Укази Президента мають виконуватися. І хоч скільки б лякав Голова Верховної Ради Олександр Мороз тим, що в разі рішення глави держави розпустити парламент народні депутати йому просто не підкоряться, гарант Конституції не допустить такої наруги над Основним Законом.

Громадяни України виступають за призначення на посаду Прем'єр-міністра «нейтральної кандидатури». Про це свідчать телеграми від громадян, громадських організацій та колективів, які надходять до секретаріату Президента. В них громадяни висловлюють свою реакцію на парламентську кризу та пропозицію щодо її подолання, повідомляє прес-служба глави держави.

У Москві затримали вісім українських «терористів», які, в результаті, виявилися керівниками інвестиційних компаній. Один серед них також є депутатом Київської обласної ради від «помаранчевого» блоку «Наша Україна». Після підозри у тероризмі російські правоохоронці дійшли попереднього висновку, що то є просто п'яні хулігани. Хоча, як повідомив один із затриманих співвітчизників, тамтешні силовики врешті-решт зрозуміли, що це все є звичайним непорозумінням і почали вибачатися перед нашими громадянами. Водночас проти одного громадянина України таки порушили кримінальну справу за «свідомо хибне повідомлення про акт тероризму».

Про це заявляє блок «Наша Україна», протестуючи з приводу присутності сторонніх у сесійній залі Верховної Ради. Справа в тому, що лише днями у ЗМІ з'явилися свідчення з документальними фото- i відеопідтвердженнями, як якісь невідомі сторонні особи 11 липня, під час масових сутичок у парламенті, били народних депутатів з «Нашої України» i БЮТ. У читача виникне питання, а як невідомі братки могли потрапити до сесійної зали непоміченими? Адже перебувати там мають право лише парламентарії та запрошені високопосадовці. Відповідь проста: народні депутати ще багатьох своїх колег не знають в обличчя i за прізвищами, адже склад Верховної Ради цього скликання оновився приблизно на 60 відсотків. Тому вдягніть костюм iз краваткою i... ви вже замасковані під нардепа!

Називайте це хоч яким словом — консультаціями, переговорами, домовленостями, — а між «Нашою Україною» та «антикризовою» коаліцією вони таки почалися. Діло серйозне. Принаймні серед спрямовуючих та визначальних «нашоукраїнців» більше ніхто категорично не відкидає можливості зійтися в одному союзі з Партією регіонів.

В'ячеслав Кириленко належить до тієї когорти «помаранчевих» високопосадовців, про яких проросійські сили можуть відгукуватися як про «націоналіста». Адже на своїй посаді, яку він займає з вересня минулого року (до того він був міністром соціальної політики), В'ячеслав відстоював питання відновлення справедливості щодо ОУН-УПА, відродження духовної та історичної спадщини України, захисту українського ринку від засилля російськомовної книги, музики тощо. Перспектива, коли уряд може очолити людина, яка робить по кілька помилок в одному українському слові, Кириленка не може не засмучувати. Є ризик, що багато напрацювань нинішнього віце-прем'єра можуть не знайти свого продовження в новому, «антикризовому», уряді.
Чому Кириленко не буде працювати в уряді разом iз «регіоналами», які ідеї він хоче, але не знає, чи встигне, реалізувати на своїй посаді, чому він виступає за розпуск парламенту і чому прагне частково закрити кордони для ввезення російської книги — в ексклюзивному інтерв'ю для «України молодої».

— Юрію Віталійовичу, сьогоднішню нараду Президента з силовиками (розмова відбувалася у середу ввечері. — Авт.) окремі депутати від Партії регіонів уже «охрестили» підготовкою Банкової до силового сценарію. Про що йшлося насправді?
— Зустріч із Президентом носила робочий характер, ми обмінялися інформацією щодо забезпечення законності й правопорядку в країні, особливо акцентуючи на діяльності міліції із забезпечення вільного, мирного волевиявлення громадян будь-яких політичних переконань.
— Отже, про силовий варіант не йдеться?
— Можливим є варіант убезпечення держави від неконституційних дій реваншистів. Дехто у Верховній Раді узяв на себе сміливість пропонувати голосувати за кандидатуру Прем'єра без внесення її Президентом, що є явним порушенням Кримінального кодексу, а саме ст. 109: «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади».

Одна моя харківська знайома прийшла на іспит із сучасної української літератури у білій майці, на якій темним маркером було написано «Оленці від Жадана!». На екзамені, звісно, проблем не було, хіба що із заздрісними поглядами викладача. Студентське покоління Харкова виростає на віршах і прозі цього, як про нього кажуть, завжди молодого письменника, воно вчить українську, аби мати можливість поставити запитання Жадану під час зустрічі, й прогулює пари задля презентацій його нових книжок; воно, власне, ігнорує ті пари, поринаючи під монотонний голос викладача у світ героїв Сергія; воно ділиться автографами, спогадами від зустрічі із ним в арт-клубі «ОstаNNя барикада». Чи не вперше українська молодь знайшла себе у літературі, адже їй розповідають не про столітню давнину, а про те, що було, що є сьогодні в її житті; чи не вперше молодь має змогу говорити зі своїм письменником, говорити на «ти», говорити і бути почутою. Настала моя черга ділитися смайликами та словами Сергія Жадана, приводом до яких стала зовсім не поява чергової книжки, а рідкісне, слід сказати, для Харкова явище — кількаденна присутність у ньому харківського письменника.

Київське «Динамо» зараз набрало таких обертів, що в досвідчених уболівальників цієї команди виникає побоювання за подальший перебіг сезону. З часів Лобановського прихильників «біло-синього» футболу привчили, що в ньому бувають функціональні «ями». Просто при живому метрі їх передбачали й планували, а ось послідовникам не завжди вдавалося виходити на пік форми у потрібний момент. Але цього разу, мабуть, особливо хвилюватися не варто, бо йдеться не скільки про «повні оберти» у сенсі функціональної готовності команди, скільки про ігрову впевненість віце-чемпіонів країни. Першою ознакою дещо більшої «сили» «Динамо» в цьому сезоні стала безболісна ротація складу, що є найголовнішим в умовах гри на два, а то й на три фронти.