Уболівальники хокею впродовж літа вже встигли скучити за улюбленою грою, і от позавчора взяв старт черговий відкритий чемпіонат Білорусі, зі зрозумілих причин значно цікавіший для нас, аніж внутрішня першість. Що цікаво, минулого сезону він вважався першим за ліком, бо прийшов на зміну Східноєвропейській хокейній лізі. А нині сябри вирішили згадати про історію проведення своїх національних першостей і надати йому аж 14-й номер.

Велика група представників шоу-бізнесу не просто допомагає жертвам смертоносного буревію, а й нещадно критикує американську владу, неспроможну захистити своїх громадян від стихії, хвороб та мародерів. Скажімо, дві актриси — Кірстен Данст і Сьюзен Сарендон — «розбомбили» бездіяльного президента Буша, перебуваючи на Венеціанському кінофестивалі.

І ще трохи про Майкла Джексона. Після судового процесу за обвинуваченням у розтлінні малолітніх хлопців, у якому співак фактично здобув «піррову перемогу» (бо суд спустошив його матеріально, морально, та ще й виснажив фізично), колишній поп-король заявляв, що тікає з клятої Америки світ за очі. Джексон висловив намір продати свій знаменитий маєток «Неверленд» у Беверлі-Хіллз. А оскільки його батьки осіли в Німеччині, багато хто вважав, що там спливе і сам Майк. Тим більше, що там (або, якщо хочете, в Європі) його більше люблять.

Майдан зачинений. Усі пішли у відставку.

Одним із головних невдах нового чемпіонату України є наразі запорізький «Металург» — після семи турів в активі «червоно-білих» лише нічия у стартовому матчі проти київського «Динамо» і важка домашня перемога над «Таврією». Запоріжці йдуть передостанніми, а потенційний рятувальник клубу — В'ячеслав Грозний — хоч і консультує «безголову» команду, але офіційно лишається безробітним.

Такого напливу іменитих гостей, як під час минулих вихідних — у День міста — одесити упродовж останнього десятиріччя не бачили. Заплановані розкладом і чартерні «борти» iз зарубіжними делегаціями й «неорганізованими» гостями з'являлися на екранах диспетчерської служби міжнародного аеропорту «Одеса» практично щопівгодини. «Не так рясно, як у небі Борисполя, але ще жоден робочий день наших диспетчерів не був настільки напруженим, — не приховувала хвилювання на зустрічі iз журналістами гендиректор аеропорту Світлана Кобилянська. — Думаю, це пов'язано з тим, що багато хто з заможних одеситів-емігрантів, які півроку тому здалеку спостерігали за подіями «помаранчевого» спротиву, врешті отримали нагоду побувати на старій батьківщині й на власні очі пересвідчитися, як почав відчищати від боделанівського накипу «перлину біля моря» невгамовний Едуард Гурвіц.

650-річний ювілей найбільшого подільського міста, святкування якого призначене на цьогорічний вересень, багато хто небезпідставно вважає датою досить-таки умовною. Всього два роки тому місто святкувало своє 640-річчя, прив'язане до першої згадки про нього в литовському літописі, але знадобилося зовсім мало часу, щоб поставити його офіційний вік під сумнів: за авторитетним висновком академічного Інституту історії, тепер його відлік слід вести від 1355 року. Але й це твердження не остаточне.

Триста п'ятдесят — дата, звісно, не надто велика, як для «губернського» міста. Але ж, нагадаймо, Суми центром губернії і не були — стали центром області, створеної 1939 року. А тому мали свої «негубернські» особливості, і аборигени пам'ятають, як власне місто народжувалося на їхніх очах: будувалося, розгороджувало «повітові» паркани, вчилося бути ошатним і вишуканим... Чимало закидів лунало щодо маргінальності обласного центру, незгуртованості його громади, яка різко зменшувалася на свята та вихідні, особливо у час копання картоплі, — люд переміщався до сіл. Минулі президентські вибори виявили, що міська громада як цілісна спiльнота в Сумах народилася й живе, здатна відстоювати свою думку та гідність.

Цього місяця в багатьох журналістів, які «сидять на культурі», проблема. 17-18 вересня в Україні — аж три вибухові події. Пропустити хоч одну з них образливо. Форум видавців у Львові. Другий міжнародний музичний фестиваль «Діти ночі». VII Міжнародний молодіжний фестиваль «Чайка». Останній загрожує відібрати в «Дітей ночі» шмат глядачів. Бо везе до Києва, без перебільшення, монстрів світової готики — британський квінтет Paradise Lost («Втрачений Рай», як і твір Мільтона). Багатьом ця назва нічого не говорить.