Сьогодні забудькуваті нащадки про видатного вченого знають щонайбільше дві речі: він став одним із перших Нобелівських лауреатів і винайшов комерційний спосіб приготування кефіру. Навіть той факт, що Ілля Мечников народився у невеликому селі Іванівка під Харковом і здобув освіту в першому українському університеті, для багатьох співвітчизників залишається таємницею. Отож пам'ятник, створений скульптором Сайфаддином Гурбановим, певною мірою відновлює історичну справедливість. Образ його героя, мов глиба виростає із землі, яка, власне, і дала світові наукового генія.

В Україні смертність більш ніж удвічі перевищує народжуваність, живемо ми в середньому на 10 років менше, ніж мешканці розвинених країн, а за рівнем загальної смертності випереджаємо всіх європейських сусідів. На думку працівників охорони здоров'я, ситуація не покращиться, поки держава не збільшить видатки для повноцінної роботи галузі. В першу чергу — на підвищення зарплати лікарям, медсестрам та фармацевтам. Як відзначила голова профспілки медичних працівників Таміла Казаріна, навіть після вересневого підвищення зарплат медики так і залишились на 29-му, передостанньому, місці за рівнем оплати праці, тож і користь від бідної медицини та голодного лікаря, який живе місяць на 523 гривні, не може бути великою...

Двоє світових лідерів у галузі виробництва сталі, індійсько-нідерландо-німецький Mittal Steel Co. NV та люксембурзький Arcelor, після затятого суперництва за «Криворіжсталь» перенесли поле бою з України до Канади. Там гра йде за концерни Stelco Inc., найбільший виробник сталі Канади, та Dofasco, який із річними обсягами виробництва в 5,5 млн. тонн сталі є одним із лідерів на ринку Північної Америки і головним постачальником автомобілебудівної промисловості США, передусім «Форда» та «Дженерал моторс». Противники вибрали різну тактику. «Міттал стіл» рухається до мети дрібними кроками, а «Арселор» намагається проковтнути увесь смачний кусок одним махом.

З'їзд Конфедерації Спілок кінематографістів країн СНД та Балтії звернувся до Президента України з проханням знайти нарешті альтернативу невтішній перспективі приватизації Одеської та Ялтинської кіностудій.

Усе відбувалося майже за відомим нам чорнобильським сценарієм. 13 листопада на нафтохімічному заводі в китайському місті Цзилінь стався потужний вибух, у результаті якого, як стало відомо пізніше, п'ятеро осіб загинули, 60 отримали поранення, а до ріки Сунгарі, над якою знаходиться підприємство, потрапила велика кількість бензолу. Китайська влада замовчувала катастрофу, але 21 листопада відімкнула водопостачання у чотиримільйонному місті Харбін (iз передмістями — вісім мільйонів мешканців) на півночі країни, пояснивши це «ремонтними роботами». Наступного дня державні ЗМІ все ж повідомили про можливе зараження води в ріці Сунгарі, яка протікає через Харбін і є головним джерелом водопостачання міста. У середу влада нарешті визнала факт техногенної катастрофи. «Рівень бензолу в 108 разів перевищує безпечну межу», — повідомило Управління із захисту навколишнього середовища КНР. І лише вчора китайська урядова газета «Женьмінь жибао» повідомила про масштаб аварії: до ріки Сунгарі в результаті викиду потрапило більше 100 тонн бензолу.

Учора голова ради «Народного союзу «Наша Україна» Роман Безсмертний, лідер Народного руху Борис Тарасюк, керманич Партії промисловців і підприємців Анатолій Кінах, голова УРП «Собор» Анатолій Матвієнко, лідер Конгресу українських націоналістів Олексій Івченко та заступник голови Християнсько-демократичного союзу Володимир Марушенко у новому прес-центрі НСНУ на вулиці Спаській підписали договір про утворення блоку «Наша Україна». Офіційно він буде «іменним» і зватиметься «Політичний блок Ющенка «Наша Україна». Одразу після підписання вони сказали журналістам по кілька слів і гайнули до столиків із шампанським. Перекидаючись здебільшого малозмістовними фразами, поміж яких іноді виринало «За перемогу!», вони випили шампанське. До келихів було прив'язано помаранчеві стрічки.

Юрій Шухевич, один із засновників Української національної асамблеї, повернувся у велику політику. На черговому з'їзді УНА-УНСО, який відбувся у жовтні в Києві, його знову обрано провідником цієї політичної організації.
Хоча, відійшовши одинадцять років тому від керівництва УНА, Юрій Шухевич, як він стверджує, не належав до жодної з політичних партій, із вітчизняного політикуму ця постать не зникала. Принаймні на рівні Львова, де син легендарного командира УПА Тараса Чупринки (Романа Шухевича) боровся проти кучмізму в громадських рухах «Україна без Кучми» та «Повстань, Україно». Деякі кроки провідника галицьких націонал-патріотів пояснити важко (як-то підтримку на виборах мера Львова-2006 Петра Писарчука, вчорашнього есдека, а нині члена Партії регіонів). Але ми з паном Юрієм говоримо більше про парламентську кампанію, в якій УНА-УНСО Шухевича братиме активну участь.

Мірча Луческу не приховував, що пишається тим, як його син Разван, одержавши європейський диплом у Німеччині, розпочинає тренерську кар'єру. І хоч би які «золоті гори» пропонували наставнику «Шахтаря» в Румунії, він твердо вирішив, що його повернення на батьківщину лише завадить Луческу-молодшому стати самостійним сильним тренером. Унікальне для єврокубків протистояння команд батька й сина наводить на думку, що Разван Мірчович уже відбувся як наставник, тому... Ні, в жодному разі не хотілося б, щоб це сприймалося як натяк на доцільність відставки тренера гірників. Просто «Рапід» із Бухареста позавчора настільки грамотно зіграв зі «східноєвропейським «Челсі», що батькові тепер не варто побоюватися, нібито його повернення на батьківщину може чимось зашкодити кар'єрі сина.

Цей матч у Дніпропетровську не викликав ажіотажу навіть після оголошення про зниження ціни на квитки вдвічі. Очевидно, пасивність уболівальників спричинила не лише холодна погода ( за якої, до речі, поле «Метеору» перебувало у просто відмінному стані). Більше віриться в інше: мало хто сподівався на перевтілення «Дніпра». Навіть у матчі з «Літексом» — суперником, якого, за європейськими мірками, цілком можна назвати пересічним (навіть у Болгарії команду з Ловеча називають «селяни»). Отож довгоочікувана перемога дніпрян могла б сприйматися зовсім не як подвиг, а як належне. Але не так сталося...