Свій щорічний звіт оприлюднив Комітет ООН у справах торгівлі та інвестицій, і «месидж» солідної групи економістів за підсумками 2004 і очікувань 2005—06 років такий: Україна як друга за величиною країна Європи цікава для інвесторів не природними ресурсами, подібно до інших екс-радянських республік, а широким колом галузей; тут уже успішно здійснено низку інвестиційних проектів у виробництві споживчих товарів і будівельних матеріалів, роздрібній торгівлі, а також у сфері телекомунікацій.

Міністр фінансів пообіцяв запровадити зміни в оподаткуванні банків — і таки зробив це, незважаючи на спротив ділових кіл. Разом із проектом бюджету на наступний рік до парламенту внесли відповідний законопроект. Тому не виключено, що глухий спротив може перерости у блокування основного фінансового документа країни. Ідеться про скасування деяких податкових пільг банкам. НБУ цю ініціативу не підтримав, але Мінфін уперто стоїть на своєму. За підрахунками Державної податкової адміністрації (ДПА) й Мінфіну, як повідомило «Дзеркало тижня», втрати бюджету через пільги з оподаткування резервних і страхових відрахувань банків становлять близько 250 мільйонів гривень на рік.

Майже класичний випадок: на шляху прогресу ледь не стала нафтова корпорація. Тільки якщо в підручниках із марксистсько-ленінської політекономії нам розповідали про спроби нафтових ділків стати на заваді розповсюдженню електричних вуличних ліхтарів (замість газових), то на Луганщині відмічено спробу стати на заваді проекту з переробки вугілля на моторне пальне. Із цим проектом виступило нинішнє керівництво Луганщини. А от екс-керманич обласної держадміністрації, тісно пов'язаний із Тюменською нафтовою компанією (він же й монополізував свого часу постачання на промислові об'єкти області російського газу — Авт.), обізвав проект свого наступника економічною авантюрою. Вже практично розпочалася медіа-кампанія з дискредитації самої думки про можливість переробки вугілля на синтетичне рідке паливо (СРП). Провести цю медіа-кампанію для «колишніх» на Луганщині не становить жодних труднощів — вони тут досі практично монопольно контролюють інформаційне поле. Але «нові» ввели в дію «важку бронетехніку».

Не минуло і двадцяти п'яти років, як у Театрі імені Франка режисер Валентин Козьменко-Делінде знову повернувся до Шекспіра. З усього, його аж ніяк не хвилюють душевні митарства героя Олега Єфремова у фільмі «Стережись автомобіля» («А не замахнуться ли нам на Вильяма нашего Шекспира?» — питав у своїх акторів режисер народного театру). І справді, чого на того Шекспіра, нехай він тричі класик, замахуватися? Береш і робиш із ним, що вважаєш за потрібне — на те ти й режисер. Хоч стрибки на батуті влаштовуй («Сон літньої ночі», попередня вистава за Шекспіром Козьменко-Делінде у театрі Франка).

Після виходу на екрани фільмів «Карти, гроші, два стволи» (1998) та «Великий куш» (2000) режисера Гая Річі стали називати культовим, а ці стрічки — найвдалішими з усіх спроб пародіювати Тарантіно. Та коли у 2002-му Гай зафільмував у стрічці «Віднесені» свою дружину Мадонну (найчастіше саме з її «геніальною» акторською грою це пов'язують), фільм прогуркотів порожніми консервними бляшанками безлюдними залами кінотеатрів, а подружжю навіть вручили «Золоту малину» — за найжахливіші досягнення у кінематографі. Журналісти уже давно розтрубили, що містер Мадонна зі свого нового фільму «Револьвер» кадри з участю дружини вирізав (вона мала бути кримінальним босом), наголошуючи на слові «власноруч». Мовляв, не хотів удруге ризикувати... Втім прихильники Річі і без того дали «культовому режисеру» ще один шанс, придбавши квитки на його новий фільм «Револьвер».

Оксана Сліпушко — автор першої біографії нинішнього Президента України «Віктор Ющенко: банкір і політик». Нещодавно вийшла друком її нове дослідження — «Лаври і терни правителя: римський імператор Цезар і руський князь Олег».

Пам'ятаєте безсмертну фразу з мультика про Простоквашино: «Щоб продати щось непотрібне, треба купити щось непотрібне, а в нас на це грошей нема»? Виявляється, така схема підходить і для оцінки наслідків... пластичних операцій, які стали звичною справою для заможних жінок, а надто — поп-зірок.

Читачі «УМ» уже знають, що до 65-річчя Брюса Лі на його батьківщині, в Гонконзі, поставлять бронзовий пам'ятник «найяскравішій зірці китайського кіно минулого століття». Буде це в листопаді. Але ніхто так напевне й не знав, чому в 1973 році — у 32-річному віці — загинув знаменитий актор, корифей екранного жанру східних бойових мистецтв. Можливо, таємницю смерті Лі допоможе розгадати версія Раймонда Чоу — продюсера фільмів за участю Брюса.

Скільки вже писано-переписано про перше концертне турне Гвен Стефані! З огляду на кількість піару з цього приводу складалося враження, ніби це не учасниця гурту Destiny's Child стартує iз сольним проектом, а «Бітлз» воскресли і вирушають на гастролі. Але 36-річна Гвен вигадує все нові приводи для медіа-підтримки власної персони перед туром, що почнеться лише в листопаді. Скажімо, днями вона звернулася до своїх прихильників із закликом... підказати ідеї для її концертних костюмів.

Учора в цій рубриці «УМ» повідомляла про розробку технарів, які виготовляють mp3-плеєр, що буде вмонтований у груди користувача. До цього дива ще слід дожити, а от програвач цифрової музики у подушці — вже реальність. Мало того, партія подушок із вмонтованими mp3-плеєрами вже надійшла... на озброєння данських солдатів, котрі перебувають в Іраку й Косово.