Чесно кажучи, коли у 2003 році вагітна Кетрін Зета-Джон з'явилася на церемонії вручення кінопремії «Оскар», не в одного прихильника серце тьохнуло від її вигляду. Адже майбутнє материнство осіло на стрункій фігурі актриси розкішними кілограмами. Та й у мюзиклі «Чикаго», де Кетрін знімалася також вагітною, неозброєним оком помітно, що красивої жінки дійсно стало трохи забагато.

Як відомо, естрадні зірки усіх країн заробляють на життя не лише концертами для народу та випуском більш-менш вдалих альбомів. Співаки й співачки «стрижуть» непогані грошики завдяки виступам на приватних вечірках чи сімейних урочистостях, потішаючи самолюбство купки багатіїв та їхніх родичів (друзів, домашніх тварин, а то й улюблених шкарпеток — примхи ж у людей бувають різні). Зірочки нечасто відмовляються від такої халтури, яка може принести більше «зелені», ніж десяток виснажливих концертів для простої публіки.

Весільні торти роблять усі, кому не ліньки, і охочі відсвяткувати урочистий момент возз'єднання з об'єктом кохання можуть крутити носом, вибираючи найкрутіше, найоригінальніше, зрештою, найяскравіше творіння кондитерів. А от що робити тим чоловікам та жінкам, яким життя у шлюбі здалося не солодшим від хріну, і вони прагнуть відзначити мить звільнення від сімейних кайданів?

Про те, що в Україну планують втекти з Ферганської долини узбецькі біженці, заявив учора один з керівників опозиційної партії Узбекистану «Бірлик». Україна, мовляв, затишніша за Росію чи Білорусь, а тим паче заможніша, аніж сусідні з Узбекистаном держави Середньої Азії.

Учора в Палаці спорту відбулися дві репетиції півфіналу зі світлом, звуком, балетом і костюмами. На першій репетиції глядачів було вкрай мало. Кореспонденти «УМ» нарахували не більше трьох сотень! Але загалом охорона Палацу спорту готується до навали гостей, охоронці ввічливі й англомовні. Діджей Паша взяв на себе більше тексту. Маша Єфросиніна заворожує шармом. Шоу починається з того, що перебираються варіанти представлення України — кількасекундний гопак, сучасні танці, військовий хор. Потім вступають конкурсанти. На екрані, на який спрямовано кільканадцять камер, шоу виглядає дуже потужно...

41-річний голова Закарпатської обласної державної адміністрації Віктор Балога став широковідомий після мукачівських виборів минулого року. Тоді кучмівський режим вдався до небаченої в Україні фальсифікації, аби представник «Нашої України» втретє не став мером рідного міста. В активі цього найвпливовішого закарпатського політика ще й депутатство у Верховній Раді та керівництво областю у 1999—2001 роках. І, ясна річ, тривала опозиційна боротьба у «вотчині» партії Медведчука.

Бензинова криза, в якій так несподівано для «пересічних» споживачів цього палива опинилася Україна, може мати, як мінімум, один позитивний наслідок: ми нарешті вирвемося із нафтової залежності від Росії. Звісно, це ще вилами по воді писано, але очевидно, що в української влади принаймні з'явилося нарешті таке бажання. Не менш позитивним наслідком може бути й будівництво нового нафтопереробного заводу (якщо вірити Прем'єру, щось таке планується в Одесі) з глибиною переробки ледве не до 80 відсотків. Зараз, як стверджують експерти, глибина нафтопереробки становить близько 50 відсотків. Тобто з літра нафти у кращому випадку виходить півлітра бензину...

Напередодні першого туру президентських виборів Віктор Янукович — тоді ще Прем'єр-міністр і провладний кандидат — підписав розпорядження «Про виділення коштів для забезпечення ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни засобами корекції зору». Що це було: щире бажання зробити мільйону ветеранів подарунок чи звичайний розрахунок на додаткові голоси виборців? Сьогодні це вже, в принципі, і не має значення. Наразі ж важливо те, що чималенькі державні гроші — 26 мільйонів гривень — були виплачені комерсантам негайно, а от обіцяний мільйон окулярів ветерани так і не отримали.

Скандал Театру російської драми ім. Лесі Українки не сходить зі шпальт газет і веб-сайтів. На ньому роблять імідж політики. За «жирний шматок пирога», як сказав Євген Паперний, б'ються артисти. Єдина людина в театральному світі, яка не дала розмашистого інтерв'ю з приводу — головний директор і художній керівник Російської драми Михайло Рєзнікович. Мені розказували про Михайла Юрійовича, що він жорстка і доволі складна людина. Якщо скаже: «Тихо!» — не дай Боже муха пролетить. Схоже, не лукавили. Але я спілкувалася з акторами, касирами, охоронцями, механіками театру. Вони шаленіють від Рєзніковича. І говорити для них про злочини пана Михайла — все одно, що розказувати «помаранчевим» про наколоті апельсини. Після тривалого лікарняного своє перше інтерв'ю він дає «УМ».