П'ятниця у парламенті завжди нагадує виконання «Прощальної симфонії» Гайдна — коли один за одним музиканти, відігравши свою партію, йдуть зі сцени і наприкінці на ній залишається усього двоє виконавців (у випадку з Верховною Радою — головуючий і той, хто останнім виступав у розділі «різне»). Що вже й казати про гарячі передвиборчі «жнива», коли й у «звичайні» сесійні дні під законодавчим «куполом» збирається у найкращому випадку половина чинних нардепів!

Голова НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко відмовився протягом наступного місяця коментувати теми, які для нього є неприємними. «Я вже відмовляюсь куди-небудь ходити і кому-небудь пояснювати, що я не козел, що я роблю правильно. І я не буду більше нікому нічого пояснювати до завершення виборів», — заявив позавчора розлючений Івченко на прес-конференції після чергової порції «очорнення» його відомства.

На тему газу протягом останнього часу з'явилося вже кілька забавок. Остання з них, «Труба», здається найбільш досконалою. Аби пересвідчитись у цьому, варто зайти на сайт http://politikan.com.ua/games/gass/.

Повністю втративши довіру до партій і політиків, тимчасово безробітний 39-річний тернопільський економіст Віталій Головка відкрито заявив, що голосувати не піде, зате готовий продати свій виборчий голос. Причому тільки за... мільйон гривень.

Учора Президент Віктор Ющенко в Івано-Франківську провів робочу нараду з проблем розвитку лісового господарства за участi представників Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської та Чернівецької областей. А напередодні, як уже повідомляла «УМ», глава держави взяв «відгул» і святкував свій день народження в Буковелі.

Шляхом власної законодавчої ініціативи Громадянський блок ПОРА—ПРП намагається юридично втілити в життя ідеали, проголошені під час Помаранчевої революції. Наразі блок ПОРА—ПРП ініціював розробку так званого «Закону про правду» — проекту Закону «Про відповідальність державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за порушення права особи та суспільства на правдиву інформацію».

...У багатьох безнадійних після зустрічі з Василем Сергійовичем Литвиненком надія з'являлася. Разом iз дружиною Марфою Петрівною вони пригадують тих людей. Військового з Москви, з полікістозом нирок, якого виписали зі шпиталю й порадили спробувати шанс, з'їздити до травника в Україну. Приїхав поганий на вигляд — не жилець. Узяв трави для лікування, а за деякий час повернувся — «справний, хороший», пригадує бабуся Марфа, дякував дуже.