Японці, як відомо, нація поміркована й по-східному незворушна. Однак коли операторка довідкової служби Хіросіми прийняла 37760-й дзвінок від невідомого абонента, який мовчав і напружено сопів у слухавку, у дівчини стався нервовий зрив. Власне, діагноз «психічне виснаження» психотерапевти згодом поставили ще понад сотні її колег, адже подібні дзвінки їм доводилося приймати в середньому по 905 разів на день. Саме з такою частотою наполегливо телефонував у довідкову службу міста 44-річний мешканець Хіросіми, чиє ім'я з етичних причин поки що не повідомляється.

«Новий росіянин» зламав руку. Приходить до лікаря. Лікар:
— У вас — перелом. Потрібно накласти гіпс.
— Братан , нашо гіпс? Клади мармур — я плачу!

Вибух на шахті «Суходольська-Східна» стався 13 серпня о 8-й ранку на горизонті 700 метрів. У цей час під землею перебував 171 шахтар. Загинуло шестеро гірників; ще сімох із травмами та опіками доправили до опікового центру в Луганську. Уже за годину гірничорятувальники почали піднімати на поверхню живих шахтарів; тіло першого загиблого вони вивезли опівдні. Пошук інших померлих тривав протягом дня. Найстаршому з них 30 років, молодшому — 23.

Прем'єр-міністр Віктор Янукович знову не зійшовся у поглядах із Президентом Віктором Ющенком: у них виявилося різним сприйняття історичних подій. Ющенко, як відомо, виступає за примирення усіх українських ветеранів — учасників Великої Вітчизняної війни. Янукович має іншу позицію: днями він заявив, що виступає проти перегляду оцінки історичних подій, яка вже склалася. Так він відповів на питання про перегляд статусу бійців ОУН-УПА, яких пропонується прирівняти в правах до учасників Великої Вітчизняної війни, повідомляє «Українська правда». «Це дуже болюче питання для суспільства», — зазначив Янукович. При цьому він побажав, щоб стосунки минулих поколінь не позначалися на стосунках майбутніх. «До історії слід ставитися поважно, — по-філософськи заявив Прем'єр, — і не переписувати ту оцінку, яка була вже давно дана учасниками тих подій».

Перше призначення Віктора Януковича мешканці прилеглих до столичної Бессарабки вуличок і досі асоціюють насамперед із безсонною ніччю: «ошалєлиє» від щастя «донецькі», які сприйняли прихід «свого пацана» на чоло Кабміну як «взяття Києва», до ранку катали центром міста на розкішних джипах і мерсах, голосно сигналячи.

Слов'яни і кримські татари знову, як і 8 липня, оскаженіло кидали один в одного каміння, порожні пляшки, пускали в хід арматурні прути, дрючки та все, що у бойовому запалі потрапляло під руки. І вкотре місцем кривавого побоїща (травмовано понад 20 осіб) став злощасний центральний ринок на вулиці Будьонного, точніше, ближні підступи до нього. Нагадаємо, місцевий регіональний меджліс вимагає будь-що прибрати торговище з древнього мусульманського цвинтаря «Азізлер», декілька ханських дюрбе (мавзолеїв) якого занесені до державного реєстру історичних пам'яток. Причому не впродовж року, як вирішила сесія міськради, а негайно.

Не спогад, а сповідь годилося б писати перед образом такої людини, як Надія Світлична. Точніше Надійка — так до кінця відведених Всевишнім днів називали її друзі, однодумці й колишні співкамерники. Поряд із нею соромно було бути боягузом, коли біле називали чорним або навпаки, соромно було промовчати, коли ситуація вимагала чіткого й однозначного «так» або «ні», соромно було не поставити свій підпис під зверненням, де розставлялися крапки над «і». Коли «сучасний Сковорода», видатний український письменник і філософ Василь Барка опинився в жалюгідному становищі — самотній, старий, хворий, без даху над головою й без коштів на існування, Надія Світлична не побоялася назвати «ганьбою» таке ставлення закордонних українців до своїх пророків, пригадавши жалюгідний кінець ще одного видатного діаспорного майстра пера — Тодося Осьмачки, який вмирав серед чужинців забутим і покинутим.

Комп'ютерець мій непевний (назвав його за блюзнірство «Олельком» на честь блазня короля Данила Галицького) іноді робить за мене зовсім не друкарські помилки. Надрукував тільки-но «ПОМСТрадянський» без усілякого втручання автора...
Це він, «Олелько», ось про що. Можливо, справа у системній кризі, стагнації галицької еліти. Починаючи від Січових Стрільців, вона завжди вчасно нагадувала Києву, якої країни він є столицею. Але на пасіонаріїв знайшлися КамАЗи, більшість елітної решти було вчасно й недорого підгодовано.

Традиційно в серпні — час підбиття підсумків сезону: де наші звьозди були, що бачили, які сувеніри привезли? І найголовніше, чим надихнулися? — через кілька тижнів народ вимагатиме новинок. Про своє важке життя, і тому зазвичай недовгий відпочинок, а також про результати, які він залишає у творчості, «УМ» розповідають ті, кому вже вдалося кілька разів пірнути в море.

Коли тобі лише 26 років, а ти вже на вершині слави, хіба можуть бути якісь причини засмучуватися? Можуть, стверджує топ-модель Жизель Бюндхен. І причина ця — Леонардо Ді Капріо, з ким дівчина зустрічалася п'ять років, але ці стосунки так і не увінчалися маршем Мендельсона. А все ж ішло до того... Після розриву Жизель не те що засумувала, а впала в справжнісіньку депресію. Одна з найкрасивіших жінок світу навіть комплексувати почала, сумніваючись у своїй привабливості. «Коли я була молодшою, то мала набагато більше шанувальників, — розповідає модель. — Можливо, вік починає позначатися на моїй зовнішності, і я вже не така гарна, як колись. Щойно знімаю сонячні окуляри, відразу бачу — мені вже 26», — сумно каже Жизель. Ну хіба не дурненька? Так побиватися, навіть якщо й через самого Ді Капріо.