Не знаю, чи мав рацію Йожеф Сабо, коли випустив у «старті» лише одного українця (хоча, як кажуть, головне — рахунок на табло), а коментатори позавчорашнього матчу в Києві Олексій Семененко й Дмитро Джулай точно були не праві, коли доводили аудиторії, що засилля легіонерів — велике щастя для українського футболу. Договорилися до того, що клуби в єврокубках представляють не свої країни, а свої «бренди». А як тоді бути з розмовами про «роботу» клубів на поповнення рейтингової скарбнички саме своєї країни? Адже, скажімо, якщо «Динамо» не стане в цьому сезоні чемпіоном України, а інші наші команди в євротурнірах за «порадою» коментаторів не думають про імідж Національної федерації, рейтинг України впаде нижче теперішньої планки, і динамівці як віце-чемпіони вже не зможуть виступати в ЛЧ-2005.

Київське — не значить українське, але так само не значить, що слабке. Цей та інші висновки — у звіті про позавчорашній матч Ліги чемпіонів, у якому в «основі» господарів-киян вийшов лише один наш спiввiтчизник, та й той воротар, який «привіз» собі гол, а кращим у складі гостей-німців став... українець.
На передматчевій прес-конференції наставник киян Йожеф Сабо зауважив, що, перебуваючи останніми роками поруч з Лобановським, він як тренер змінився. Але не змінилася, як ми вкотре побачили чудового осіннього вечора на «Олімпійському», довіра «коуча» до молодих гравців. Замість очікуваного Гусєва на правому фланзі Сабо для підсилення центрального плацдарму випустив у «старті» 21-річного бразильця Родольфо. Схоже, вдало зігравши в Римі, забронював собі місце серед провідної «одинадцятки» і нігерієць Айїла Юссуф. Натомість склад команди Клауса Аугенталера, що з'явився з перших хвилин на смарагдовому газоні переповненого НСК «Олімпійський», був цілком очікуваним. Україна скучила за Лігою чемпіонів і чекала перемоги своїх.

Невідомо, чи розвішують державні службовці Ясинуватої у себе вдома — у спальні, вітальні чи вбиральні — портрети «Ядиного» кандидата, але своє робоче місце вони таки намагаються перетворити на агітмайданчик. Приміром, працівники міського управління праці та соціального захисту населення порозвішували у своїй державній установі листівки на підтримку Віктора Януковича. Закономірно, представники місцевого виборчого штабу Віктора Ющенка подали позов на неправомірні дії службовців управління, що, відповідно до законодавства, має залишатися аполітичним.

Керівник офісу Віктора Ющенка, народний депутат від «Нашої України» Олег Рибачук звернувся із запитом до чільних «силовиків» щодо перебування в Україні кримінального авторитета Ангерта, який, не виключено, може бути використаний для замаху на Ющенка. Звертаючись до Генпрокурора Васильєва, глави СБУ Смешка та міністра внутрішніх справ Білоконя, Рибачук повідомив, що до нього надійшла інформація про відомого кримінального авторитета, у минулому громадянина України Олександра Ангерта на прізвисько Ангел: увечері 23 вересня протягом 30 хвилин він нібито перебував в одному з будинків у Києві за адресою: Музейний провулок, 10; вранці наступного дня Ангерта знову було помічено в цьому будинку, де він був протягом години. Розповідаючи про це, Рибачук нагадує, що з відкритих джерел відомо: Ангерта підозрюють в організації та виконанні гучних убивств, він — об'єкт міжнародного розшуку та розслідування бельгійської жандармерії, австрійської поліції, женевського управління поліції Швейцарії тощо.

Не встигли українські виборці й міжнародна спільнота віддихатися від сміху після яєчного «замаху» на кандидата в президенти Віктора Януковича, як у центрі уваги мас-медіа знову опинилася значно серйозніша тема. Учора австрійська клініка «Рудольфінерхаус», чиї лікарі рятували від наслідків важкого отруєння лідера опозиції Віктора Ющенка, розповсюдила звернення, яке деякі інформаційні агенції спершу витлумачили ледве не як спростування версії про те, що В.Ю. отруїли. «Неправдива інформація про те, що пана Ющенка було отруєно, була широко поширена в Україні та підхоплена міжнародною пресою. У цій інформації містилося пряме посилання на нашу лікарню, — цитує австрійських медиків Бі-Бі-Сі. — Поширена інформація з твердженнями про отруєння є абсолютно безпідставною з медичної точки зору».

