Коста-Рика вийшла з виборчого сліпого завулку. «УМ» уже повідомляла, що на президентських виборах у цій країні, які відбулися 5 лютого, двоє головних претендентів на посаду глави держави набрали майже рівну кількість голосів виборців, тому Головний виборчий трибунал (відповідник нашої ЦВК) прийняв рішення про ретельніший перерахунок голосів виборців.
«Ця виставка готувалася до Різдва вже не вперше, — розповідає Василь Васильович. — Через конкурсний відбір пройшли роботи майже двох тисяч засуджених. Тут ви бачите 260 унікальних робіт різного жанру — різьблення по дереву, чеканки, картини, ікони, які вже високо оцінили мистецтвознавці і представники церков. Деякі засуджені після звільнення навіть стали професійними іконописцями».
Уже через десять днів мова сусідньої держави у першій столиці УРСР може отримати статус офіційної. Про це заявив мер Харкова Володимир Шумілкін, який має намір винести проект відповідного рішення на розгляд березневої сесії міськради. Стара ідея набула нового імпульсу після недавньої ратифікації Верховною Радою України Європейської хартії про мови. Ця звістка в письмовому вигляді днями надійшла до мерії, що й стало причиною чергового сплеску емоцій.
Перебуваючи в передвиборчій поїздці по Миколаївській області, Юлія Тимошенко позавчора прокоментувала критичну реакцію представників «Нашої України» на одноосібне підписання нею угоди про створення Коаліції демократичних сил.
Для початку трохи історії. Одним із найвідоміших епізодів у війнах кримінальних угруповань середини дев'яностих років вважається вбивство колишнього президента футбольного клубу «Шахтар» Ахатя Брагіна, відомого у специфічних колах на прізвисько Алік Грек. Його вбили у 1995 році на стадіоні, просто під час матчу «гірників» із «Таврією». Під сидінням спрацювала вибухівка, вона понесла на той світ і Брагіна, і ще півдесятка осіб. Згодом до керівництва «Шахтаря» прийшов Рінат Леонідович Ахметов, який невдовзі став головним українським олігархом, «господарем» Донбасу, головним покровителем Партії регіонів. Один із учасників кримінальної історії тепер звинувачує його, Ахметова, у причетності до «вибухових» подій.
Дзюдо увійшло до олімпійської програми у 1964 році, коли Олімпійські ігри приймала Японія. Господарі, звісно, небезпідставно сподівалися тріумфувати в усіх вагових категоріях (на той час їх було чотири, зараз — по сім чоловічих та жіночих), однак плани родоначальників дзюдо порушив перший європеєць — триразовий чемпіон світу і 14-разовий чемпіон Європи голландець Антон Геєсінк, який переміг у абсолютній ваговій категорії. У подальшому представники нашого континенту ще не раз доводили, що японцям можна і потрібно протистояти на рівних. Особливо ж це було помітно у важких категоріях, де в 1976 році в Монреалі олімпійським чемпіоном став киянин Сергій Новіков.
Своє високе реноме українські дзюдоїсти-важковаговики підтримують і сьогодні. Скажімо, наприкінці січня наша чоловіча збірна повернулася з Токіо, де вперше повним складом і після шестирічної перерви боролася за призи «Кубка Дзигаро Кано». Турнір на честь засновника дзюдо має великий престиж в усьому світі — вважається вагомим успіхом у кар'єрі виграти у японця саме тут. А чотириденний інтернаціональний «табір» дзюдоїстів, який проводять учасники токійського турніру, може замінити рік роботи в рідному спортзалі. Особливо це важливо для наших молодих борців, з якими тренерський штаб пов'язує надії у Пекіні-2008. Невдовзі після повернення з Японії кореспондент «УМ» зустрівся з віце-чемпіоном світу минулого року, найкращим дзюдоїстом України 2005 року та одним із десятки найкращих спортсменів країни за версією Асоціації спортивних журналістів України Віталієм Бубоном. Знайомство з високим атлетичним спортсменом (Віталій виступає у вазі до 100 кг) ми розпочали з японських спогадів.
