Ну нарешті ми дочекалися й хороших новин про актора Рассела Кроу. Бо вже набридло відслідковувати всілякі дурні витівки Гладіатора: то в метрдотеля телефоном пожбурить, а потім має клопіт із поліцією, то свого охоронця покусає, хоча той лише намагався забрати зірку напідпитку з нічного клубу. Навіть марно рахувати, скільки Кроу викинув грошей на сплату всіляких штрафів. Можна лише поспівчувати його дружині Даніеллі Спенсер, яка терпить усі «коники» свого неврівноваженого чоловічка. Навіть сам Рассел Кроу якось не втримався і сказав своїм прихильникам, мовляв, досить співчутливо зиркати на мою дружину! «Даніеллі остогидли жалісливі погляди, якими люди обдаровують її на вулицях, — вважає актор. — У такі хвилини їй дуже хочеться відвести всіх цих співчуваючих у бік і розповісти, яке чудове в неї життя, як багато радості і щастя дарує їй чоловік, тобто я, і що вся його увага сконцентрована тільки на ній».

Варіантів закуски до міцних напоїв існує велика кількість: хтось любить заїдати горілку плавленим сирком чи хлібним сухариком, хтось — бутербродом із ковбасою чи шматочком сала, комусь більше до вподоби оселедець із цибулею, а комусь і цього не треба — вистачить понюхати голову сусіда... Але жодному, навіть найзапеклішому українському «алконавтові» не спаде на гадку використати замість огірка... голову гекона, як це зробив 19-річний хлопець із далекої Америки. Це ж скільки треба було випити...

— Молодець той мужик, що винайшов телефон.
— А може, це була жінка, адже саме вони годинами базікають по телефону...
— Ось заради цих кількох годин відпочинку той мужик і винайшов телефон.

Наступного року виповнюється 10 років з дня появи на книжкових ятках скандально відомого роману Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу». За цей час пристрасна одіссея художника й поетеси виходила друком цілих п'ять разів, була перекладена польською, угорською, російською, болгарською, англійською та іншими мовами, вкотре змушуючи кого червоніти, а кого — шаленіти й прозрівати від усіх тих одкровень. Актриса Галина Стефанова відреагувала на культовий новодрук... саме як актриса: вона взяла цей твір і перенесла його на драматичну сцену. Однойменна моновистава у її виконанні — це сповідь головної героїні Оксани перед «леді та джентльменами». На жаль, аби переглянути спектакль, треба продемонструвати неабияку обізнаність у театральному процесі міста і особливо — у його «мандрівній частині». Галина Стефанова зрідка грає його у Центрі Леся Курбаса, про що, на жаль, можна дізнатися або ж на місці події, або з нечисленних афіш. Про нещодавню виставу ми дізналися з оголошення у Києво-Могилянській академії.
...Між ліричною героїнею «Польових досліджень» та її мужчиною — тисячі кілометрів та непорозумінь. Сьогодні вони — у різних куточках світу. Але ця жінка знову й знову розповідає Йому про своє право бути вільною людиною. Кидати слухавку, залишаючи останнє слово за собою, плакати й вихлюпувати у білий світ лавину почуттів, читати вірші й осуджувати того, хто наважився вдертися до тремтливої жіночої душі, влаштовувати істерики, чавлячи повітряні кульки, і проголошувати «мужчинам, імперіям, часу — не руш моїх кіл!» Пісні у виконанні сестрички Віки звучать в одній тональності з гранично відвертим монологом жінки, яка прагне переосмислити власне життя.

Є у Всесвіті місце, де ніколи немає зими, де завжди тепло і сонячно. Там зелені трави, красиві квіти, синє, як очі Сварога, небо, а вода — жива. І, як пише «Велесова книга», «ніхто не поневолений у краї тому, і нема рабів там». Так уявляли наші предки Вирій — край, де мешкають боги, і куди після смерті потрапляють душі праведників. Заглянути краєчком ока у ту красиву ідилію можна на виставці «Коло Свароже» скульптора Анатолія Куща.

Якщо об'єднання під дахом одного міністерства таких доволі різних визначень, як молодь, сім'я, спорт, і має якийсь сенс, то полягає він у тому, що молоді люди й новостворені родини мають «дружити» зі спортом. Але як для занять професійним спортом, так і масовою фізкультурою потрібні спортивні об'єкти, що мають служити високій меті оздоровлення нації. Наразі ситуацію в Україні зі спорудами спортивного призначення інакше як критичною не назвеш.

Грою нервів була «перевантажена» позавчорашня зустріч запорізької «Козачки-ЗАлК» із хорватським «Госпічем» у рамках розіграшу Кубка Європи. За гри, яку показав український чемпіон, обіцянка виконавчого директора баскетбольного клубу Григорія Вуля пробитися як мінімум до чвертьфіналу може виявитися мильною бульбашкою вже за тиждень, коли відбудеться матч-відповідь. Попри те, що головний тренер «Козачки» Юрій Велігура запевнив, що тепер він знає, як грати проти «Госпіча».

У майже тринадцятирічне з'ясування стосунків між Сімферопольською і Кримською єпархією Української православної церкви (Московського патріархату) та безпосередньо підпорядкованим Державному управлінню справами Президента України Кримським природним заповідником я мимоволі змушений був втягнутись через свою ж замітку «Платний монастир» («УМ» від 30 липня 2005 р.). Точніше, лист-реакцію на неї в.о. директора заповідника Федора Пакета. Тож довелося пристати на його пропозицію «глибоко розібратись у ситуації».

Ще тиждень тому, коли стало відомо, що Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова збирається потрапити до парламенту за партійними списками Партії регіонів, 18 недержавних правозахисних організацій почали вимагати відставки омбудсмана з посади. Логіка правозахисників зрозуміла: друге місце Карпачової у списку регіоналів, одразу після Віктора Януковича, та й взагалі перебування в лавах будь-якої партії, ставить під загрозу основні принципи діяльності омбудсмана — незалежність та нeупередженість. А те, що у списку ПР поряд iз пані Карпачовою вистачає одіозних фігур з кримінальним минулим, є плямою на високому авторитеті посади, яку вона займає. Тим більше, що омбудсманом вона стала завдяки демократичним силам.