Коли досягаєш мети, до якої довго йшов, у першу мить навіть важко збагнути, що це нарешті сталося. Відчуваєш і втому, і спустошеність, і розгубленість, наче не знаєш, що ж робити далі. Потім розумієш, що ось із таких моментів життя і складається щастя, й намагаєшся в повній мірі ним насолодитися.

На відміну від більшості попередніх «відпускних сезонів», політичне літо 2005-го не стало ні «мертвим сезоном», ні «тихою годиною». І це — незважаючи на тривалі депутатські канікули та відсутність у Києві більшої половини Кабміну (деякі урядовці навіть на засідання уряду прилітали з Криму в перерві між ранковим запливом і вечірнім джакузі). Помаранчева революція для українського політикуму з його усталеними й законсервованими звичаями стала надто сильним потрясінням, тому, мабуть, цілком природно, що «постреволюційна» влада й досі не може позбутися вже радше смішного, ніж гордого епітету «нова». І хоча виправдати більшість помилок помаранчевої команди затяжним періодом «утряски» не менш складно, ніж змиритися із вельми швидким приходом до тями тих, кого ще рік тому ми називали «злочинним режимом» і кому прогнозували тюрми, принаймні на брак політичних новин минуле літо не страждало.

Але хоч якими гарячими були ці три швидкоплинні місяці, справжня спека тільки розпочинається. Сьогодні стартує остання сесія Верховної Ради нинішнього (VIII) скликання і нинішнього зразка. Політичний сезон осінь-зима—2005/06 повинен стати останнім для тієї політичної системи, до якої ми звикли, і, відповідно, остаточно перегорнути сторінку, яку писали Кучма і Ко. Та чи перегорне? Чи не почнуть нові «писарі» заповнювати аркуші, водячи «під копірку» по попередніх? Чи стане Верховна Рада, вперше в історії незалежної України обрана за стовідсотково пропорційною системою, справді оновленою? Чи вдасться законодавчій та виконавчій гілкам влади працювати злагоджено й продуктивно (варто зауважити: за умов, коли третя гілка — судова — в будь-якому випадку залишається всіяною старими паразитами)? Чи нарешті вступить у дію політична реформа, яка диктуватиме нові умови цієї співпраці?
Відповіді на безліч цих та подібних запитань після дев'яти місяців життя в посткучмівській країні видаються не менш туманними, ніж рік тому.

У п'ятницю прес-служба Олександра Зінченка повідомила, що він подав у відставку з посади державного секретаря. Віза Президента не забарилася — Віктор Ющенко задовольнив прохання глави своєї адміністрації про звільнення того ж вечора. Фактично ця відставка стала першою у верхах нової української влади. Нагадаємо також, що раніше у двох схожих випадках — із мінстром юстиції Романом Зваричем та віце-прем'єром Романом Безсмертним — глава держави наполягав на продовженні роботи. Із Зінченком «роману» не вийшло.

Учора легендарний боксер Майк Тайсон залишив Київ і відбув до Москви. В Україні він пробув більше тижня. Тут йому дуже сподобалося. Після прогулянки визначними місцями столиці, у якій гідом виступав наш Віталій Кличко, Тайсон сказав: «Я дуже щасливий, що потрапив у це місто. Я не міг і подумати, що тут так добре. Бо насправді американці нічого не знають про Україну та людей, які тут живуть. А вони надзвичайні — емоційні і дуже щирі. Це найдивніше відкриття, яке я коли-небудь зробив у житті». (Цю цитату українські ЗМІ подали по-різному, «УМ» же наводить її в перекладі каналу «НТН»).

«Організатори «Світових музичних нагород» (World Music Awards, WMA), бляклої події, яка намагається привернути до себе увагу та потрапити у перенасичений календар шоу-бізнесу, можливо, повинні придумати для неї якусь іншу назву», — так іронічно написала про це музичне дійство, яке відбулося в ніч із середи на четвер у Голлівуді, агенція «Рейтер». WMA були засновані 1989 року в Монако і роками залишалися «тусовкою місцевого значення», на якій відомі, а частіше — не зовсім відомі європейські поп- і рок-зірки могли потішити своє «его» черговою нагородою та перебуванням на монаршій території. А призами тут відзначають величини не лише глобального масштабу, а й нібито найпопулярніших виконавців у своїх країнах. З метою надати цій імпрезі вищого рангу минулого року її 15-те «видання» відбулося вже на американській землі, у Лас-Вегасі. Але навіть у «місті розпусти» WMA не привернула до себе бажаної для організаторів уваги. Тому цього року вони провели дійство в Голлівуді, в театрі «Кодак» — там само, де роздають «Оскари». Судячи з того, що провідні американські телеканали не забажали транслювати це музичне шоу (його урізаний із п'яти до двох годин варіант пустить в ефір у запису лише 13 вересня телеканал Ей-Бі-Сі), можна стверджувати, що цьогорічний результат не кращий від минулорічного.

Каліфорнійський губернатор Арнольд Шварценеггер із його прагненням переконати американців у своєму шаленому патріотизмі (щодо США, звісно), здається, зайшов надто далеко. «Термінатор», як уже неодноразово писала «УМ», дуже прагне посісти пост президента Сполучених Штатів, хоча поки що, доки не внесені відповідні зміни в законодавство, змагатися за цю посаду мають право тільки уродженці країни.

Роббі Уїльямс, хоч і старається себе розпіарити з усіх сил — знімається оголеним, ляпає при журналістах усілякі дурниці тощо, — досі був якоюсь нетрадиційною зіркою. Не в сенсі сексуальної орієнтації — Боже збав, Роббі сахається від будь-яких звинувачень у «блакитності», як обпечений! Ні, йдеться тільки про те, що Уїльямс, на відміну від багатьох своїх колег по шоу-бізнесовому цеху, й досі не те що не випустив власної лінії одягу, а навіть у кіно жодного разу не знімався!

На четвергову розмову з Президентом Віктором Ющенком щодо ситуації на Нікопольському феросплавному заводі, яку прес-служба глави держави подала зі згадкою про «різку критику», Юлія Тимошенко відреагувала спокійно. Оповідаючи на вчорашній прес-конференції про бесіду з Президентом, вона сказала, що головною темою розмови стала підготовка бюджету-2006. Тобто зовсім не скандальні події на НФЗ. А ще Юлія Володимирівна зазначила, що повністю підтримує Президента у тому, що вирішувати всі ре- і приватизаційні проблеми з НЗФ треба винятково в правовому полі. А уряд, на переконання Тимошенко, діє саме в цих рамках. «Є рішення Вищого господарського суду, яке вступило в законну силу, і цим рішенням НФЗ, який був украдений Кучмою і його зятем Пінчуком, повернутий державі, — пояснила пані Прем'єр. — Друге: існує ухвала Київського апеляційного суду, яка теж набула чинності, де визначається, хто є реєстратором акцій НФЗ. Суд ухвалив, що, відповідно до матеріалів справи, реєстратором та зберігачем пакета акцій є «Славутич-реєстратор». Юлія Володимирівна пояснила, що тут «усе коротко і зрозуміло». Тобто НФЗ вибито з рук Кучминого зятя.

Завершуються жнива. За оперативними даними, станом на останнiй день серпня, господарства України зібрали 32,91 мільйона тонн ранніх зернових культур, обмолотивши 98 відсотків прогнозованих площ, повідомляють у Міністерстві аграрної політики України.