Коли Брайан Адамс приїжджав до Києва минулого разу, в 2000 році, було холодно і дощило. Тому нинi його першим враженням на благословенній бориспільській землі була саме сонячна погода. Така якраз пасує для виступу на вечірньому Майдані, де містер Адамс дав півторагодинний концерт минулої суботи. Всі витрати, пов'язані з організацією його концерту, взяв на себе мобільний оператор Life:), який святкував перший мільйон абонентів. «Я рідко беру участь у таких, сказати б, «благодійних» акціях, — розповів про себе співак на прес-конференції. — Але отримавши запрошення до України, одразу погодився. Мені здається... до вашої країни не часто заїжджають зірки світового рівня». Про Майдан та Помаранчеву революцію Адамс знає, навіть трошки орієнтується в сьогоднішній політичній ситуації. Каже: «Як же не знати, якщо ваша країна постійно присутня в стрічках новин світових агентств?».

Минулими вихідними депутат із скандально відомої Ліберально-демократичної партії Росії Олексій Митрофанов нарешті видобув зі своїх штанів відеокасету із записом фільму «Юлія» і продемонстрував її загалу. Фільм, ідею якого російському політику навіяла зустріч Юлії Тимошенко та Михаїла Саакашвілі в Грузії, презентували в московському клубі «Слава». Хоча на повноцінну прем'єру шоу імені самовдоволеного Митрофанова явно не дотягло. Фільм триває майже півгодини, натомість глядачам показали двадцять, причому під «цензуру» потрапили найпікантніші моменти з історії стосунків «Міші» (Алена Григоряна) та «Юлії» (Олени Бонд). Публіка мало не стогнала від обману та розчарування. На що сам Митрофанов, загорнений в помаранчевий шалик, відповідав: «Ми боїмося, що можуть наробити піратських копій». Відтак, як пише «КоммерсантЪ», «гості так і не зрозуміли: чи знятий такий фільм насправді, чи існує лиш декілька епізодів і ще розмови про це?»

«Білорусь як суверенна країна сама визначиться із процесами всередині свого суспільства і не потребує зовнішньої допомоги, попри всю нашу повагу до братньої України», — так, відповідаючи на запитання «УМ», висловив своє ставлення до бажання України стати посередником у залагодженні суперечностей між Білоруссю та ЄС міністр закордонних справ Білорусі Сергій Мартинов. Як нагадав міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, ініціатива виступити з посередницькою роллю належить Вiктору Ющенку, і ця тема вже обговорювалася минулого тижня на зустрічі Україна—трійка ЄС у Нью-Йорку.

55,95 відсотка швейцарців висловилися позавчора на загальнонаціональному референдумі за відкриття швейцарського ринку праці для громадян десяти нових країн-членів ЄС — такі офіційні результати волевиявлення мешканців країни найсмачніших сиру та шоколаду подано вчора. Найбільшу підтримку заробітчанам зі Східної Європи продемонстрували мешканці франкомовних кантонів Швейцарії. У німецькомовних кантонах понад 54 відсотки населення висловилося проти напливу заробітчан із нової частини ЄС. Там крайні праві та ліві партії особливо активно залякували населення «чорною перспективою» — що східняки відберуть у них робочі місця. Прихильники відкриття ринку праці, передусім уряд, бізнесові кола та профспілки, спокушали виборців «світлою перспективою» відкриття для швейцарських фірм великих ринків Східної Європи.

Рада губернаторів Міжнародної агенції з атомної енергетики (МАГАТЕ) на своєму засіданні минулої суботи у Відні проголосувала за резолюцію про направлення на розгляд Ради безпеки ООН питання про ядерні програми Ірану. За резолюцію, яка була подана Європейським Союзом, проголосували 22 із 35 членів Ради МАГАТЕ. Утрималися 12 губернаторів, зокрема представники Росії, Китаю, ПАР та країн, що розвиваються. Проти проголосував лише представник Венесуели.

