Реконструйована сесійна зала Рівненської обласної ради готова до прийому нових обранців. Відтепер у ній замість 60 — аж 80 зручних депутатських робочих місць. Одне з них зарезервоване за міністром-соціалістом Юрієм Луценком, якого в Рівному, як запевняє голова обласної територіальної виборчої комісії Едуард Дроздик, чекає виписане тервиборчкомом посвідчення народного обранця. І хоча вибір між Київською міською та Рівненською обласною радами Юрій Луценко вже зробив (на користь столиці), але, перебуваючи на початку тижня у Рівному, все ж повідомив, що в статусі депутата має намір виступити з промовою з трибуни облради на першій її сесії 29 квітня. І тільки тоді офіційно складе з себе повноваження обласного депа.

Кожна велика подія в сучасному світі вимагає від її творців серйозного організаційного підходу. Передувати заходу має широка рекламна кампанія, щоб зацікавити якомога більшу кількість людей. Здавалося б, такі масштабні події, як чемпіонат світу з футболу, не потребують особливої «розкрутки», адже ажіотаж навколо них і так шалений. Але місто Гамбург вирішило привернути до себе додаткову увагу й запросило на екскурсію понад 500 (!) журналістів із різних країн. Серед запрошених опинилися й десять представників мас-медіа з України, у тому числі — кореспондент «УМ».

Востаннє «Барселона» грала у фіналі Кубка європейських чемпіонів 12 років тому. Тоді, у 1994-му, каталонці поступилися «Мілану» — 0:4, а тепер взяли своєрідний реванш.
Цікаво, що обидва учасники фінального поєдинку, який відбудеться 17 травня в Парижі, свій передостанній крок до почесного трофея зробили за схожим сценарієм — мінімально виграли в першому матчі і відстояли нулі на табло у повторних поєдинках. На цьому схожість завершується, бо «Барса» вдома не могла так відверто грати на утримання проти «Мілана», як це робив «Арсенал» у зустрічі з «Вільяреалом».

Чимало киян, які в другій половині пасхального дня вибралися на променад, були неабияк здивовані децибелами, які доносилися з боку стадіону «Динамо». Футболу цього дня не було, як і концерту на Європейській площі. Епіцентром уваги святкового натовпу стала арка Дружби народів, під якою відкривали свій домашній сезон вітчизняні богатирі у суперництві з атлетами ще з дев'яти країн. За подіями на спеціалізованому майданчику постійно спостерігало щонайменше 10 тисяч глядачів. Враховуючи ротацію публіки, адже видовище тривало вісім годин, подію відвідала цілком «футбольна» аудиторія — до 30 тисяч осіб.

Востаннє перед розпадом СРСР збірна Союзу виступила на чемпіонаті Європи з кінного спорту у 1991 році і посіла там друге місце. Тоді троє з чотирьох кінників представляли Україну. Серед них був і олімпійський чемпіон Олег Ковшов, який цей епізод на прес-конференції в агенції «Укрінформ» згадав не випадково. Ми справді мали в недалекому минулому гарні позиції на міжнародній арені й приносили левову частку слави союзному кінному спорту. За роки незалежності відбувся очевидний спад, оскільки вид спорту потребує значного фінансування, не приносячи ніяких дивідендів. І ось останнім часом ситуація ніби змінюється у позитивний бік. І зараз упевнено почувається в сідлі Ковшов, який сьогодні й наступні два дні братиме участь у представницькому міжнародному турнірі з виїздки для спортсменів східноєвропейських країн.

Результатом традиційної мінської акції «Чорнобильський шлях» (яка за роки правління Олександра Лукашенка отримала не лише «чорнобильське» звучання, а й стала політичним майданчиком для невдоволених режимом білорусів) цього разу стали арешти опозиційних діячів. 26 квітня, відразу після «Шляху», який, до речі, зібрав, за різними оцінками, від 7 до 10 тисяч людей, невідомі в цивільному заарештували лідера БНФ Вінцука Вячорку. А вчора ранком ЗМОП накинув наручники на лідера білоруської Партії комуністів (альтернатива іншим, пролукашенківським, комуністам) Сергія Калякіна, керівника Партії праці Олександра Бухвостова. Екс-кандидата у президенти від об'єднаної опозиції Олександра Мілінкевича теж затримали вчора. Як повідомило радіо «Свобода», йому пред'явлено звинувачення в організації несанкціонованого маршу від вулиці Янкі Купали до Академії наук. Наразі подальші дії «силовиків» щодо Мілінкевича невідомі.

Сонечко світить, пташечки співають, із Дніпра повіває легенький весняний вітерець — у такий день особливо хочеться радіти життю і не думати про сумне. Цим настроєм, схоже, перейнялися й народні депутати Верховної Ради четвертого скликання. Навіть у тих, хто 26 квітня прощався з парламентським кріслом щонайменше на п'ять найближчих років, незважаючи на трагічність дати 20-ї річниці вибуху на Чорнобильській АЕС і ще ближчої «до тіла» драми прощання з ВР, на вустах блукала меланхолійна усмішка. У повітрі перед законодавчим будинком на Грушевського, 5, де народні обранці вже минулого «призову» зібралися на прощальне фотографування, витала зажура. Увага фотокамер прикута до ще спікера Володимира Литвина. Володимир Михайлович намагається триматися бодрячком (в очах — глибокий сум) і навіть тут не зраджує своєму амплуа миротворця: з'єднує руки «синьо-білої» Раїси Богатирьової і «помаранчевої» Віри Ульянченко. На виборах миротворчий імідж себе не виправдав, але це вже проблема суспільства: «Я випередив час», — скромно пояснює поразку Литвин на завершальній прес-конференції. Мовляв, суспільство радикалізоване, до миру в українському політикумі не готове, тож доведеться чекати, поки «доросте».
А переобрані й непереобрані парламентарії та журналісти, очевидно, вже доросли. Позаяк засипали сивого Голову ВР компліментами. Виявляється, у наступному парламенті всім найбільше не вистачатиме саме Литвина. Таке приємно чути кожній людині, а тій, яка не оминає жодної нагоди наголосити на визначній ролі парламенту під своїм керівництвом в історії — тим паче.
Володимир Литвин на прощальній прес-конференції сподвигся на цілу низку одкровень.

Поговорити з ректором Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, президентом Академії мистецтв України, народним художником України і далі за списком регалій — Андрієм Володимировичем Чебикіним назбиралося багато приводів. Недавно він відзначив 60-річчя виставкою в Національному художньому музеї, до прикладу. Сьогодні очолювана ним Академія мистецтв України, до якої входить 98 найтитулованіших вітчизняних культурних діячів, проведе X ювілейну звітно-виборчу сесію загальних зборів Академії мистецтв України в новому, власному приміщенні на Воровського, 20. «Тепер я сидітиму в двох кріслах одразу», — жартує пан Чебикін.