«Нарешті можна зітхнути спокійно й думати про роботу, а не про те, як, не порушуючи вказівки «темників», бодай натякнути глядачам на правдивий стан речей», — кажуть одні. «За нової влади нам працюється значно гірше, ніж за старої, — буквально затикають рота!» — скаржаться інші. І поки перші представники тележурналістської спільноти надолужують згаяне й намагаються відновити зруйноване в часи «кучмізму» реноме, другі чіпляють на логотипи своїх телеканалів таблички «мовчати!» й ходять під стінами державних органів із гаслами й трунами. Хто з них має рацію?

Коли 1 травня минулого року Європейський Союз розширився за рахунок десяти нових країн Центральної та Південної Європи, то аналітики-песимісти попереджали, що добитися згоди в єдиній європейській сім'ї, яка зросла з 15 до 25 членів, буде значно важче. Але тоді ніхто не міг уявити, що збурювачем незгоди стане один зi «старих» членів родини. Проведені в останній декаді квітня опитування показали, що лише 48 відсотків французів готові схвалити на референдумі, який запланований на 29 травня, нову конституцію ЄС. Європа спочатку з жаху завмерла, а потім дружно взялася за обробку мізків неконтрольованих французів. Головну роботу взяв на себе президент Франції Жак Ширак, який кількаразово звертався до співвітчизників з драматичними зверненнями та проханнями передумати на користь загальноєвропейських вартостей. У телезверненні від 3-го травня Ширак пояснював: «Франція буде ослаблена, а Європейський Союз застрягне у минулому, якщо французькі виборці на референдумі 29 травня відкинуть конституцію ЄС».

У певний момент історії бачення світу на теренах України «перевернулося», через бучні антирелігійні кампанії з життя вивітрювалися християнські цінності, передусім ставлення до людини як до Божого творіння. Сьогодні викладачі й студенти Українського католицького університету, де всі навчальні курси пропущені через призму християнського сприйняття, пробують повернути українцям світогляд любові. Перші успіхи вже визнані: Гелен Пфайєр, яка опанувала українську мову і навчалася в Літній школі УКУ, свою магістерську працю в Гарвардському університеті присвятила дослідженню цього університету як феномену суспільного й релігійного життя на пострадянському просторі. На переконання молодої дослідниці, УКУ формує спеціалістів, що, працюючи на різних посадах, повертатимуть християнські цінності в українське суспільство.

Ще у 1672 році вихованець Києво-Могилянської академії, автор «Хроніки» Теодосій Сафанович написав: «...кожному потрібна річ про свою Вітчизну знати й іншим питаючим сказати, бо свого роду не знаючих людей за глухих почитають». Сьогодні складається враження, що насувається суцільна глухота суспільства.

Письменник Дай Сіє — один із тих «знаменитих» авторів, чия популярність у нас не може викликати ані відгуку, ані співчуття. Попри належний пафос видавництва «Кальварія», що намагалося витворити з роману «Бальзак і маленька китайська кравчиня» велику подію. Втім читач звик до підступності книжок, які самі про себе кричать, що вони — бестселери. Найцікавіша зачіпка до розкрутки цього тексту полягала в тому, що переклав твір Леонід Кононович — письменник, смаки якого жахають своїм нелюдським діапазоном: мало хто з вітчизняних літераторів долав відстань від написання серіалу кримінальних романів до перекладу видатного філософського жонглера Жана Бодріяра. Тож зрозуміло, що якість українського звучання печальної історії про «китайську кравчиню» — це чималий бонус для Сіє, який навряд чи на це заслуговує.
Роман насторожує вже тим, що виданий «Кальварією» не грошоробства ради, а «в рамках Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» посольства Франції в Україні та Міністерства закордонних справ Франції». Нащо в такому випадку грузити мене, читача недоладного, інформацією про те, що «за один рік у Франції продано 800 000 примірників цього роману»? Адже бестселер, виданий із залученням донорських коштів, — явище настільки ж сумнівне, як дороге взуття з пресованої шкіри.

У вівторок, останній вихідний у низці травневих свят, відкрився традиційний фестиваль Київської організації Національної спілки композиторів України «Музичні прем'єри сезону», тільки цього року він ще й ювілейний — п'ятнадцятий. Ключове слово в ряду прикметників до слова фестиваль — безкоштовний, для любителів музики вхід на всі фестивальні заходи, які відбудуться в Національній філармонії, Будинку органної та камерної музики, Будинку вчених, Будинку актора, на естраді міського саду, в Центрі розвитку моди, вільний. Концерти хорової духовної музики відбудуться у Володимирському кафедральному соборі, Трапезній церкві Києво-Печерської лаври, Михайлівському Золотоверхому соборі, Храмі святого Василія Великого.

Перша репетиція «Євробачення» пройшла 10 травня у Палаці спорту. Без жертв. Стали відомі імена ведучих конкурсу. Це — Маша Єфросініна і DJ Pasha ( Павло Шпилько). Руслана, яку майже всі українці очікували побачити в ролі ведучої, підготувала сюрприз. Вона разом із Віталієм Кличком теж буде на сцені, але їхня роль «стане для всіх несподіванкою», обіцяють організатори свята.

Серйозно i «у всеозброєнні» готуються до «Євробачення» i правоохоронці. Мало кому відомо, що у першій половині квiтня за допомогою майже 900 бійців Внутрішніх військ були відпрацьовані Дніпровський, Деснянський, Солом'янський та Шевченківський райони Києва, а у другій половині квітня найближчі до столиці п'ять районів області — Ірпінський, Вишгородський, Києво-Святошинський, Броварський і Бориспiльський. На противагу розпіареним рейдам ВВ на Донеччині й Закарпатті, цього разу про «чистку» вулиць від злочинності не повідомляли, щоб криміналітет не встиг «піти на дно». Фактор несподіванки спрацював добре, при цьому головну увагу надавали тим місцям, де не ступала нога міліціонера, де не вистачає ППС. I хоча силовики відмовляються визнати, що причиною рейдів у столиці й області є саме зменшення загрози вуличної злочинності перед пісенним конкурсом, щоб не вдарити обличчям перед Європою, це зрозуміло й так. Приблизно такі заходи робилися i напередодні Олімпіади-80 у Москві та Ленінграді, коли масово «закривали» не лише вуличних злодюжок, а й висилали «на 101-й кілометр» бомжів і жебраків.

Зірка французького кіно Жерар Депардьє, який у березні «підписався» під спільним українсько-польсько-французьким фільмом «Тарас Бульба» і має намір зіграти в цьому проекті головну роль, узгодив свій візит у Крим 5-6 травня із короткочасним відпочинком Президента України Віктора Ющенка і його сім'ї на Кримському півострові. Родина Ющенків і месьє Депардьє відвідали печеру Еміне Баїр Хосар (у перекладі з кримськотатарської — колодязь, що на схилі гори під дубом), яка знаходиться на території Кримського природного заповідника, і стали учасниками відкриття нової туристичної зали «Скарбниця» — із рідкісної краси сталактитами, сталагмітами й невеличким озером, — і зали «Течкемет», написала «Українська правда». І поки Віктор Андрійович читав Жерару лекції про те, що «Крим — це український «прорив», про зацікавленість у приходi сюди серйозних інвесторів і активізації туристичної сфери», про наміри нової кримської влади популяризувати унікальний півострів у світі, поки втягував його у розмови про перспективу «Тараса Бульби» і гуманітарного співробітництва Франції і України, французький актор тим часом придивлявся до кримських виноградників.