Некоронований лідер опозиції Віктор Янукович каже, що правоохоронні органи допитують його у двох справах — щодо все ще чинного керівника Донецької облради Бориса Колесникова, який відмотує термін у Лук'янівському СІЗО, та справи про виділення спортсменам грошових виплат за звитяги на літній Олімпіаді. По першому епізоду, як писала «УМ», Януковича було допитано днями. «Мене викликали як свідка у справі Бориса Колесникова, — розповів у інтерв'ю українській службі Бі-Бі-Сі лідер Партії регіонів. — Це стосувалося роботи фонду «Золотий скіф» (В.Я. є президентом «Скіфа». — Авт.) і взагалі моєї роботи разом із Борисом Колесниковим у ті роки, коли я працював керівником Донецької облдержадміністрації. Я відповів на усі питання у справі фонду. Я також мав очну ставку із Костянтином Воробйовим, виконавчим директором «Золотого скіфа».

Позавчора судові колізії навколо ЗАТ «ФК «Динамо» Київ» не просто відновилися, а набули звичної форми — удар в обмін на удар. З юридичної ж точки зору, після першого рішення — Апеляційного суду столиці — навіть за дотичним визнанням Ігоря Суркіса, чогось вирішального, щоб так пафосно рапортувати про перемогу, не відбулося. Суд вищої інстанції зняв арешт з акцій футбольного клубу, який було накладено у березні за позовом компанії «Пасифік Інтернешнл Спорт Клаб Лімітед» (її пов'язують з російським бізнесменом Костянтином Григоришиним). Як і передбачав Ігор Михайлович, юристи Григоришина збираються скористатися правом на касаційну скаргу, яку подадуть у Верховний Суд упродовж місяця.

От уже певний час соціально активна частина населення «шахтарської столиці» перебуває в стані колективного шоку. Або групової істерії, якщо хочете. Чиновники, визнані наукові авторитети, громадські діячі регіонального масштабу, артисти та навіть журналісти, замість виконання своїх прямих службових обов'язків, гарячково порпаються в інтернеті, пересилають один одному по факсу довжелезні послання, а також проводять «безрозмірні» перемовини по телефону, використовуючи при цьому багатий арсенал іносказань, накопичений інтелігенцією ще за радянської доби.
Причиною суспільно-політичної НП послужили списки неблагонадійних, що їх нібито було складено в Києві новою «помаранчевою» владою, а потому — оприлюднено стараннями совісного службовця одного зі столичних відомств.

Перед Великодніми й іншими травневими святами організатори «помаранчевої антикукобівської революції» у Полтаві вирішили зняти намети, що стояли перед фасадом мерії майже місяць. І пообіцяли відновити наметове містечко одразу після свят. Якщо, звісно, до того часу депутати міської ради та їхні ляльководи не виконають вимогу закону й не призначать нові вибори мера, припинивши в такий спосіб ось уже більш ніж трирічне нелегітимне «царювання» у місті народного депутата Анатолія Кукоби. Останнього «дива» за першу десятиденку травня, зрозуміло, не сталося. Однак і встановити намети на «насидженому» місці під стінами міськради новітнім «революціонерам» не вдалося.

Двом знаним політологам «УМ» поставила два запитання: про загальне враження від перших ста днів роботи нового уряду та про можливий термін перебування Юлії Тимошенко на посаді Прем'єр-міністра.

Четвер для Інсбрука став останнім днем світової першості. На зустрічі у чвертьфіналах із двома кращими командами «місцевої» групи F до Тіроля прибули третій і четвертий колективи віденської шістки Е. Наче прощаючись з учасниками турніру, центр регіону нарешті обдарував усіх гарною погодою — сонце й +23. Водночас день перших матчів «плей-оф» не приніс очікуваної виручки спекулянтам — вони так і не змогли реалізувати всі скуплені заздалегідь квитки. Найбільші групи прихильників команд-учасниць чемпіонату (латвійці й словенці) вже роз'їхалися, фанатів інших збірних в Інсбруку на 7-тисячний стадіон ніяк не набиралось, а місцеві мешканці після «вильоту» австрійців до нижчого дивізіону втратили інтерес до хокею. До речі, головний тренер господарів Пьок вже подав у відставку.

Українські вболівальники хокею ще під час чемпіонату світу через інтерв'ю з гравцями збірної України відчули, що підопічні Олександра Сеуканда рішуче налаштовані поставити владоможцям питання руба щодо проблем улюбленого виду спорту. Річ у тім, що, починаючи від Валерія Борзова, який за часів свого керівництва профільним відомством не відніс хокей до «перспективних», і продовжуючи його наступниками, котрі знаходили популярній грі місце у п'ятому десятку олімпійських видів, самі хокеїсти звикли чути лише обіцянки-цяцянки. Утім, як виявилося, «звикли» вони не остаточно, бо більш ніж прозоро натякнули, що поєдинки в Інсбруку можуть стати останнім в історії перебування «синьо-жовтих» у елітному дивізіоні.