Якщо раніше значна частина політиків, які вирішили ввійти до блоку «Наша Україна», закликала Віктора Ющенка очолити список коаліції, то тепер у «НУ» взагалі вирішили відмовитися від використання іменного президентського бренду. Прізвища «Ющенко» не буде в назві об’єднання, і тепер його офіційне ймення — «Виборчий блок «Наша Україна». «Але, хто б не очолив список блоку «Наша Україна», Ющенко для нас все одно завжди буде першим», — зазначив після підписання нової угоди голова ради НСНУ Роман Безсмертний.

Напередодні з'їздів партій «Пора» та «Реформи і порядок» зберігалася інтрига: який шлях оберуть «жовті» та «бджілки», вирушаючи в передвиборчу путь. Чи об'єднаються і стануть ще однією «помаранчевою» силою? Чи все-таки підкоряться політичному «глобалізму» та кон'юнктурі та, поступаючись амбіціям, підуть до Ющенка або Тимошенко? Позаяк ПРП у мегаблоках чекали не на вигідних умовах, у суботу вранці її делегати голосували за перший варіант — про союз із «Порою» — з розгубленістю та невпевненістю на обличчях. Найспритніші перед тим уже втекли до Тимошенко. «Ми, як дядько серед дороги, віз якого поїхав, а він чухає потилицю і не знає, що робити», — влучно оцінила ситуацію одна з делегаток.

З'їзд «уенпістів», які підуть на наступні вибори Українським народним блоком Костенка і Плюща, від початку був драматичним. Спершу голова «Просвіти» і нардеп Павло Мовчан заявив про вихід із партії. Бо вважає, що УНП треба було єднатися з силами, які підтримують Президента. Поки зал вигукував «Ганьба!», кореспондент «УМ» догнав пана Мовчана. «Я вважаю, що до сьогодні у нас був час об'єднатися з блоком «Наша Україна», — пояснив свій демарш голова «Просвіти». — Я не бачу доцільності ведення агітаційної роботи проти Президента. Це абсурд, це самогубство!».

Об'єднані соціал-демократи підуть на наступні вибори у складі блоку, який очолить Леонід Кравчук. Вони давно зрозуміли, що на чолі зі скомпрометованим Медведчуком їм нічого не світить, тож вирішили натягти на себе забрало у вигляді першого Президента України. Пан Кравчук свого часу навіть взявся розбудовувати свій форум «Об'єднаймо Україну», і очікувалось, що саме під такою назвою есдеки підуть на вибори. Чомусь від цієї ідеї невдовзі відмовились. Зате залучили до свого блоку кілька інших партій — «Жінок за майбутнє» Валентини Довженко, «Центр» Степана Гавриша, «республіканців» Юрія Бойка. Вся ця братія рішенням своїх з'їздів підтвердила намір іти у блок Кравчука. Есдеки прийняли аналогічне рішення вчора.

Після гучного продажу «Криворіжсталі» на питання приватизації ми апріорі стали дивитися під іншим кутом зору. Навіть відверто заявляємо, що на черзі тепер і Нікопольський завод феросплавів. Проте на гігантах світ клином не сходиться. Адже є чимало об'єктів масштабу скромнішого, проте на «титул» ласого шматочка вони тягнуть сповна. До таких належить і відкрите акціонерне товариство «Просянський гірничо- збагачувальний комбінат». Хоча за мірками скромного селища в Покровському районі на Дніпропетровщині його можна вважати і взагалі велетнем — усе ж таки тутешній каоліновий комбінат донедавна забезпечував до 60 відсотків районного бюджету. Такий статус-кво підприємства, яке належить до найбільших у Європі видобувників білої глини (так називають каолін по-простому), ніскільки й не дивує.

Зовнішньоекономічна кон'юнктура не дуже сприятлива для української металопродукції, і щоб не бути від неї залежними, необхідно збільшити внутрішнє споживання, зазначив на прес-конференції міністр промислової політики Володимир Шандра. За його словами, в Україні споживання металу на душу населення становить 165 кг, тоді як, наприклад, у Чехії, Бельгії — 600 кг, Китаї — 1000 кг, Саудівській Аравії — 1200 кг. Якщо Україна вийде на середньоєвропейські норми споживання, то 90 відсотків продукції залишатиметься в Україні. Найбільше зростання попиту слід очiкувати в машинобудуванні, будівництві.

Боротьба з нелегальними копанками на Луганщині триває зі змінним успіхом. Це стосується, зокрема, спроб їх легалізувати і цивілізувати. Як тільки копанка перетворюється на звичайне, хоча й мале підприємство з вуглевидобутку, її власники змушені відмовлятися від послуг працівників, які, скажемо так, мало за що відповідають. Відразу виникає потреба в дотриманні різноманітних правил, у першу чергу — правил техніки безпеки; оптимізується склад робочого колективу, а ті, кого виганяли за порушення трудової дисципліни, знову опиняються без постійного заробітку. Куди вони прямують далі — питання відкрите. Інший же варіант поведінки бізнесмена — просто нічого не міняти в умовах праці.

«У повітрі бриніло пробудження, — згадує 1960-ті роки публіцист, правозахисник Євген Сверстюк. — Викликає велике здивування те, що раптом з'явилося так багато людей з високим рівнем моральної свідомості». Нелегко пояснити, чому люди з різних місць України, з дуже різним досвідом — вмить «упізнавалися» і єдналися. Василь Симоненко з Черкас, Євген Сверстюк з Волині, Іван Дзюба і Василь Стус з Донеччини, Іван і Надія Світличні з Луганщини, Ліна Костенко з Київщини, Михайлина Коцюбинська з Чернігівщини... Про шістдесятників та їхній духовний зв'язок з поколіннями попередників та послідовників — наша розмова iз відомим правозахисником, доктором філософії, редактором газети «Наша віра» Євгеном СВЕРСТЮКОМ.