У номері за 22 вересня «УМ» повідомляла про те, що Ленінський районний суд Вінниці прийняв рішення про тимчасове — до 24-ї години 29 жовтня — припинення виходу «Вінницької газети» — комунального засобу масової інформації, засновником якого є міськрада та міськвиконком. Підставою для цього стало подання територіальної виборчої комісії по виборчому округу № 11, яка розгледіла в матеріалі «Проколи Петра Симоненка» від 7 вересня порушення вимог ст. 64 Закону «Про вибори Президента України». Слід додати, що подання було ініційоване довіреною особою Симоненка — народним депутатом України Віктором Петровим.

Чернівецький дивак — 32-річний Степан Тунь із села Жадове Сторожинецького району Чернівецької області — ніколи б і не знав про свої унікальні можливості, якби одного разу не подивився телевізійну передачу. У ній чоловік надував ротом грілки і розривав їх. «Я ще тоді подумав: теж мені дивина! — розповідає «УМ» титулована «гроза» грілок Степан Тунь. — Я знайшов удома стару грілку, спробував її надути. І у мене вийшло — вона луснула. Щоправда, за грілку трохи дісталося від дружини...» Так почалася спортивна «кар'єра» безробітного СтепанаТуня.

На останньому Львівському форумі видавців столичне видавництво «Діокор», яке спеціалізується на українознавчій літературі (Донцов, Міхновський, кобзарі, отамани 20-х рр. тощо), презентувало книжку відомої московської журналістки з «Новой газеты» Анни Політковської (переклад з російської Івана Андрусяка). «Друга чеченська» — це і назва книжки, і стан, у якому вже понад п'ять років живе Росія. Тож і книга не тільки про війну на Кавказі, по-російськи «бессмысленную и беспощадную», але й про те, як живе Росія, про цинізм її правителів, про доброту і бідність її людей.
Я багато років стежу за публікаціями Анни Політковської і значну частину нарисів уже читав у чи не останній ліберальній, отже, антипутінській і антигебістській «Новой газете». Для більшості ж українців її чесне, гостре слово, повне сліз болю і неможливості чимось іншим допомогти, стане одкровенням. Так про цю безумну війну не пише ніхто. Лише Політковська — добра і відверта жінка, яка називає зло злом.
Маю за честь особисто знати Анну Степанівну. Вона радо погоджувалася двічі приїздити з Москви до Києва на запис програми «Подвійний доказ» на «1+1», буквально на пару годин. Часу на теревені й задушевні спогади не було. І тому тільки з книжки дізнався, що Політковська є українкою. Її дівоче прізвище — Мазепа! Виявляється, її батько родом із села з дивною назвою Костобобр, що у Семенівському районі Чернігівщини, на кордоні з Білоруссю.

Kорпоративна невизначеність харківських тракторобудівників набула недавно нового змісту. Після тривалих роздумів Кабмін таки прийняв рішення про передачу державного 28-відсоткового пакета акцій підприємства лізинговій компанії «Украгромашінвест». І оскільки та вже володіє приблизно такою ж часткою всіх паперових активів заводу, то в разі, якщо передача відбудеться, стане фактичним власником базового для регіону ВАТ. Але з передачею виникли серйозні проблеми. Аби вона відбулася, відповідне рішення мають прийняти збори акціонерів компанії. Засідання ж уже кілька разів відкладали через внутрішні непорозуміння. Тобто співвласники Украгромашінвесту — а це фірми «Інтерпайп» та «Інтерлінк» — ніяк не вирішать, хто в цій структурі старший. Їхні взаємні позови нині перебувають у суді. І допоки в справі не буде поставлено крапку, біля прохідної заводу навряд чи з'явиться його новий господар.