Наче недавно це було, але минуло вже більше року, як 22-річна українська плавчиха Яна Клочкова здобула дві золоті медалі на Олімпійських іграх в Афінах. Після цього наша «Золота рибка» зникла зі спортивних горизонтів, вирішивши відпочити, але пообіцявши повернутися. Уродженка Криму, а нині мешканка столиці з'являлася лише на рiзноманітних заходах світського життя, як-то весілля подруги Лілії Подкопаєвої в Донецьку та прийом на честь 14-ї річниці незалежності в Києві. Але нарешті з'явилася інформація, що Клочкова почала тренуватися у США і навіть узяла участь у міжнародному старті.

Найуспішніша українська плавчиха Яна Клочкова вирішила спробувати свої сили й у бізнесі. Інвестувати зароблені на водяних доріжках світу кошти зіркова Яна вирішила в ливарно-механічний завод «Ісполін», що в місті Дубно на Рівненщині.

Востаннє у I групі Євро-Африканської зони Кубка Девіса чоловіча збірна виступала у 2001 році. Відтоді були безуспішні спроби повернутися з нижчих ешелонів на більш пристойний рівень. І ось із приходом на місце капітана нашої команди Володимира Богданова і трьох перемог поспіль українцям залишилося зробити один крок, щоб скласти компанію таким поважним суперникам, як збірні Німеччини, Сербії, Великої Британії...

Судова тяганина навколо посади президента Української федерації гімнастики (УФГ) тягнеться з грудня минулого року, коли на звітно-виборчій конференції Стелла Захарова перемогла Ігоря Коробчинського з рахунком 50:49, але Печерський суд столиці за позовом останнього визнав голосування таким, результати якого не можна встановити достовірно. «УМ» уже неодноразово висвітлювала суперечку, яка триває й досі. Очевидно, вирішенням проблеми можуть стати повторні вибори. Такої ж думки й 13 із 15 членів президії УФГ, які призначили перевибори на 11 листопада.

На Віктора Ющенка чекали українці Нью-Йорка, парафіяни обох нью-йоркських церков — католицької святого Юра і православної — святого Володимира, працівники Українського музею мистецтв і, зичайно, 370 зголошених представників громади на урочистому банкеті. Всі готували сценарії, виступи, привітання на підйомі і пафосі святкування 14-ї річниці незалежності в Києві, коли Президент інформував усю Україну про єдність команди, задоволення від роботи свого уряду, втілення ідей революції.

Кількарічний досвід парламентських слухань достеменно виявив доцільність цієї форми роботи вищого законодавчого органу. Питання розглядаються, в переважній більшості, аж дуже злободенні. Схрещення думок професіоналів під час обговорення практично завжди є гранично гострим. Тобто позапарламентському загалу є що сказати. Ось тільки депутатський корпус часто-густо представлено під час слухань одиницями, і це досить дивно. Бо ж під час слухань парламентарій, якщо він не є спеціалістом в певній галузі, може отримати квінтесенцію, згусток бачення спеціалістів iз проблеми, що розглядається. І це допомагає йому виробити свою точку зору в цій сфері.

Учора скінчився десятиденний термін, протягом якого Генпрокуратура мала перевірити обгрунтованість публічних звинувачень у корупції з боку колишнього держсекретаря Олександра Зінченка на адресу першого помічника Президента Олександра Третьякова, колишнього секретаря Ради нацбезпеки і оборони Петра Порошенка i лідера депутатської фракції «Наша Україна» в парламенті Миколи Мартиненка.

Те, що ще рік тому могло б примаритися тільки у найхимернішому сні, стало дійсністю — на 30-й сесії облради оголошено про створення фракції «Народного союзу «Наша Україна». До неї увійшли 15 депутатів, переважно керівники тутешніх вугільних підприємств, а очолив їх 65-річний директор ВАТ «Шахта ДПівденнодонбаська №1» Михайло Бугара. Не секрет, обласна рада досі залишалася глибоким тилом обласного відділення Партії регіонів, яку очолює Борис Колесников.

Цей афоризм «Україна — житниця Європи», очевидно, чув кожен із нас. Але небагато українців нині знає, що українське зерно, аби потрапити за кордон, має «пробитися» через низку перешкод — і політичних, і економічних. Сьогодні Україна посідає 5-ту сходинку в світовому зерновому рейтингу, але більшість зернотрейдерів, які працюють на вітчизняному ринку, — іноземні.
Миколаївська компанія «Нібулон», яка ніяк не пов’язана з транснаціональними зернотрейдерами, віднині має важливий козир на аграрному ринку: днями підприємство закінчило будівництво унікального комплексу зерносховищ, рівних якому в Україні немає.