Давно-давно, «коли Сонце було богом», Купало приурочували до літнього сонцестояння — найдовшого дня й найкоротшої ночі року. З прийняттям християнства дату святкування приурочили до дня Різдва Івана Хрестителя. На більшості території України купальські святкування відбуваються в ніч з 6 на 7 липня. Проте по обидва боки Дніпра біля Києва і сьогодні Івана Купала прийнято святкувати ввечері 7 липня.
Справжнє горе, яке звалилося на Німеччину позавчора ввечері, важко передати словами. Адже вся країна упродовж останнього місяця «захворіла» на футбол, і розчарування прийшло тоді, коли «хвороба» сягнула апогею. Футбольне свято нарешті дозволило місцевим мешканцям без зайвого сорому порозвішувати скрізь національні прапори й виставити напоказ свій патріотизм. Раніше він затискався у стінах офіційних установ, бо з часів Другої світової війни німці все ще відчувають провину перед іншими націями й соромляться здатися вищими. А тут з'явився такий привід показати свою гордість. Тому національні прапори зникли з полиць магазинів і стали тотальним дефіцитом. Але на вулицях німецьких міст чорно-червоно-жовтих полотнищ з'являлося все більше. Та й висока ціна скромного трикольорового набору фарб для розмальовування тіла бюргерів не відлякувала.
Більшість курців на Майдані зізналися, що щось-таки чули або читали про нововведену заборону. «Щось» розповідали по телебаченню, транслювали по радіо, друкували у газетах, але жодної таблички, жодного оголошення з попередженням про заборону паління немає ані у підземних переходах, ані у під’їздах київських будинків, навпаки, численні смітники з сіточками-попільницями ніби заохочують перехожих запалити. Єдина попереджувальна табличка, яку кореспонденту «УМ» вдалося побачити, дві години мандруючи центром Києва, висіла в переході на станції метро «Печерська».
...Першу книжку у своєму житті він прочитав уже аж у шостому класі. У школу повоєнного села, загубленого в лісах Вінничини, привезли бібліотеку — цілих 100 книжок. Дітлахи, згадує він, згорали від нетерпіння, бо дуже кортіло пошвидше взяти в руки якусь із новеньких книг у різнокольорових і симпатичних палітурках. Йому тоді дісталася одна з найтовщих — «Партизанська боротьба в Україні». Й оте дитяче відчуття, коли на непрочитану книжку дивишся як на найкоштовніший скарб, залишилося із ним назавжди. Хтозна, можливо, саме тому й сам свого часу почав писати. І не без успіху, оскільки нині один із найстарших українських письменників Донеччини Петро Бондарчук є автором більше трьох десятків книжок поезії, прози, гумору й сатири, творів для дітей, перекладів.
Якщо кажуть, що молодь нинішня не така, як були колись ми, що не здатна вона на якісь нестандартні або героїчні вчинки, — не вірте. Хоча мого героя «продвинуті» представники нинішнього молодого покоління назвуть швидше диваком, аніж героєм-романтиком. Бо залишити обласний центр і поїхати працювати в село — для декого навіть більше ніж дивацтво.
Доля 200 тисяч гектарів так званих колгоспних лісів Волині і далі залишається невизначеною. Боротьба за них точиться між відомствами та гілками влади вже давненько. Однак, як завжди, недосконала правова база не дозволяє поставити однозначну та юридично грамотну крапку в цій суперечці. Спробували це зробити депутати Волинської облради на своїй сесії, але й серед них не було одностайності.
Традиційний Національний сорочинський ярмарок цього літа відбудеться 17—20 серпня. Причому за будь-якої погоди, в тому числі й фінансової. Про це кореспонденту «України молодої» повідомив начальник управління з питань розвитку споживчого ринку, сфери побутових послуг та підприємництва Полтавської облдержадміністрації Михайло Бугрій. Роздмухувані ж деякими засобами масової інформації чутки про те, нібито цьогорічний Сорочинський опинився перед загрозою зриву і, власне, може не відбутися саме через фінансові труднощі, які постали перед його організаторами, п. Михайло називає провокаційними.
Сім міст України відвідає впродовж двох найближчих тижнів Всеукраїнський молодіжний трудовий загін. До нього записалися сто юнаків та дівчат з різних регіонів нашої країни. Під час свого трудового «вояжу» добровольці планують долучитися до реставрації пам'яток старовини, музеїв, палаців, церков, старовинних замків у Черкасах, Кіровограді, Запоріжжі, Херсоні, Миколаєві, Одесі, Криму.
В отруйних павуків ювілей: двадцять років тому вони вперше з'явилися в регіоні. І «пішли в загул»: за спостереженнями ентомологів обласної СЕС, так нахабно, як цього літа, членистоногі ще не поводилися. Фахівці станції щодня приймають по кілька сигналів про небезпечну знахідку. Небезпека в тому, що люди зазвичай не знають, що отрута каракурта в п'ятнадцять разів сильніша від отрути гримучої змії! І не вміють розрізнити цього павука від тарантула.
Микола Потоцький у шоломі, спираючись обома руками на меч, стояв навколішки перед образом Богородиці в іменній капличці Домініканського собору у Львові. Було по десятій. На стінки високого кованого підсвічника скапував віск. Шурхіт суконь. Перешіптування. Амінь — встає. «А-ах!» — зойкають. Відвідувачі нічної екскурсії Львівського музею історії релігії не побачили його: пізно, темно, прохолодно, містична музика, трохи моторошно від щойно зустрітих Мавки, святої Теодозії та інших реінкарнацій.
