Cтарий Новий рік, як і звичайний, Україна зустрічає без Конституційного Суду. Парламентарії, дбаючи кожен про свої власні й вузькопартійні, а не державні інтереси, так і не спромоглися дообрати достойників до КС за квотою Верховної Ради — вибори «конституційних суддів» були визнані недійсними, позаяк бюлетені взяли тільки 102 нардепи. Нагадаємо, для того, аби голосування відбулося, участь у ньому повинно взяти не менше двох третин від складу парламенту.

Власники садових ділянок, розташованих на шляху майбутнього Подільського моста, отримають ділянки в урочищі Горбачиха Дніпровського району. Міська влада і мешканці дач та приватних будинків із Русанівських та Воскресенських садів тривалий час не могли дійти згоди щодо цього «великого переселення».

Підземна драма у виробках шахти «Воскресенська» сталася у четвер після п'ятої ранку. На горизонті 500 метрів 3-ї західної лави вугільного пласта Н-8 стався обвал породи, що «прихопив» 12 метрів штреку та 30 метрів у лаві. У «кам'яному мішку» враз опинилися семеро гірників.

Коли 22 вересня минулого року переможець президентських виборів-2004 уклав меморандум із переможеним, у більшості «помаранчевих революціонерів» це викликало шок. І як потім не намагалися прихильники Віктора Ющенка переконати себе в тому, що такий крок був необхідним, що Президент повинен бути Президентом не лише для своїх «помаранчевих» виборців, а для всіх — у тому числі й Віктора Януковича, що для блага країни необхідний повноважний Кабмін, а без «януковицьких» голосів парламент іще не відомо, чи й затвердив би Юрія Єханурова на посаді Прем'єра, гіркий присмак залишався.

Наталка Могилевська і Андрій Кузьменко на «Інтері», Тіна Кароль і Андрій Кравчук, Олександр Пономарьов на «1+1», Сашко Положинський і Джон Кувалдін на М1, зірки на телебаченні — звична справа, «ящик» експлуатує їх впізнавані обличчя, вони експлуатують безмежні можливості електронних ЗМІ. Чесний бартер. На Першому національному теж є свій проект із співачкою в ролі телеведучої — «Вітаємо вас із Оксаною Пекун». Щодня в будні вона читає листи, вітає іменинників, ювілярів, виконує музичні бажання, і так три роки поспіль.

У шкільні роки Ярослав захопився нетиповим для гуцулів хобі — фокусами. Він годинами просиджував над книгами про видатних ілюзіоністів світу, зокрема братів Кіо, і завзято штудіював самовчитель для клубних фокусників. Вочевидь, мав дар до магічних маніпуляцій, бо в 14-річному віці на шкільних концертах тримав публіку в напрузі по 30—40 хвилин. Однак у дорослому житті сільському юнакові треба було братися за приземленішу справу. Щоправда, в 1986 році він ще мав намір подивувати земляків кавунами та динями, вирощеними в рідному селі Чорний Потік, розташованому на північній окраїні Українських Карпат, на висоті 450—750 метрів над рівнем моря. Однак такий фокус не вдався.

З Анатолієм Кінахом ми зустрілися в понеділок на його «запасному командному пункті» (так Анатолій Кирилович називає свій скромний кабінет на другому поверсі секретаріату Президента на Банковій, при тому що головний офіс секретаря Ради нацбезпеки й оборони розташовий на вулиці Каменєва). Закінчувався останній день різдвяних свят, але «ввідне» запитання — як секретар РНБО провів Новий рік і наступні «канікули» — пан Кінах фактично проігнорував. «Працював», — така лаконічна відповідь зайвий раз засвідчила його імідж людини скупої на емоцiї. Говорили про роботу, передусім — про результати «газової війни», енергетичну безпеку України та виклики парламентських виборів. Відставка уряду, яка грунтувалася також на цій темі, сталася вже наступного дня, але навряд чи вона суттєво змінила б акценти секретаря Ради безпеки.

Наприкінці 1980-х рок-опера «Біла ворона» для України стала гімном Незалежності. І неважливо, що російськомовний текст Юрія Рибчинського, покладений на музику Геннадієм Татарченком, на просторах тодішнього СРСР пролунав спершу у виконанні грузинки Тамари Гвердцителі, росіянина Олександра Малініна та ін. Для нас цей справді геніальний твір асоціювався насамперед із блискучою грою Наталі Сумської та Анатолія Хостікоєва, які втілили образи Жанни д'Арк та її коханого Жюльєна під талановитим керівництвом Сергія Данченка.

Під дахом старенької столичної ковзанки «Авангард», де нині проводить більшість своїх матчів київський «Сокіл», висять светри видатних українських хокеїстів — Шундрова, Степанищева, Ширяєва, Житника, Христича. Поки що поповнення колекції не передбачається, але, очевидно, першим кандидатом на місце у своєрідному залі слави столичної команди є її багаторічний капітан Василь Бобровников. Своєю відданістю клубові, технікою й нестандартністю мислення на майданчику, що відзначають прискіпливі вболівальники, 17-й номер «Сокола» таке право заслужив.