Таку звістку привіз із Ашгабата голова НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко. З керівництвом Туркменії він домовився, що газ для України надходитиме за такою ж ціною, як і минулого року, незважаючи на зростання ціни на український метал, повідомляє Бі-Бі-Сі.

У столиці нашої колишньої батьківщини ідуть дощі. Мимоволі пригадалася розповідь Олеся Гончара про часи, коли Україною керував Лазар Каганович. Незрідка, уже проти ночі, міг закликати до себе гурт письменників і натхненно щось їм декламувати з української класики. Найчастіше «Ідуть дощі...» з Михайла Коцюбинського. Напам'ять шпарив цілісінькі сторінки. А нумо-нумо, хто із нинішніх керівників здатен на щось подібне?

Той сонячний прохолодний день пасував для прогулянки Маріїнським парком чи поїздки по Дніпру. Я скоро переконалася: так і треба було зробити. Дехто сприйме ці слова як святотатство. Адже йдеться про «круглий стіл» «Українська культура і світ» в Академії мистецтв. Та ще й тривалістю в чотири з половиною години. Але... може, тому що, коли всі повторюють одне слово, його значення трохи стирається... чи тому що не прийшли запрошені Микола Томенко, Наталка Конончук, Ігор Стрембіцький, а організатори не запросили багатьох, хто реально просуває нашу культуру в світі (хоч би того ж Олега Скрипку, Влада Троїцького, Юрія Андруховича etс), «круглий стіл» мені нагадав розмову пацієнтів, які мають різновиди однієї хвороби, перед кабінетом лікаря.

Аквабайк, гідроцикл або водний мотоцикл, був винайдений ще у 1968 році, і вже із середини 70-х популярні на пляжах усього світу водні лижі були відсунуті на другий план: почалося його серійне виробництво. Сьогодні дедалі популярнішими стають змагання з приборкання цих «водних мустангів» — аквабайкінгу. Любителі екстріму змагаються у трьох основних видах: кільцевих гонках, слаломі і фристайлі.

Відомо, що мистецтво української вишивки було поширене на наших теренах ще з часів Київської Русі. Дослідники припускають, що той самий орнамент, що ми бачимо на рушниках та сорочках, був закладений ще у період Трипільської культури — однієї з перших цивілізацій людства. Із покоління в покоління передавали матері та бабусі своє вміння молоді, навчаючи дівчат дбайливому веденню домашнього господарства. Вишивання, в'язання, шиття привчали до уважності, точності, обережності, швидкості руху. За зразками робіт, їхньою красою та практичністю оцінювали якості майбутньої невістки, перевіряли риси жінки-господинi навіть краще, ніж під час будь-якого шкільного тестування.

Їй пощастило стати свідком визнання власного таланту. За життя Тетяна Яблонська була удостоєна звання Героя України, стала дійсним членом Академії мистецтв СРСР, академіком Академії мистецтв України, заслуженим діячем мистецтв Української РСР, народним художником СРСР, багаторазовим лауреатом Державної премії СРСР, мала численні урядові відзнаки... Була названа «Художником року» (ЮНЕСКО, 1997) та «Жінкою року» (Міжнародний біографічний центр, Кембридж, 2000).

Суботнє засідання уряду мало закінчитися близько другої години дня. На цей час принаймні було заплановано прес-конференцію Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Стрілки годинників давно перевалили за 14:00, а міністри все ще сиділи у великому кабінеті на 7-му поверсі Будинку уряду. От уже чотири години вони обговорювали перший (!) пункт порядку денного — законопроекти, які Кабмін передасть на розгляд Верховної Ради. Це при тому, що в списку було загалом 30 питань, поміж яких такі важливі, як нова приватизація «Криворіжсталі» та адміністративно-територіальна реформа.

Народилася Анна Ярославна ймовірно 1024 року (другі дані — 1028 рік) у Києві чи Вишгороді. При дворі її батька Ярослава Мудрого мали прихисток багато вигнанців, у тому числі з королівських сімейств. Король норвезький Олаф та його син Магнус, угорський король Андрій... Анну змалечку вчили грамоті, арифметиці, співу, малюванню, історії. На вечорах при дворі можна було почути поетів, які виконували свої пісні. Це оточення пізніше вихлюпнуло зі свого середовища славного Бояна, згаданого у «Слові о полку Ігоревім».

Вони змагалися відчайдушно й запекло. Адже кожен знав: окрім омріяного крапового берета, який так важливо здобути, на нього цього разу ще й прискіпливо поглядають іноземці. Керівники спецпідрозділів п'яти європейських країн (Росія, Білорусь, Молдова, Іспанія, Італія) та військові аташе ще з шести держав (Казахстан, Польща, Румунія, Туреччина i Франція) спостерiгали за змаганням спецназу ВВ, думаючи про майбутнє. Бо, згідно з підписаними напередодні домовленостями, подібні змагання невдовзі проводитимуться на міжнародному рівні. А з ними — й обмін досвідом. Правда, поки що не відомо, за якими нормативами змагатимуться, бо в кожній країні вони різні.

Новоселівка сховалася у пониззі Інгульця. Дивлячись на неї згори, буквально дух перехоплює від краси. З узвишшя хат, які потопають серед зелені, — немов спускаються до в'юнкої річки. З одного боку, щоправда, на Новоселівку все більше насуваються відвали Південного гірничо-збагачувального комбінату з перспективою поглинути її назавжди. Вже зараз таке сусідство місцевим мешканцям завдає чимало клопотів. Гірничі розробки виснажили колись родючі тамтешні чорноземи — отож земля часто-густо зрадливо провалюється просто під ногами, а воду й взагалі завозять, бо внаслідок високого вмісту солі та важких металів пити її тут неможливо. За кращих часів у місцевому радгоспі працювало понад 800 чоловік. Нині ж з роботою у Новоселівці не розігнатися. Отож багато хто звідси вже виїхав у пошуках ліпшої долі. Хто ще залишився, зазвичай працюють на сусідньому комбінаті.