Полігон відходів запорізьких металургійних комбінатів створює дедалi більше проблем — починаючи з екологічних і закінчуючи криміногенними. Нагадаємо, у тутешній балці Середній за шість iз лишком десятиліть нагромадилося промислових «покладів» на два мільярди доларів. У битві за цей клондайк приватні структури, порозумівшись із місцевими силовими структурами, повністю витіснили законних старателів — власників промполігону. Тільки після Помаранчевої революції влада взялася виводити ситуацію на правову колію.

У зв'язку з масовим захворюванням дітей у дошкільних закладах міста Синельникове Дніпропетровської області на гострі кишкові інфекції фахівці державного підприємства «Дніпростандартметрологія» та Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів провели перевірки дитячих дошкільних комбінатів № 5 «Вербиченька», № 11 «Дружба», в яких зафіксовано випадки захворювань.

«Життя прекрасне», «Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом», «Життя як чудо» — кінематографісти по-своєму, але дуже наполегливо відповідають на вічне питання філософії: що таке життя? Власник «Пальмових гілок» і «Золотих левів», визнаний критиками і глядачами всього світу «балканський Фелліні» Емір Кустуріца в останньому фільмі визначився — «Життя як чудо». Так само називається і останній альбом No smoking orchestra, в пітримку якого відбуваються концерти у Києві, Львові й Одесі. Більше того, музика з альбому стала саундтреком до фільму, а сам кінорежисер виконує партію гітариста в альбомі і функцію гітариста на концертах відомої югославської команди. В тому що суперпопулярна банда, яка вже 26 років грає щось таке, що музичні критики туманно охрестили «балканським роком», приїздить в Україну, немає нічого дивного — по-перше, в них європейське турне (перед Україною були Іспанія і Португалія, після — Париж і Брюссель), по-друге, традиційна логіка менеджерів — монстрів шоу-бізнесу — тут не працює. Анархія, тяга до пригод і незвіданих місць — ось що рухає географією переміщень цього музичного балагану.

Свій перший мазок на полотні Майкл Віллард, відомий піарник, автор однойменної автобіографічної книги-підручника, зробив понад десять років тому, прогулюючись на катері річкою Потомак у Вашингтоні. Тоді він навіть не підозрював, що через якихось пару років його життя кардинально зміниться: його другою батьківщиною стане Україна, де він, колишній директор зі зв'язків iз громадськістю та політичний радник Джона Рокфеллера IV, будуватиме свій бізнес. Словом, образотворче мистецтво, яким, не маючи ніякої спеціальної освіти, Майкл Віллард страшенно захопиться, відшліфовуватиметься уже тут, за океаном. Тепер цілком зрозуміло, чому на картинах Вілларда замість мегаполісів із хмарочосами — цілком українські «шевченківські» хатинки, ні з чим незрівнянні пейзажі нашої природи, наші соняшники і, зрештою, наші люди. Та й музи у Вілларда цілком українські — дружина Тетяна і доньки Марія та Мія. Побачити Україну очима американця можна у галереї «Неф», що в Києво-Печерському заповіднику.

Порахувати міста світу, які можуть пишатися справді великими театрами опери або балету, можна на пальцях однієї руки: Відень, Париж, Мілан, Нью-Йорк, Москва... Всього, напевно, половина з них мають сильні як оперу, так і балет. Але є дійсно унікальне місто, яке не просто служить еталоном балетних чи оперних стандартів, а має два рівноцінні оперні театри і два конкурентні балети. Ну звичайно — це Нью-Йорк.

Вшановувати пам'ять видатного тренера можна по-різному. Скажімо, зібрати людей, причетних до справи всього його життя і зробити те, що за офіціозним штампом називається «віддати належне». По-справжньому довести свою повагу до Ігоря Євдокимовича Турчина можна, лише надавши другого життя його гандболу. Ручний м'яч Турчина — це невизнання іншого місця, крім першого, це віра у власні можливості, це, врешті-решт, «конвеєр Турчина», коли не лише тактико-технічна унікальність, а й особливий дух київського «Спартака» передається з покоління в покоління. Це коли учорашня школярка приходила в дорослу команду, вже знаючи до автоматизму, що робити при першій чи другій комбінаціях, і розуміючи, як поводитись на майданчику під час скрутних ігрових ситуацій. Не варто забувати й деякі фірмові психологічні трюки Ігоря Турчина, коли він міг посадити на лаву запасних свою дружину, найтитулованішу у світі гандболістку на той час, і, вводячи у гру ще зовсім юну дублерку, голосно сказати: «Покажи їй, як треба грати в гандбол». Такий хід позитивно впливав на Зінаїду Турчину, а в молодої спортсменки «виростали крила».

Усі матчі 17-го туру відбулися в один день — неділю. Це трохи дивно, адже «Дніпро» й «Шахтар», які ще в четвер грали в Кубку УЄФА, мали законне право перенести свою зустріч на понеділок (хоча, з іншого боку, гірники свій останній поєдинок групового турніру Кубка УЄФА проводитимуть уже в цей четвер). В умовах такого цейтноту втрата очок командою Мірчі Луческу дивувати не повинна.