піарщик» лежить поруч зі мною на столі (на заздрість моїм колегам, які постійно заглядаються на нього), і я щойно закінчила ознайомлення з книгою, яка нещодавно з'явилася у столичних книгарнях. Взагалі-то вона вийшла з-під пера автора ще кілька років тому, але в англомовному варіанті. Тоді автобіографія отримала престижну міжнародну нагороду.
Риба шукає, де глибше, а людина — де краще. Ця народна мудрість особливо часто спадає на думку тепер, коли кордони виявилися значно відкритішими, а недолуга економічна, соціальна та національна політика тієї чи іншої держави змушує людей зриватися з місць та шукати щастя по далеких світах. Інколи в такий похід вирушають цілі народи чи племена. Як ось одне індійське плем'я, яке повертається до «своєї історичної батьківщини», до своєї «землі обітованої», до... Ізраїлю.
Учора, представляючи в Міністерстві оборони «старого нового» керівника цього відомства Олександра Кузьмука, Президент Кучма заявив, що підтримує прагнення днями призначеного міністра поступово виводити наш контингент з Іраку. «Але це в часі, як ви розумієте, — не завтра і не післязавтра. Це ні в якому разі не повинно бути схожим на втечу, бо при втечі втрачають усе», — цитує УНІАН передані прес-службою Президента слова Леоніда Кучми. «Питання Іраку» Л.Д. назвав «питанням номер один з усіх точок зору» для генерала Кузьмука. Президент визнав, що рішення про відправку українців до Іраку було помилковим. Хоча, втім, скромно не наголосив на тому, що саме з його Адміністрації виходила ця геніальна ідея, мотивована нагальним бажанням знайти теплий відгук у холодному серці Вашингтона.
Дмитро Павличко ще й досі пам'ятає холодні застінки тюрем, у яких він перебував за радянських часів. Із тими, хто його катував, іноді зустрічається й зараз. Не перевелись «добрі люди» на світі. Ось і нещодавно, коли в Чернівцях мав відбутися творчий вечір Павличка, в заздалегідь домовленому приміщенні медичної академії якась добра душа вимкнула електроенергію. «Кому світло відключили, раби? Поетові!» — гірко констатував Павличко, і читав вірші: патріотичні, філософські й еротичні.
Вельми гучним у всіх значеннях слова відлунням озвалася автоматна черга з міліцейської зброї, яка пролунала минулої суботи о другій годині ночі у селі Милорадовому Котелевського району. Деякі електронні ЗМІ вже встигли поширити сенсаційну інформацію про те, нібито нетверезі місцеві міліціонери перестріляли там ледь не півдискотеки... Як повідомив учора кореспонденту «України молодої» інспектор Центру громадських зв'язків обласної міліції Андрій Рева, подібні твердження не мають нічого спільного з реальністю. Хоча автоматна черга і поранені мешканці села таки були.
Позавчора в Парижі здобиччю злодіїв стали два діаманти загальною вартістю 11,5 млн. євро (14,2 млн. доларів), повідомила агенція «Франс Пресс». 47-каратний білий діамант було оцінено в 6 млн. євро, а 30-каратний блакитний — в 5,5 млн. євро. Діаманти зникли з 22-ї виставки «Бієнале антикваріату», відкритої 15 вересня у підземному торговельному пасажі, який є частиною музейного комплексу Лувр, а точний момент крадіжки навіть не встановили.
