Держсекретар США Кондоліза Райс на початку цього тижня перебувала в Лондоні, де провела серію міжнародних переговорів з приводу ситуації, яка виникла на Близькому Сході після перемоги на виборах у Палестині радикальної організації ХАМАС. Пані Райс із жалем визнала, що Штати не зуміли правильно оцінити ситуацію та передбачити перемогу радикалів. За словами держсекретаря, перемогою ХАМАСу здивований навіть сам ХАМАС. «Ми недооцінили ступінь ворожості, яку палестинський народ відчуває до ветеранів із партії ФАТХ», — визнала Райс. Вона також пообіцяла, що її країна не фінансуватиме терористичну організацію, яка закликає знищити Ізраїль, навіть якщо вона буде присутня в уряді.

Цими днями у Брюсселі стартувало засідання міністрів країн — членів ЄС, скликане за французькою ініціативою, на якому твориться спільна енергетична політика об'єднаної Європи. Після російсько-української «газової війни» єврочиновники, схопившись за голови, вирішили переглянути стратегію енергозабезпечення Європейського Союзу як політико-економічної цілісності, адже раніше про спільну позицію не йшлося, і члени ЄС вели сепаратні домовленості з Росією за спинами одне одного. Тож і ціни на пальне сильно коливалися. Варто додати, що в Євросоюзі найбільш залежною від російської «газової голки» є Німеччина. Вона, будучи одним із найбільших фінансових донорів ЄС, часто проводила не вельми прозору політику стратегічного партнерства з Москвою. Тож нарешті Євросоюз наважився впорядкувати особливий вимір наднаціональної безпеки.

На військовому аеродромі під Полтавою ліквідували останнього в Україні бойового важкого бомбардувальника Ту-22МЗ. Присутній на цій події Повноважний Посол США в Україні Джон Гербст назвав прийняте у перші роки незалежності Президентом і Верховною Радою України рішення погодитися на ліквідацію такого виду озброєнь мужнім і мудрим. Своєрідним трофеєм пана Гербста став подарований йому утилізаторами кінчик «носа» тільки-но розрізаного бомбардувальника...

Житлове будівництво в Черкасах незабаром повністю переміститься у новий район «Перемога-2». Роботи тут, за оцінками фахівців, вистачить на найближчі 20—30 років. Територія цього масиву — 180 гектарів, а розташований він на колишньому танковому полігоні в південно-західній частині Черкас.

Сумнозвісну артбазу під Новобогданівкою з підпорядкування МВС знову повернуто Міноборони. Командир бази підполковник Микола Токмаков такий крок вважає виваженим і логічним: «Питання юрисдикції було вирішене після відвідин Новобогданівки тодішнім секретарем РНБОУ Петром Порошенком. Охорона таких об'єктів не зовсім звична для підрозділів міліції. Та й важко було узгоджувати дії з ліквідації наслідків пожежі представникам трьох міністерств — внутрішніх справ, надзвичайних ситуацій і оборони. Упродовж 14 місяців небезпечну територію охороняли військовослужбовці 5-го стрілецького батальйону, і ми їм вдячні за фахову службу. Тепер територію артбази охоронятиме спецпідрозділ нашої військової частини: ми вже набрали 90 чоловік для ВОХР».

Це вже нині, оглядаючись на десятирічний шлях творчого становлення та низку перемог, можна робити певні узагальнення і намагатися зрозуміти передумови успіху. Тоді ж, улітку 1996-го, батьки Віті Орлова були вражені результатами міжнародного конкурсу дитячого мистецтва «Хвиля фантазії», що відбувався у Сочі: хлопчик із провінційної Вінниці, якому не виповнилося ще й шести років, отримав Гран-прі, а голова журі, народний художник Росії В. Малолєтков назвав його новим Пікассо.

Дев'ятирічний Володя Оратовський, вихованець київського дитбудинку «Малятко», та одинадцятирічна Женя Штик, школярка з Павлограда, власними пензлями намалювали собі путівки на Олімпіаду в Турин. А здійснитися цій дитячій мрії допомогла перемога в конкурсі малюнка «Олімпійські фантазії», організованому міжнародною платіжною системою Visa спільно з сімома українськими банками.

Назва фільму звучить дещо незвично. На перший погляд, може навіть здатися, що автори не надто мордувалися, винаходячи власного «лісапєда». «З найкращими побажаннями! Енвер.» — ось так зветься стрічка. І думайте, шановні, що кому заманеться. Насправді ж саме таку назву має останній альбом всесвітньо відомого музиканта Енвера Ізмайлова: винахідника особливої техніки гри на гітарі, коли обидві руки працюють на гітарному грифі, мов на клавіатурі. Ця техніка називається теппінг. Невтаємниченим це загадкове слово нічогісінько не говорить. Але якщо вам доведеться почути гру Енвера у записі, ви ніколи не повірите, що музикує одна людина. Ізмайлов своєю диво-грою цілком ладен замінити цілий ансамбль.

У Будинку актора, що в центрі Києва на Ярославовому валу, відкрилася виставка художника Валерія Франчука «Плоди саду людського», яка триватиме до 10 лютого. Це невелика частина серії про ту, як каже Валерій Франчук, «вічну землю українську» з її храмами, зі «святими деревами, які є на нашій землі». Ця серія супроводжує митця вже чверть століття («Час від часу я показую новий шматочок»). До речі, цей розділ є найбільшим у презентованому на відкритті виставки альбомі «Ода творцю світу», в якому — близько ста творів. Розділом «Плоди саду людського» альбом завершується, а відкривають його «Джерела», за якими ідуть «Чорна биль», «Розгойдані дзвони пам'яті», «Молюсь за тебе, Україно!» і «Тиша старого міста».

Міжнародний кінофестиваль у столиці Німеччини, який відкриється 9 лютого, традиційно вважається одним із трьох (поряд iз Каннами і Венецією) найбільших і найавторитетніших кінематографічних форумів світу. Як це не парадоксально, з огляду на ситуацію у вітчизняних екранних мистецтвах, одначе так само традиційно в останнє десятиліття українці присутні у програмах Берлінале. У найповажнішій із них — конкурсній — рідко (скажімо, три роки тому Степан Коваль навіть виграв «Срібного ведмедя» у конкурсі короткометражних фільмів), зате в інших буваємо і навіть щось виграємо. Річ у тім, що фестиваль складають, окрім двох конкурсів, ще кілька програм. У двох із них надибуємо імена наших режисерів.