У ситуації, яка складається зараз в українському політикумі, питання «хто винен?» уже не актуальне. А от на запитання «що робити?» «помаранчевій» еліті відповідати не лише доведеться, а й бажано буде зробити це якомога швидше. Бо ще трохи — і її вже нікому буде слухати. Адже, як свідчить чергове соціологічне опитування Центру Разумкова, у вже не нової насправді влади стрімко знижується рівень підтримки. І не лише у влади загалом, а й у лідерів Майдану — в тому числі й на даний момент безробітних — загалом. При цьому даремно спікер парламенту Володимир Литвин сподівається на те, що на тлі падіння рейтингів виконавчої влади «єдиним оплотом стабільності» залишається Верховна Рада: як відзначають соціологи, показник народної довіри до ВР наразі впав фактично до тієї позначки, що й за минулого режиму. А от хто виглядає справді стабільним — то це «біло-синя» опозиція: рівень довіри до переможеного на президентських виборах лідера Партії регіонів Віктора Януковича хоч і не зростає, але й не падає і фактично зрівнявся з показником довіри до тріумфатора минулорічної кампанії Віктора Ющенка та його екс-соратниці Юлії Тимошенко. Щоправда, при цьому дії Януковича не підтримують-таки набагато більше громадян, ніж дії обох Ю.

Минулої суботи в Києві відбувся установчий з'їзд громадянського форуму «Об'єднаймо Україну», на якому головою цієї громадської організації було обрано члена політбюро Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) Леоніда Кравчука. ГФОУ підтвердив очікування від нього як від «закамуфльованого» передвиборчого проекту СДПУ(о), оскільки основу аудиторії Будинку вчителя складали люди, тією чи іншою мірою дотичні до партії есдеків. Відтак експерти роблять висновок, що під «дахом» форуму Кравчука йдеться про створення опозиційного блоку. Він має об'єднати не так Україну, як деякі політичні партії супроти Президента України. І серед них, за словами самого Кравчука, точно не буде Партії регіонів, яка останнім часом іде відмінним від СДПУ(о) (надто ж у ставленні до влади) курсом.

Екс-Прем'єрка Юлія Тимошенко переконана, що відставка її Кабінету Міністрів була викликана бажанням «прикрити корупційний скандал в оточенні Президента більш потужним інформаційним приводом», знає, що «влада корупційна» і не сумнівається: сьогодні наша країна «відчуває політику, як свій власний нерв, і на виборах у парламент це буде великий український Майдан, де люди будуть вибирати свого народного Прем'єр-міністра». Про все це леді Ю. розповіла в інтерв'ю радіо «Ехо Москви». На репліку журналіста, чи не поставила вона українському народу запитання, якого не можна ставити дітям: «Ти кого більше любиш, маму чи тата?», відреагувала: «Послухайте, хто завжди залишається з дитиною, ну скажіть із трьох разів? Завжди залишається мати».

Чорноморський суднобудівний завод був гордістю не тільки Миколаєва, а й усього Радянського Союзу. У ті зоряні для підприємства часи тут спускали на воду потужні авіаносці, на державному заводі тоді працювало 25 тисяч кваліфікованих спеціалістів. Тепер же територія ЧСЗ годиться більше для знімання фільмів жахів: обшарпані, забуті богом і людьми будівлі з розбитими вікнами, надкушені іржею велетні-крани. Не людно і не гамірно на заводі. І робота вже не кипить. Геть як у Чорнобильській зоні, чесне слово! Зате біля прохідної гордо майорить російський прапор (і це в Миколаєві!), а сам завод оголошено російськими власниками братами Чуркіними територією Російської Федерації (!). Щоправда, за свідченнями багатьох народних депутатів України, російський стяг на заводі — не найбільша завдана шкода українській державі й вітчизняному бізнесу. Окрім мільйонних збитків і спроб «добити» ЧСЗ, інвестори, що купили завод за безцінь, намагаються «потопити» свого сусіда — одного із найбільших вітчизняних зернотрейдерів, сільгосппідприємство «Нібулон». А деякі вищі посадові чини держави вочевидь цьому сприяють.