Хитка пакистанська правляча коаліція змогла об’єднатися, аби відправити у відставку президента Первеза Мушаррафа, але відразу ж забула про єдність, коли справа дійшла до пошуку наступного глави держави. Коаліціянти вже визначилися, що вибори нового президента в парламенті відбудуться 6 вересня.
У штаб–квартирі НАТО вчора підтвердили, що напередодні отримали від Росії повідомлення про призупинення військового співробітництва з країнами Альянсу. «Росія поінформувала нас офіційними каналами про те, що міністр оборони РФ прийняв рішення призупинити заходи в рамках міжнародного військового співробітництва із країнами НАТО... до отримання подальших інструкцій!» — повідомила речник НАТО Кармен Ромеро. За її словами, НАТО «візьме до уваги рішення Росії».
Добігає кінця тижневий форум островів Тихоокеанського регіону. Такі засідання проводяться щороку, починаючи з 1971–го. Учасниками форуму є Австралія, Нова Зеландія, Острови Кука, Федеративні Штати Мікронезії, Фіджі, Кірібаті, Маршаллові Острови, Науру, Ніуе, Палау, Папуа–Нова Гвінея, Самоа, Соломонові Острови, Тонга, Тувалу і Вануату. Про більшість із цих екзотичних острівних мікрокраїн мало хто чув.
Невелике незалежне сербське видавництво «Беобук» як єдине у світі погодилося видати дебютний роман американської журналістки Шеррі Джонс «Дорогоцінний камінь Медини». Сигнальний наклад книги в тисячу примірників з’явився в книгарнях Сербії минулого тижня, але вже за кілька днів був вилучений із продажу.
Туризм на Середземному морі є справою прибутковою, але не улюбленою, пише лондонське видання «Економіст». Забруднення довкілля, падіння місцевої моралі та нищення пляжів — це та ціна, яку заплатили за великі прибутки на масовому туризмі Іспанія, Греція, Португалія та Італія, які залили свої узбережжя в бетон. Постійний галас та потворство почали дратувати гостей. Країни третього світу, які ще мають узбережжя невимовної краси, стають на шлях повторення європейських помилок.
За оприлюдненими вчора офіційними даними, внаслідок авіакатастрофи, яка сталася в середу о 14.45 за місцевим часом у мадридському аеропорту Барахас, 153 особи загинуло, ще 19 отримали тяжкі поранення і перебувають у лікарнях у критичному стані. Серед загиблих — як іспанці, так і туристи з Німеччини, Франції, Чилі, Швеції та Нідерландів.
Британська газета «Індепендент» днями подала жахливий репортаж своєї кореспондентки Террі Джадд із жіночого відділення в’язниці в афганському місті Лашкар–Гах, центру провінції Хелманд. Більшість жінок–в’язнів відбувають там 20–річний термін ув’язнення за те, що їх... зґвалтували. Менша частина — за те, що втекли з батьківського дому з чоловіками, яких кохали. Афганський закон не робить різниці при покаранні за позашлюбні сексуальні стосунки — чи це було з кохання, чи це було найжорстокіше зґвалтування. Вина в усіх випадках покладається на жінку. Точніше на дівчат–підлітків, бо більшість ув’язнених не досягли 16 років. Наймолодшій бранці в’язниці в Лашкар–Гах — лише 13. Від «збезчещених» дівчат відмовляється родина і все село, тому, якщо в них народжуються діти, малі відбувають ув’язнення разом із матерями.
Президент Франції Ніколя Саркозі вчора прилетів до Кабула, щоб морально підтримати французьких військових, які напередодні зазнали найбільших втрат за останні 25 років. Десятеро військовослужбовців Франції загинули та 21 отримав поранення, коли їхній загін потрапив у засідку, влаштовану талібами. Це сталося за 50 км на схід від столиці Афганістану.
Сьогодні виповнюється 40 років відтоді, як Радянський Союз ввів війська до Чехословаччини — щоб задавити демократичні реформи, розтоптати мрії чехів і словаків про «соціалізм із людським обличчям». Погано зашпакльовані дірки від куль на фасаді празького Національного музею можна бачити ще й тепер. Вони досі нагадують про ту ніч із 20 на 21 серпня, коли радянські танки увірвалися до Чехословаччини, щоб розчавити «Празьку весну». Про ті дні нагадує і скромненький пам’ятник у верхній частині Вацлавської площі, на тому місці, де на знак протесту проти радянської інтервенції здійснив самоспалення 21–річний пражанин Ян Палах. Окрім цих місць, у Празі вже ніщо не нагадує про кремлівських інтервентів, і дух їх вивітрився з міста.
Імовірно, час у Кремлі біжить у якомусь зворотному напрямку. Президент Росії Дмитро Медведєв минулого тижня заявляв, ніби російські війська вже виведені з Грузії, а вони й далі зрівнювали країну з землею. Потім була заява, що війська знову виводяться. А через кілька днів після цього (а саме позавчора), під час телефонної розмови з президентом Франції, Медведєв пообіцяв, що «до 22 серпня, після закінчення облаштування КПП та місць розміщення наших миротворців, вони будуть відведені в тимчасову зону безпеки, визначену Змішаною контрольною комісією в 1999 році. Решта контингенту, який «надано на підкріплення миротворцям», буде відведена на територію Південної Осетії і в Росію».
