— Як я все-таки рада, що мій чоловік — «лунатик»...
— ???
— Наприклад, учора прийшов додому втомлений і відразу ліг спати... А заодно і сміття виніс, і в магазин сходив...

Нещодавні НП у цих двох установах системи покарань на сході й заході країни неабияк стурбували громадськість. Ще б пак! Доведені до відчаю підсудні та засуджені ріжуть собі вени, фактично намагаючись покiнчити з життям, мовляв, краще смерть, ніж терор адміністрації. Вже перші розслідування, насамперед місцевої преси, засвідчили, що про спроби самогубства у жодному випадку не йдеться, бо не було ніяких порізаних вен, а лише подряпини від лез для гоління. Охолонувши після перших емоційних заяв, без резонансних новин запрацювала i прокуратура. Бо принаймні фахівцям стало зрозуміло: йдеться про сплановані чергові акції «блатних», адже організаторам подібної «дряпанини» завжди у кримінальному середовищі — належні шана й авторитет.

Після винесення Верховним Судом України рішення щодо «скнилівських» касаційних скарг, здавалось би, у цій багаторічній справі поставлено крапку. Скарги потерпілих про збільшення компенсації за завдану моральну шкоду суд не задовольнив, лише зменшивши суму матеріальних компенсацій, які мають виплатити державі засуджені військові. Нагадаємо, що командир СУ-27 Володимир Топонар має відбути 14 років позбавлення волі та сплатити 150 тисяч гривень, другий пілот Юрій Єгоров — 8 років i 50 тисяч гривень, командир 14-го авіаційного корпусу та керівник авіашоу Анатолій Третьяков — 6 років і 100 тисяч, начальник служби безпеки польотів Анатолій Лукіних — 4 роки умовно і 50 тисяч. Заступнику керівника польотами Юрію Яцюку «дісталось» 6 років «колючки» зі сплатою 50 тисяч. Де тепер перебувають засуджені військові, як живуть, де і як мають намір доводити правоту? Кореспонденту «УМ» вдалося відвідати одного з засуджених льотчиків — Юрія Яцюка — у Львівському слідчому ізоляторі. Днями його перевели в інше місце позбавлення волі, на Київщині.

«Сьогодні вже відбувся дуже цікавий чвертьфінальний матч між командами Чехії та Росії. Його результат ви зможете дізнатися з телетрансляції, яка почнеться на нашому каналі о пів на другу ночі». Такий «цікавий», а насправді — знущальний анонс спортивний коментатор телеканалу «Інтер» зробив близько восьмої години вечора. До тієї трансляції лишалося більше п'яти годин, і дочекатися її, звісно, могли тільки найстійкіші та найупертіші фанати. Або ж люди, хворі на безсоння.

Наприкінці минулого тижня глава Мінмолспорту Юрій Павленко ознайомив пресу з концепціями реконструкції НСК «Олімпійський» та будівництва олімпійської бази льодових видів спорту «Олімпійське селище». Проекти, що й казати, для України грандіозні. Однак чи буде кому довести започатковану справу до кінця? Борзов, Федоренко, Булатова, Волков, Цибух, Костенко, Павленко — ця «чудова сімка» встигла відчути себе у незалежній Україні в ролі «спортивних міністрів» із різними туристичними, молодіжними та сімейними «додатками», на кожного припадало в середньому не більше двох років керівництва. Саме відсутність кадрової та концептуальної стабільності у профільному відомстві стала однією з найбільших проблем спортивного розвитку України. Якщо у міністерстві почнуться чергові пертурбації, годі й мріяти про реалізацію претензійної концепції будівництва, розрахованої до 2010 року.

Художня гімнастика, як відомо, — спорт, значною мірою, суб'єктивний. І з огляду на результати кількох попередніх турнірів «художниць», неприємні для українських уболівальників новини зі столиці Білорусі, де завершився черговий етап серії «Гран-прі», несподіваними не стали. Хоча навряд чи у спорті, де програми упродовж сезону не змінюються за складністю, можна вважати нормою різкі злети і падіння представниць «першого ешелону». У призерах нерідко опинялися спортсменки з другої десятки рейтингу, і тенденція при цьому була стабільною: медалі їм діставалися за рахунок відсування від п'єдесталу українок.

Гучних декларацій про гармонійний розвиток регіонів не виголошував в Україні за останні роки хіба що безнадійно лінивий політик. Але конкретний зміст цих декларацій кожен розуміє по-своєму. Зокрема, в регіональній кадровій політиці. На прикладі столичної області — Київщини — яскраво видно, наскільки непросто досягти ідеалів, проголошених «помаранчевими» силами після їхньої перемоги в 2004 році, і наскільки складно це буде робити далі.

Коли до оголошеної профспілками акції протесту залишилося два дні, газівники, Нацкомісія з енергетики та Мінпраці та соціальної політики зібралися на «круглий стіл» в інформагентстві «Інтеpфакс-Україна». Непрошеною гостею з'вилася на цей захід керівник управління соціального захисту Федерації профспілок України(ФПУ) Галина Голеусова, яка зруйнувала й без того не дуже чітку логіку, з якою представники НАК «Нафтогаз України» та Мінпраці будували свою розповідь. Головним болем НАКу, за словами виконувача обов'язків директора з фінасових та інвестиційних питань Ярослава Диковицького, є поки що не затверджений фінплан компанії, а без підвищення тарифів для побутових споживачів це затвердження ніяк не може відбутися. Ідеться про 3,5 мільярда гривень, зазначив він. Саме на таку суму збільшується фінплан НАКу завдяки подорожчанню «блакитного палива».